www.wikidata.uk-ua.nina.az

Народна Республіка Занзібар і Пемба 1964ПрапорЗанзібара історичні кордони на картіСтолиця Занзібар місто Релігії ІсламХр

Народна Республіка Занзібар і Пемба

Народна Республіка Занзібар і Пемба

1964

Прапор

Занзібара: історичні кордони на карті
Столиця Занзібар (місто)
Релігії Іслам
Християнство
Форма правління Республіка під кермом вояків
Президент
 - 23 Лютого – 26 Квітня 1964 Абейд Каруме
Історичний період Холодна війна
 - Занзібарська революція 12 січня 1964
 - Злиття з Танганьїкою 26 квітня 1964

Народна Республіка Занзібар і Пемба — держава на території колишнього Султанату Занзібар, що існувала з 12 січня до 26 квітня 1964.

Проголошення Народної Республіки Редагувати

10 грудня 1963 року Занзібар отримав незалежність від Великої Британії, ставши конституційною монархією на чолі з султаном яким став Сеїд-Джамшид-ібн-Абдулла. Але вже 12 січня 1964 року під проводом Джона Окелло відбулася Занзібарська революція[ru], що повалила султана і демократично обраний уряд. Була утворена Народна Республіка Занзібар і Пемба, яку очолив шейх Абейд Каруме.

12 січня 1964, близько 3:00 години ранку, 600–800 погано озброєних революціонерів, в основному африканців, за підтримки декількох недавно скорочених поліціянтів, атакували поліційні відділки Унгуджа (острів Занзібар), обидва склади зброї та радіостанцію. Революціонери практично не мали бойової підготовки, але попри те, що проти них виступили регулярні поліційні війська, незабаром здобули перемогу. Озброївшись сотнями автоматичних гвинтівок, пістолет-кулеметів і кулеметами Bren, повстанці захопили контроль над стратегічними будівлями в столиці Протягом 6 годин після початку військових дій повстанці захопили будівлю міського телеграфу і ключові урядові будівлі, і тільки злітно-посадкова смуга була захоплена о 14:18 Султан разом з прем'єр міністром і членами кабінету втекли з острова на урядовій яхті, а палац був захоплений революційним урядом.

Повалений султан зробив невдалі спроби отримати військову підтримку Кенії і Танганьїки, хоча Танганьїка відправила 100 співробітників воєнізованої поліції в Занзібар для стримування заворушень. Крім загону Стрільців Танганьїки, поліція була єдиною збройною силою в Танганьїці, і 20 січня її відсутність призвело до заколоту в полку Стрільців.

Згідно з офіційною історією Занзібару, революція була спланована і очолена головою АШП Амані Абейдом Каруме. Проте, Каруме в цей час був на африканському материку, разом з лідером забороненої партії Умма. На материк, з метою забезпечення безпеки, його відправив секретар відділення партії в Пембе, екс-поліцейський угандійського походження Джон Окелло Окелло прибув на Занзібар з Кенії в 1959 році. Саме він очолив революціонерів — головним чином безробітних членів Афро-Шіразійської молодіжної ліги. За деякими версіями саме Окелло спланував революцію.

Партіями АШП і Умма, як тимчасовий уряд, була створена революційна рада, на чолі з Каруме, призначеного президентом. Країна була перейменована в Народну Республіку Занзібар і Пемба; першим актом нового уряду було перманентне вигнання султана, а також оголошення поза законом партій НПЗ і НПЗП. Прагнучи дистанціювати себе від мінливого Окелло, Каруме, без зайвого шуму, відсторонив його від політичної арени, а також дозволив зберегти самонаданий титул фельдмаршала Проте, революціонери Окелло незабаром почали репресії проти азіатів і арабів, що населяли Унгунджу (острів Занзібар), супроводжувані побиттями, зґвалтуваннями, вбивствами і знищенням приватної власності Окелло виступив на радіо з промовою, спонукає вбивати чи заарештовувати десятки тисяч його «ворогів і маріонеток». В ході революції було вбито від п'яти до дванадцяти тисяч занзібарців арабського походження, кілька тисяч індійців, також тисячі були поміщені під варту або вигнані з острова, а їх власність конфіскована і націоналізована. Фактична оцінка загиблих в репресіях сильно варіюється, від «сотень» до 20.000. Деякі західні газети вказали цифри від 2.000 до 4.000; найбільші оцінки, можливо роздуті, були дані самим Окелло через радіо, і деякими арабськими масмедіа Вбивство арабських ув'язнених і їх поховання в братських могилах були задокументовані італійською знімальною бригадою з вертольота, і показані у фільмі Прощавай, Африка; цей фільм є єдиним документальним підтвердженням вбивств. Багато арабів рятувалися втечею в Оман, в той же час, за указом Окелло, європейцям не було заподіяно ніякої шкоди.

