Григóрій Па́влович Назарéнко (1902—1996) — український бандурист, один з основоположників та ветеран Полтавської капели бандуристів. В різні періоди був мистецьким керівником, солістом та концертмейстером вокально-інструментальних колективів.
| Григорій Назаренко | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Дата народження | 13 жовтня 1902 |
| Місце народження | Полтава, Російська імперія |
| Дата смерті | серпень 1997 (94 роки) |
| Місце смерті | Детройт, Мічиган, США |
| Роки активності | 1925-1983 |
| Громадянство | УНР УРСР Третій Рейх США |
| Національність | українець |
| Професії | музикант |
| Освіта | Полтавське державне музичне училище імені Миколи Лисенка |
| Інструменти | бандура |
| Жанр | етнічна музика |
| Колективи | Полтавська капела бандуристів, Капела бандуристів ім. М. Леонтовича, Капела бандуристів ім. Тараса Шевченка |
Життєпис ред.
Народився в Полтаві, у давній козацькій родині. Любов до бандури перейняв від хрещеного батька, бандуриста. Навчався у школі при Успенському соборі, де співав у хорі, а потім закінчив Полтавське музичне училище. Згодом співав у Національному хорі, де познайомився з майбутніми колегами — бандуристами Йосипом Панасенком, Павлом Міняйлом та Данилом Пікою, котрі пізніше також увійшли до складу Полтавської капели під керівництвом Володимира Кабачка. Григір був наймолодшим бандуристом і соліст-тенором капели. Майстерно володів харківським методом гри на бандурі і згодом написав підручник гри на бандурі за тим же методом. У місцевому колективі Назаренко грав з 1925 по 1934 рік.
З 1935 року став солістом та концертмейстером Державної зразкової капели. У Капелі бандуристів ім. Тараса Шевченка з перших днів її заснування, кілька місяців до приходу Григорія Китастого був її мистецьким керівником. Під час II СВ капела виїхала до Третього Рейху де й продовжила свою діяльність.
Під час перебування в Західній Німеччині в «діпівський» період в британській зоні окупації організував Капелу бандуристів ім. М. Леонтовича. Григорій Павлович був прихильником класичного виконання кобзарського репертуару без диригента. Колективу вдалось уникнути репатріації й перед еміграцією до США Назаренко знову повернувся до шевченківців. В період життя у Детройті він не завжди міг брати участь у гастролях капели через зайнятість на основному місці праці. У 1955 році керував Ансамблем бандуристок СУМА, який згодом очолив Петро Потапенко. У 1970-ті роки керував дитячим ансамблем «Проліски». Через поважний вік припинив виступи в 1983-му.
У 1992 році українська громада Детройта урочисто відзначила його 90-ліття. Ювіляра привітав та подарував три свої пісні Володимир Горбатюк. Тоді ж Григорію Назаренку вручили грамоту від уряду України.
Учні ред.
Література ред.
- Назаренко, Г. — Павло Міняйло (посмертна згадка) // «Нові дні», Торонто, листопад, 1973.
- Назаренко, Г.- Спогади про Гната Хоткевича — Інтерв'ю на плівці 1989 р. (90 хв).
- Назаренко, Г.- Спогади про Полтавську капелу бандуристів — рукопис 1977 р. (8 с.)
- Самчук, У. — Живі струни — Детройт, США, 1976 (468 с.).
- Лубська Ольга — Спогади про Григорія Назаренка (замість квітів на могилу) ж. «Бандура», #65—66, 1998
- Мішалов В. Ю. Харківська бандура — Культурологічно-мистецькі аспекти ґенези і розвитку виконавства на українському народному інструменті — (Серія Слобожанський світ)— Харків — Торонто, 2013. — 368 с.
- Ротач П. Розвіяні по чужині: полтавці на еміграції. Короткий біобібліогр. довідник. — Полтава, 1998. — 101.
Посилання ред.
- Назаренко Григорій Павлович // Українська музична енциклопедія. Т. 4: [Н – О] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2016. — С. 20-21.
| Це незавершена стаття про бандуриста чи бандуристку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |