www.wikidata.uk-ua.nina.az

Міфологічна школа напрям у фольклористиці та літературознавстві початку XIX ст запроваджений німецькими романтиками гейд

Міфологічна школа

Міфологічна школа — напрям у фольклористиці та літературознавстві початку XIX ст., запроваджений німецькими романтиками: гейдельберзькими (Л. Арнім, К. Брентано, Й. Геррес та ін.), єнськими (брати А. та Ф. Шлегелі), які спиралися на естетику Ф.-В.-Й. Шеллінга («Філософія мистецтва», 1802—1803), на уявлення про міф як універсальне значення, «природну релігію», необхідну умову існування мистецтва, достеменну основу поезії, намагалися віднайти генетичне праджерело міфотворення.

Ці тенденції передбачив ще Дж. Віко у «Новій науці» (1725), який вважав метафору чи метонімію «маленьким міфом». Й.-Г. Гердер був схильний розглядати міфи з позиції національної своєрідності.

Філософські засади міфологічної школи оформилися після видання «Німецької міфології» (1835) братів Я. та В. Грімм, що сприяло усвідомленню сутності народної душі не тільки давніх греків і римлян, а й іранців, германців, кельтів, слов'ян. Автори дослідження були переконані, що фольклор, втілюючи колективну несвідому душу, має божественне походження, що з міфу при його занепаді неминуче виникають казка, епос, легенда тощо. Брати Грімм використовували принципи порівняльно-історичного мовознавства, на цій підставі віднаходили спільні ознаки в уснопоетичній творчості багатьох народів, тому за аналогією з прамовою висували гіпотезу спільного праміфу.

Розвивалося два відгалуження Міфологічної школи:

  • представники етимологічного (А. Кун, Німеччина; М. Мюллер, Англія; Ф. Буслаєв, О. Міллер, Росія) пропонували здійснювати лінгвістичну реконструкцію міфу за допомогою палеонтологічної методології;
  • прихильники демонологічного (В. Шварц, В. Маннгардт, Німеччина) порівнювали схожі за змістом міфи.

А. Кун у працях «Сходження вогню та божественного трунку» (1859), «Про стадії міфотворення» (1873) тлумачив міфічні образи шляхом семантичного зближення імен зі словами санскриту, досліджував «Веди», обстоював «метеорологічну теорію» міфів. Аналогічні операції здійснив засновник «порівняльної міфології» М. Мюллер («Досліди з порівняльної міфології», 1856; «Читання про науку про мову», 1861—1864), який виводив давні міфи з первісних мов, розробив методику лінгвопалеонтології (двотомний «Внесок у науку про міфологію», 1897), запропонував «солярну теорію», що спиралася на практику обожнення небесних світил.

Найповніше «солярно-метеорологічна теорія» потрактована у праці «Порівняльно-критичні спостереження над шаровим складом російського епосу. Ілля Муромець та богатирство Київське» (1869) О. Міллера. Ф. Буслаєв вважав, що фольклорні жанри постали за епічної доби з міфу. Свої спостереження вчений підтверджував доказами версії про виникнення назв річок, зокрема Дунаю, велетів на зразок Святогора тощо. В. Шварц («Походження міфології […]», 1860; «Поетичний погляд на природу греків, римлян та германців […]», 1864—1979), В. Маннгардт («Демони жита», 1868; «Лісові та польові культури», 1875—77; «Міфологічні дослідження» 1884) джерелом появи міфів вважали не обожнення небесних тіл, а поклоніння демонічним істотам. О. Афанасьєв у працях «Дідусь домовий» (1850), «Відун та Відьма» (1851), «Поетичні погляди слов'ян на природу» (1865—1869) прагнув синтезувати розмаїті теоретичні спрямування міфологічної школи її концепції позначилися на становленні як науковців О. Пипіна, О. Веселовського, які невдовзі переглянули ці положення, виявили недоліки, запропонували інші шляхи вивчення міфу, зокрема з позиції міграційної теорії та теорії зустрічних течій. Свій варіант подолання кризи міфологічної школи формулювала антропологічна школа.