Післяреволюційні хвилювання не торкнулися Пемби.

Об'єднання з Танганьїкою Редагувати

Заворушення закінчилися 3 лютого, і Каруме, як президент, отримав широку підтримку населення. На вулицях знову з'явилися поліцейські, розграбовані магазини відкрилися, а неліцензована зброя стала вилучатися у цивільного населення Революційний уряд проголосив, що п'ятсот політичних в'язнів будуть представлені суду. Окелло сформував воєнізоване угруповання «Війська свободи» (НД) зі своїх прихильників, яка патрулювала вулиці і пограбували арабську власність. Поведінка прихильників Окелло, його агресивна риторика, угандійський акцент і християнське віросповідання відштовхувало більшу частину помірно налаштованого населення Занзібару, , і до березня багато членів його НД були роззброєні прихильниками Каруме і дружиною партії Умма. 11 березня Окелло був офіційно позбавлений звання фельдмаршала, і отримав відмову на в'їзд в країну при спробі повернутися на Занзібар з материка. Він був депортований в Танганьїку і потім в Кенію, до повернення у свою рідну Уганду

Революційний уряд націоналізував два іноземних банку, що діяли на Занзібарі, Standard Bank і National and Grindlays Bank. На їх основі був створений Peoples Bank of Zanzibar. Єдиний банк із місцевим капіталом, Jetha Lila, закрився, так як їм володіли індійці.

Можлива поява комуністичної країни в Африці було причиною занепокоєння на заході. У лютому британський комітет із захисту і зовнішній політиці заявив, що британські комерційні інтереси в Занзібарі «тимчасові», революція сама по собі «не важлива», а військове втручання має бути підтримано. Комитет був стурбований тим, що Занзібар може стати центром просування комунізму в Африці, так само як Куба в Америці. Велика Британія, більшість країн британської співдружності і США відмовлялися визнавати новий уряд до 23 лютого, в той час як більшість комуністичних країн вже зробили це.. На думку Британського верховного комісара в Занзібарі Тіматі Кроствейта, це сприяло орієнтуванню Занзібару на СРСР; Кроствейт і його співробітники були вислані з країни 20 лютого, з дозволом повернутися тільки після того, як визнання країни буде погоджено.

У квітні уряд сформував народну визвольну армію (НВА) і завершив роззброєння загонів НД Окелло. 26 квітня Каруме повідомив про об'єднання з Танганьїкою і утворення нової країни — Танзанії. Злиття було сприйнято сучасними ЗМІ як засіб запобігання підривної комуністичної діяльності в Занзібарі; за іншою версією, метою об'єднання було обмеження впливу комуністичного крила партії Умма. Проте, багато з соціальних програм партії Умма, що стосуються поліції, освіти та соціального забезпечення були прийняті урядом

26 квітня 1964 Танганьїка і Занзібар об'єдналися, утворивши Об'єднану Республіку Танганьїки і Занзібару. 29 жовтня того ж року назва була скорочена, і країна стала називатися Танзанія. Ахмад Абейд Каруме залишився президентом Занзібару і став віце-президентом Танзанії. У його веденні залишалися внутрішні справи архіпелагу, в той час як зовнішня політика перейшла у ведення Танзанії.

Примітки Редагувати

  1. (Clayton, 1999, с. 109)
  2. ↑ (Speller, 2007, с. 6–7)
  3. ↑ Conley, Robert (13 січня 1964). . New York Times: p. 1. Архів оригіналу за 5 квітня 2014. Процитовано 16 листопада 2008. .
  4. ↑ (Speller, 2007, с. 7)
  5. ↑ Conley, Robert (14 січня 1964). . New York Times: p. 4. Архів оригіналу за 14 жовтня 2012. Процитовано 16 листопада 2008. .
  6. Los Angeles Times (20 січня 1964). . Los Angeles Times: p. 4. Архів оригіналу за 2 серпня 2009. Процитовано 16 квітня 2009. 
  7. ↑ (Plekhanov, 2004, с. 91)
  8. ↑ (Sheriff та Ferguson, 1991, с. 241)
  9. (Daly, 2009, с. 42)
  10. ↑ Dispatch of The Times London (4 February 1964). . New York Times: p. 9. Архів оригіналу за 28 грудня 2013. Процитовано 16 листопада 2008. .
  11. ↑ (Speller, 2007, с. 15)
  12. ↑ (Sheriff та Ferguson, 1991, с. 242)
  13. ↑ (Speller, 2007, с. 17)
  14. Conley, Robert (12 березня 1964). . New York Times: p. 11. Архів оригіналу за 28 грудня 2013. Процитовано 16 листопада 2008. .
  15. ↑ (Speller, 2007, с. 12)
  16. (Speller, 2007, с. 13)
  17. ↑ Conley, Robert (27 квітня 1964). . New York Times (англ.): 11. Архів оригіналу за 28 грудня 2013. Процитовано 16 листопада 2008. 
  18. (Speller, 2007, с. 19)

Посилання Редагувати

Бібліографія Редагувати

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Narodna Respublika Zanzibar i Pemba1964PraporZanzibara istorichni kordoni na kartiStolicya Zanzibar misto Religiyi IslamHristiyanstvoForma pravlinnya Respublika pid kermom voyakivPrezident 23 Lyutogo 26 Kvitnya 1964 Abejd KarumeIstorichnij period Holodna vijna Zanzibarska revolyuciya 12 sichnya 1964 Zlittya z Tanganyikoyu 26 kvitnya 1964Narodna Respublika Zanzibar i Pemba derzhava na teritoriyi kolishnogo Sultanatu Zanzibar sho isnuvala z 12 sichnya do 26 kvitnya 1964 Zmist 1 Progoloshennya Narodnoyi Respubliki 2 Ob yednannya z Tanganyikoyu 3 Primitki 4 Posilannya 5 BibliografiyaProgoloshennya Narodnoyi Respubliki RedaguvatiDokladnishe Zanzibarska revolyuciya10 grudnya 1963 roku Zanzibar otrimav nezalezhnist vid Velikoyi Britaniyi stavshi konstitucijnoyu monarhiyeyu na choli z sultanom yakim stav Seyid Dzhamshid ibn Abdulla Ale vzhe 12 sichnya 1964 roku pid provodom Dzhona Okello vidbulasya Zanzibarska revolyuciya ru sho povalila sultana i demokratichno obranij uryad Bula utvorena Narodna Respublika Zanzibar i Pemba yaku ocholiv shejh Abejd Karume 12 sichnya 1964 blizko 3 00 godini ranku 600 800 pogano ozbroyenih revolyucioneriv v osnovnomu afrikanciv za pidtrimki dekilkoh nedavno skorochenih policiyantiv atakuvali policijni viddilki Ungudzha ostriv Zanzibar obidva skladi zbroyi ta radiostanciyu Revolyucioneri praktichno ne mali bojovoyi pidgotovki ale popri te sho proti nih vistupili regulyarni policijni vijska nezabarom zdobuli peremogu 1 Ozbroyivshis sotnyami avtomatichnih gvintivok pistolet kulemetiv i kulemetami Bren povstanci zahopili kontrol nad strategichnimi budivlyami v stolici 2 3 Protyagom 6 godin pislya pochatku vijskovih dij povstanci zahopili budivlyu miskogo telegrafu i klyuchovi uryadovi budivli i tilki zlitno posadkova smuga bula zahoplena o 14 18 2 3 Sultan razom z prem yer ministrom i chlenami kabinetu vtekli z ostrova na uryadovij yahti 3 4 a palac buv zahoplenij revolyucijnim uryadom 5 Povalenij sultan zrobiv nevdali sprobi otrimati vijskovu pidtrimku Keniyi i Tanganyiki hocha Tanganyika vidpravila 100 spivrobitnikiv voyenizovanoyi policiyi v Zanzibar dlya strimuvannya zavorushen Krim zagonu Strilciv Tanganyiki policiya bula yedinoyu zbrojnoyu siloyu v Tanganyici i 20 sichnya yiyi vidsutnist prizvelo do zakolotu v polku Strilciv Zgidno z oficijnoyu istoriyeyu Zanzibaru revolyuciya bula splanovana i ocholena golovoyu AShP Amani Abejdom Karume Prote Karume v cej chas buv na afrikanskomu materiku razom z liderom zaboronenoyi partiyi Umma 4 Na materik z metoyu zabezpechennya bezpeki jogo vidpraviv sekretar viddilennya partiyi v Pembe eks policejskij ugandijskogo pohodzhennya Dzhon Okello 4 Okello pribuv na Zanzibar z Keniyi v 1959 roci Same vin ocholiv revolyucioneriv golovnim chinom bezrobitnih chleniv Afro Shirazijskoyi molodizhnoyi ligi Za deyakimi versiyami same Okello splanuvav revolyuciyu Partiyami AShP i Umma yak timchasovij uryad bula stvorena revolyucijna rada na choli z Karume priznachenogo prezidentom 4 Krayina bula perejmenovana v Narodnu Respubliku Zanzibar i Pemba pershim aktom novogo uryadu bulo permanentne vignannya sultana a takozh ogoloshennya poza zakonom partij NPZ i NPZP 5 Pragnuchi distanciyuvati sebe vid minlivogo Okello Karume bez zajvogo shumu vidstoroniv jogo vid politichnoyi