Микола Іванович Надєждін (рос. Николай Иванович Надеждин; 5 (17) жовтня 1804 — 11 (23) січня 1856) — російський вчений, критик, філософ і журналіст, етнограф, знавець розколу церкви та її історії. Дійсний статський радник, професор Московського університету.
| Надєждін Микола Іванович | |
|---|---|
| рос. Николай Иванович Надеждин | |
| Народився | 5 (17) жовтня 1804 Beloomutd, Зарайський повітd, Рязанська губернія, Російська імперія |
| Помер | 11 (23) січня 1856 (51 рік) Санкт-Петербург, Російська імперія |
| Поховання | Смоленське православне кладовище |
| Країна | Російська імперія |
| Діяльність | антрополог, історик, журналіст, літературний критик, науковець, філософ |
| Alma mater | Московська духовна академія (1824) Рязанська духовна семінарія (1819) МДУ |
| Науковий ступінь | доктор філософії |
| Вчителі | Fedor Golubinskyd |
| Членство | Society of Serbian Lettersd |
| Нагороди | |
Надєждін Микола Іванович у Вікісховищі |
Біографія ред.
Народився в сім'ї сільського священика. Закінчив Рязанське духовне училище (1815), Рязанську духовну семінарію (1820) і Московську духовну академію (1824) зі ступенем магістра. Після закінчення академії був призначений професором словесності і німецької мови в Рязанську духовну семінарію; також виконував в ній посаду бібліотекаря.
У 1826 році подав прохання про відставку, вийшов з духовного звання і переїхав до Москви, де познайомився з професором-медиком Ю. Є. Дядьківським, а через нього — з редактором «Вісника Європи» і професором Московського університету М. Т. Каченовським.
У 1828 році «Вісник Європи» надрукував перші статті Надєждіна «З Патріарших ставків»: «Літературні побоювання за майбутній рік» та ін., — за підписом Никодим Надоумко. У 1831 році Надєждін заснував журнал «Телескоп», в якому також публікував критику. Ця діяльність тривала до 1836 року, коли за публікацію «філософських листів» П. Я Чаадаєва «Телескоп» був закритий, а сам Микола Іванович засланий в Усть-Сисольск, потім до Вологди. Цим закінчилася діяльність його як критика і публіциста.
Погляди Надєждіна були суперечливі. З одного боку, він був переконаним монархістом і противником революцій. З іншого — виступав за демократизацію освіти. Він критикував суб'єктивний ідеалізм і агностицизм. На його думку, вищим етапом філософії була «філософія тотожності» Шеллінга за рахунок її матеріальності і спроб скористатися досвідом. Філософія Шеллінга в цілому і його вчення про суперечливість зокрема мали на Надєждіна великий вплив. Він прагнув розглянути боротьбу і примирення протиборчих початків у всіх сферах життя.
Примітки ред.
- ↑ Манн Ю. В. Надеждин // Краткая литературная энциклопедия — Москва: Советская энциклопедия, 1962. — Т. 5.
- ↑ Надеждин, Николай Иванович // Русский биографический словарь — СПб: 1914. — Т. 11. — С. 19–34.
- Надеждин Николай Иванович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ Надеждин, Николай Иванович // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1897. — Т. XX. — С. 432–434.
Джерела ред.
- Ю. Соколюк. Надєждін Микола Іванович // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 410.