Неоміфологічна школа Редагувати

У 20-ті XX ст. позиції міфологічної школи були оновлені у неоміфологічній теорії Карла Густава Юнга, зокрема в його вченні про архетипи. Неоміфологізм у своїх дослідженнях розвивали Ж. Дюмезіль, Ш. Отран, Ф. Реглан, Ян де Фріс, Р. Карпентер, Дж. Кембел та ін.

В Україні Редагувати

В Україні міфологічна школа, яка орієнтувала аналітичну свідомість на особливості світосприйняття кожного етносу, вплинула на Миколу Костомарова («Об историческом значений русской народной поззии», 1843; «Слов'янська міфологія», 1947), певною мірою — на М. Сумцова («Хліб у звичаях та піснях», 1885). Досвід міфологічної школи використовував у психологічній школі Олександр Потебня («Про міфологічне значення деяких звичаїв та повір'їв», 1865, та ін.), який вважав мовлення «головним і первинним знаряддям» міфічного мислення, шукав його сліди в народній поезії, спростовував припущення М. Мюллера про «хворобу мови» як джерела міфічних образів.

Див. також Редагувати

Література Редагувати

  • Літературознавча енциклопедія

Посилання Редагувати

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Mifologichna shkola napryam u folkloristici ta literaturoznavstvi pochatku XIX st zaprovadzhenij nimeckimi romantikami gejdelberzkimi L Arnim K Brentano J Gerres ta in yenskimi brati A ta F Shlegeli yaki spiralisya na estetiku F V J Shellinga Filosofiya mistectva 1802 1803 na uyavlennya pro mif yak universalne znachennya prirodnu religiyu neobhidnu umovu isnuvannya mistectva dostemennu osnovu poeziyi namagalisya vidnajti genetichne pradzherelo mifotvorennya Ci tendenciyi peredbachiv she Dzh Viko u Novij nauci 1725 yakij vvazhav metaforu chi metonimiyu malenkim mifom J G Gerder buv shilnij rozglyadati mifi z poziciyi nacionalnoyi svoyeridnosti Filosofski zasadi mifologichnoyi shkoli oformilisya pislya vidannya Nimeckoyi mifologiyi 1835 brativ Ya ta V Grimm sho spriyalo usvidomlennyu sutnosti narodnoyi dushi ne tilki davnih grekiv i rimlyan a j iranciv germanciv keltiv slov yan Avtori doslidzhennya buli perekonani sho folklor vtilyuyuchi kolektivnu nesvidomu dushu maye bozhestvenne pohodzhennya sho z mifu pri jogo zanepadi neminuche vinikayut kazka epos legenda tosho Brati Grimm vikoristovuvali principi porivnyalno istorichnogo movoznavstva na cij pidstavi vidnahodili spilni oznaki v usnopoetichnij tvorchosti bagatoh narodiv tomu za analogiyeyu z pramovoyu visuvali gipotezu spilnogo pramifu Rozvivalosya dva vidgaluzhennya Mifologichnoyi shkoli predstavniki etimologichnogo A Kun Nimechchina M Myuller Angliya F Buslayev O Miller Rosiya proponuvali zdijsnyuvati lingvistichnu rekonstrukciyu mifu za dopomogoyu paleontologichnoyi metodologiyi prihilniki demonologichnogo V Shvarc V Manngardt Nimechchina porivnyuvali shozhi za zmistom mifi A Kun u pracyah Shodzhennya vognyu ta bozhestvennogo trunku 1859 Pro stadiyi mifotvorennya 1873 tlumachiv mifichni obrazi shlyahom semantichnogo zblizhennya imen zi slovami sanskritu doslidzhuvav Vedi obstoyuvav meteorologichnu teoriyu mifiv Analogichni operaciyi zdijsniv zasnovnik porivnyalnoyi mifologiyi M Myuller Doslidi z porivnyalnoyi mifologiyi 1856 Chitannya