areni a takozh dozvoliv zberegti samonadanij titul feldmarshala 4 Prote revolyucioneri Okello nezabarom pochali represiyi proti aziativ i arabiv sho naselyali Ungundzhu ostriv Zanzibar suprovodzhuvani pobittyami zgvaltuvannyami vbivstvami i znishennyam privatnoyi vlasnosti 4 Okello vistupiv na radio z promovoyu sponukaye vbivati chi zaareshtovuvati desyatki tisyach jogo vorogiv i marionetok V hodi revolyuciyi bulo vbito vid p yati do dvanadcyati tisyach zanzibarciv arabskogo pohodzhennya kilka tisyach indijciv takozh tisyachi buli pomisheni pid vartu abo vignani z ostrova a yih vlasnist konfiskovana i nacionalizovana Faktichna ocinka zagiblih v represiyah silno variyuyetsya vid soten do 20 000 Deyaki zahidni gazeti vkazali cifri vid 2 000 do 4 000 6 najbilshi ocinki mozhlivo rozduti buli dani samim Okello cherez radio i deyakimi arabskimi masmedia 7 8 Vbivstvo arabskih uv yaznenih i yih pohovannya v bratskih mogilah buli zadokumentovani italijskoyu znimalnoyu brigadoyu z vertolota i pokazani u filmi Proshavaj Afrika cej film ye yedinim dokumentalnim pidtverdzhennyam vbivstv 9 Bagato arabiv ryatuvalisya vtecheyu v Oman 7 v toj zhe chas za ukazom Okello yevropejcyam ne bulo zapodiyano niyakoyi shkodi 4 Pislyarevolyucijni hvilyuvannya ne torknulisya Pembi 8 Ob yednannya z Tanganyikoyu RedaguvatiZavorushennya zakinchilisya 3 lyutogo i Karume yak prezident otrimav shiroku pidtrimku naselennya 10 Na vulicyah znovu z yavilisya policejski rozgrabovani magazini vidkrilisya a nelicenzovana zbroya stala viluchatisya u civilnogo naselennya 10 Revolyucijnij uryad progolosiv sho p yatsot politichnih v yazniv budut predstavleni sudu Okello sformuvav voyenizovane ugrupovannya Vijska svobodi ND zi svoyih prihilnikiv yaka patrulyuvala vulici i pograbuvali arabsku vlasnist 11 12 Povedinka prihilnikiv Okello jogo agresivna ritorika ugandijskij akcent i hristiyanske virospovidannya vidshtovhuvalo bilshu chastinu pomirno nalashtovanogo naselennya Zanzibaru 13 i do bereznya bagato chleniv jogo ND buli rozzbroyeni prihilnikami Karume i druzhinoyu partiyi Umma 11 bereznya Okello buv oficijno pozbavlenij zvannya feldmarshala 12 13 14 i otrimav vidmovu na v yizd v krayinu pri sprobi povernutisya na Zanzibar z materika Vin buv deportovanij v Tanganyiku i potim v Keniyu do povernennya u svoyu ridnu Ugandu 13 Revolyucijnij uryad nacionalizuvav dva inozemnih banku sho diyali na Zanzibari Standard Bank i National and Grindlays Bank Na yih osnovi buv stvorenij Peoples Bank of Zanzibar Yedinij bank iz miscevim kapitalom Jetha Lila zakrivsya tak yak yim volodili indijci Mozhliva poyava komunistichnoyi krayini v Africi bulo prichinoyu zanepokoyennya na zahodi U lyutomu britanskij komitet iz zahistu i zovnishnij politici zayaviv sho britanski komercijni interesi v Zanzibari timchasovi revolyuciya sama po sobi ne vazhliva a vijskove vtruchannya maye buti pidtrimano 15 Komitet buv sturbovanij tim sho Zanzibar mozhe stati centrom prosuvannya komunizmu v Africi tak samo yak Kuba v Americi 15 Velika Britaniya bilshist krayin britanskoyi spivdruzhnosti i SShA vidmovlyalisya viznavati novij uryad do 23 lyutogo v toj chas yak bilshist komunistichnih krayin vzhe zrobili ce 16 Na dumku Britanskogo verhovnogo komisara v Zanzibari Timati Krostvejta ce spriyalo oriyentuvannyu Zanzibaru na SRSR Krostvejt i jogo spivrobitniki buli vislani z krayini 20 lyutogo z dozvolom