pro nauku pro movu 1861 1864 yakij vivodiv davni mifi z pervisnih mov rozrobiv metodiku lingvopaleontologiyi dvotomnij Vnesok u nauku pro mifologiyu 1897 zaproponuvav solyarnu teoriyu sho spiralasya na praktiku obozhnennya nebesnih svitil Najpovnishe solyarno meteorologichna teoriya potraktovana u praci Porivnyalno kritichni sposterezhennya nad sharovim skladom rosijskogo eposu Illya Muromec ta bogatirstvo Kiyivske 1869 O Millera F Buslayev vvazhav sho folklorni zhanri postali za epichnoyi dobi z mifu Svoyi sposterezhennya vchenij pidtverdzhuvav dokazami versiyi pro viniknennya nazv richok zokrema Dunayu veletiv na zrazok Svyatogora tosho V Shvarc Pohodzhennya mifologiyi 1860 Poetichnij poglyad na prirodu grekiv rimlyan ta germanciv 1864 1979 V Manngardt Demoni zhita 1868 Lisovi ta polovi kulturi 1875 77 Mifologichni doslidzhennya 1884 dzherelom poyavi mifiv vvazhali ne obozhnennya nebesnih til a pokloninnya demonichnim istotam O Afanasyev u pracyah Didus domovij 1850 Vidun ta Vidma 1851 Poetichni poglyadi slov yan na prirodu 1865 1869 pragnuv sintezuvati rozmayiti teoretichni spryamuvannya mifologichnoyi shkoli yiyi koncepciyi poznachilisya na stanovlenni yak naukovciv O Pipina O Veselovskogo yaki nevdovzi pereglyanuli ci polozhennya viyavili nedoliki zaproponuvali inshi shlyahi vivchennya mifu zokrema z poziciyi migracijnoyi teoriyi ta teoriyi zustrichnih techij Svij variant podolannya krizi mifologichnoyi shkoli formulyuvala antropologichna shkola Zmist 1 Neomifologichna shkola 2 V Ukrayini 3 Div takozh 4 Literatura 5 PosilannyaNeomifologichna shkola RedaguvatiU 20 ti XX st poziciyi mifologichnoyi shkoli buli onovleni u neomifologichnij teoriyi Karla Gustava Yunga zokrema v jogo vchenni pro arhetipi Neomifologizm u svoyih doslidzhennyah rozvivali Zh Dyumezil Sh Otran F Reglan Yan de Fris R Karpenter Dzh Kembel ta in V Ukrayini RedaguvatiV Ukrayini mifologichna shkola yaka oriyentuvala analitichnu svidomist na osoblivosti svitosprijnyattya kozhnogo etnosu vplinula na Mikolu Kostomarova Ob istoricheskom znachenij russkoj narodnoj pozzii 1843 Slov yanska mifologiya 1947 pevnoyu miroyu na M Sumcova Hlib u zvichayah ta pisnyah 1885 Dosvid mifologichnoyi shkoli vikoristovuvav u psihologichnij shkoli Oleksandr Potebnya Pro mifologichne znachennya deyakih zvichayiv ta povir yiv 1865 ta in yakij vvazhav movlennya golovnim i pervinnim znaryaddyam mifichnogo mislennya shukav jogo slidi v narodnij poeziyi sprostovuvav pripushennya M Myullera pro hvorobu movi yak dzherela mifichnih obraziv Div takozh RedaguvatiMigracijna shkolaLiteratura RedaguvatiLiteraturoznavcha enciklopediyaPosilannya RedaguvatiMifologichna shkola Ukrayinska Religiyeznavcha Enciklopediya 117 mode 1up view theater Mifologichna shkola Neomifologichna shkola Literaturoznavcha enciklopediya u 2 t avt uklad Yu I Kovaliv Kiyiv VC Akademiya 2007 T 2 M Ya S 55 56 117 Mifologichna shkola Neomifologichna ritualno mifologichna shkola Leksikon zagalnogo ta porivnyalnogo literaturoznavstva golova red A Volkov Chernivci Zoloti litavri 2001 S 338 371 634 s Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Mifologichna shkola amp oldid 29895889