povernutisya tilki pislya togo yak viznannya krayini bude pogodzheno U kvitni uryad sformuvav narodnu vizvolnu armiyu NVA i zavershiv rozzbroyennya zagoniv ND Okello 13 26 kvitnya Karume povidomiv pro ob yednannya z Tanganyikoyu i utvorennya novoyi krayini Tanzaniyi 17 Zlittya bulo sprijnyato suchasnimi ZMI yak zasib zapobigannya pidrivnoyi komunistichnoyi diyalnosti v Zanzibari za inshoyu versiyeyu metoyu ob yednannya bulo obmezhennya vplivu komunistichnogo krila partiyi Umma 11 17 18 Prote bagato z socialnih program partiyi Umma sho stosuyutsya policiyi osviti ta socialnogo zabezpechennya buli prijnyati uryadom 8 26 kvitnya 1964 Tanganyika i Zanzibar ob yednalisya utvorivshi Ob yednanu Respubliku Tanganyiki i Zanzibaru 29 zhovtnya togo zh roku nazva bula skorochena i krayina stala nazivatisya Tanzaniya Ahmad Abejd Karume zalishivsya prezidentom Zanzibaru i stav vice prezidentom Tanzaniyi U jogo vedenni zalishalisya vnutrishni spravi arhipelagu v toj chas yak zovnishnya politika perejshla u vedennya Tanzaniyi Primitki Redaguvati Clayton 1999 s 109 a b Speller 2007 s 6 7 a b v Conley Robert 13 sichnya 1964 African Revolt Overturns Arab Regime in Zanzibar New York Times p 1 Arhiv originalu za 5 kvitnya 2014 Procitovano 16 listopada 2008 a b v g d e zh Speller 2007 s 7 a b Conley Robert 14 sichnya 1964 Regime Banishes Sultan New York Times p 4 Arhiv originalu za 14 zhovtnya 2012 Procitovano 16 listopada 2008 Los Angeles Times 20 sichnya 1964 Slaughter in Zanzibar of Asians Arabs Told Los Angeles Times p 4 Arhiv originalu za 2 serpnya 2009 Procitovano 16 kvitnya 2009 a b Plekhanov 2004 s 91 a b v Sheriff ta Ferguson 1991 s 241 Daly 2009 s 42 a b Dispatch of The Times London 4 February 1964 Zanzibar Quiet With New Regime Firmly Seated New York Times p 9 Arhiv originalu za 28 grudnya 2013 Procitovano 16 listopada 2008 a b Speller 2007 s 15 a b Sheriff ta Ferguson 1991 s 242 a b v g Speller 2007 s 17 Conley Robert 12 bereznya 1964 Zanzibar Regime Expels Okello New York Times p 11 Arhiv originalu za 28 grudnya 2013 Procitovano 16 listopada 2008 a b Speller 2007 s 12 Speller 2007 s 13 a b Conley Robert 27 kvitnya 1964 Tanganyika gets new rule today New York Times angl 11 Arhiv originalu za 28 grudnya 2013 Procitovano 16 listopada 2008 Speller 2007 s 19 Posilannya RedaguvatiZanzibar Official Website Arhivovano 6 kvitnya 2022 u Wayback Machine Bibliografiya RedaguvatiDaly Samuel 2009 Our Mother is Afro Shirazi Our Father is the Revolution Senior Thesis New York Columbia University Arhiv originalu za 14 grudnya 2011 Procitovano 29 zhovtnya 2012 Lofchie Michaael F 1967 Was Okello s Revolution a Conspiracy Transition 33 36 42 JSTOR 2934114 Parsons Timothy 2003 The 1964 Army Mutinies and the Making of Modern East Africa Greenwood Publishing Group ISBN 0 325 07068 7 Plekhanov Sergey 2004 A Reformer on the Throne Sultan Qaboos Bin Said Al Said Trident Press Ltd ISBN 1 900724 70 7 Arhiv originalu za 24 kvitnya 2015 Procitovano 29 zhovtnya 2012 Sheriff Abdul Ferguson Ed 1991 Zanzibar Under Colonial Rule James Currey Publishers ISBN 0 85255 080 4 Speller Ian 2007 An African Cuba Britain and the Zanzibar Revolution 1964 Journal of Imperial and Commonwealth History 35 2 1 35 Arhiv originalu za 4 grudnya 2012 Procitovano 29 zhovtnya 2012 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Narodna Respublika Zanzibar i Pemba amp oldid 40429945