www.wikidata.uk-ua.nina.az

Мінські мови мінь кит 閩方言 Mǐn fāngyán POJ Bân hong giân BUC en Mìng huŏng ngiòng група наріч у складі сино тибетської мо

Мінські мови

Мінські мови (мінь; кит. 閩方言: Mǐn fāngyán; POJ: Bân hong-giân; BUC[en]: Mìng huŏng-ngiòng) — група наріч у складі сино-тибетської мовної родини або діалект китайської мови, яким розмовляє приблизно 60 млн людей, здебільшого в провінції Фуцзянь Китайської Народної Республіки, на Тайвані та в інших краях, куди порозкидало китайців життя. Одним із популярних діалектів мови мінь є гоккієн. Мінь має багато архаїчних рис, що збереглися від стародавньої та середньої китайської мови.

мінські мови
閩語 / 闽语
Райони поширення мов мінь
Регіон Китай, Південно-Східна Азія
Носії > 70 млн
Писемність китайська писемність
Класифікація

Сино-тибетська сім'я

Офіційний статус
Коди мови
ISO 639-1 zh
ISO 639-3 nan (всі мінські мови)

Термінологія ред.

Поширення мінських мов за Мовним атласом Китаю:
   Шаоцзянь[en]
   Міньбей[en]
   Міньчжунь[en]
   Пусянь[en]
   Лейчжоу[en]
   Хайнанська мова[en]
  • Мінь — стародавня самоназва провінції Фуцзянь, яке використовують іноді й сьогодні.
  • Гок-К'єнь (Hokkien, Hokkienese, Fukien, Fuchien) — назва провінції Фуцзянь південномінською. В принципі синонімічно поняттю мінь, але частіше використовуються лише по відношенню південномінських діалектів, особливо за межами Китаю, наприклад в Південно-Східній Азії.
  • Гокло (Hō-ló-oē, Hoklo) — назва південномінської мови і особливо етнічної групи, яка на ній говорить, особливо на Тайвані. У широкому сенсі використовується як еквівалент назви тайванці.

Склад ред.

У більш широкому (швидше географічному) сенсі всі мінські мови діляться на дві групи: південну (власне гоккієн, хайнань, пусянь) та північну (решта).

Південномінська мова включає тайванське наріччя, яке займає одне з перших місць за кількістю носіїв серед мінських ідіом.

 Мінь 
 північні говірки 
   
 

Міньбей[en]

 
 

Шаоцзянь[en]

 
 
 

Міньдунь

 
 

Міньчжунь[en]

 
 

Пусянь[en]

 
 
 південні говірки 
 Гоккієн 
 

Сямень

 
 

Гокло (тайванська)

 
 
 

Чаошань[en]

 
   
 

Лейчжоу[en]

 
 

Хайнанська мова[en]

 
 
 
 


Література ред.

  • Margaret Mian Yan (2006). Introduction to Chinese Dialectology. LINCOM Europa. ISBN 978-3-89586-629-6. 
  • Anne O. Yue (2003). Chinese dialects: grammar. The Sino-Tibetan languages. Routledge. с. 84–125. ISBN 978-0-7007-1129-1. 
  • Zhenxing Zhang (1987). Min Supergroup. У Stephen Wurm; Li Rong (linguist). Language Atlas of China. Longman. B-12. ISBN 978-962-359-085-3. 
  • David Prager Branner (2011). Problems in Comparative Chinese Dialectology — the Classification of Miin and Hakka. Trends in Linguistics series 123. Berlin, New York: Mouton de Gruyter. ISBN 3-11-015831-0. 
  • Jean DeBernardi (1991). Linguistic Nationalism: The Case of Southern Min. Philadelphia: University of Pennsylvania. 
  • William H. Baxter; Laurent Sagart (2014). Old Chinese: A New Reconstruction. Oxford University Press. ISBN 978-0-19-994537-5. 
  • Nicholas Bodman (1985). The Reflexes of Initial Nasals in Proto-Southern Min-Hingua. For Gordon H. Fairbanks. Oceanic Linguistics Special Publications 20. University of Hawaii Press. с. 2–20. ISBN 978-0-8248-0992-8. JSTOR 20006706. 
  • Jerry Norman (sinologist) (1973). Tonal development in Min. Journal of Chinese Linguistics 1 (2): 222–238. JSTOR 23749795. 
  • Jerry Norman (1988). Chinese. Cambridge: Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-29653-3. 
  • Jerry Norman (1991). The Mǐn dialects in historical perspective. Languages and Dialects of China. Journal of Chinese Linguistics Monograph Series 3 (3). Chinese University Press. с. 325–360. JSTOR 23827042. OCLC 600555701. 
  • Kuang-yu Chang (1986). Comparative Min phonology (Ph.D.). University of California, Berkeley. 
  • Maria Kurpaska (2010). Chinese Language(s): A Look Through the Prism of «The Great Dictionary of Modern Chinese Dialects». Walter de Gruyter. ISBN 978-3-11-021914-2. 
  • Chinfa Lien (2015). Min languages. The Oxford Handbook of Chinese Linguistics. Oxford University Press. с. 160–172. ISBN 978-0-19-985633-6. 
  • Jerry Norman (2003). The Chinese dialects: phonology. The Sino-Tibetan languages. Routledge. с. 72–83. ISBN 978-0-7007-1129-1. 
  • Tsu-lin Mei (1976). The Austroasiatics in Ancient South China: Some Lexical Evidence. Monumenta Serica 32: 274–301. JSTOR 40726203. doi:10.1080/02549948.1976.11731121. 
  • Gary F. Simons (2017). Ethnologue: Languages of the World (вид. 20th). Dallas, Texas: SIL International. 
  • Pang-Hsin Ting (1983). Derivation time of colloquial Min from Archaic Chinese. Bulletin of the Institute of History and Philology 54 (4): 1–14. 

Посилання ред.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Minski movi min kit 閩方言 Mǐn fangyan POJ Ban hong gian BUC en Ming huŏng ngiong grupa narich u skladi sino tibetskoyi movnoyi rodini abo dialekt kitajskoyi movi yakim rozmovlyaye priblizno 60 mln lyudej zdebilshogo v provinciyi Fuczyan Kitajskoyi Narodnoyi Respubliki na Tajvani ta v inshih krayah kudi porozkidalo kitajciv zhittya Odnim iz populyarnih dialektiv movi min ye gokkiyen Min maye bagato arhayichnih ris sho zbereglisya vid starodavnoyi ta serednoyi kitajskoyi movi minski movi閩語 闽语Rajoni poshirennya mov minRegion Kitaj Pivdenno Shidna AziyaNosiyi gt 70 mlnPisemnist kitajska pisemnistKlasifikaciya Sino tibetska sim ya Kitajska grupaOficijnij statusKodi moviISO 639 1 zhISO 639 3 nan vsi minski movi Zmist 1 Terminologiya 2 Sklad 3 Literatura 4 PosilannyaTerminologiya red nbsp Poshirennya minskih mov za Movnim atlasom Kitayu Shaoczyan en Minbej en Minchzhun en Mindun Pusyan en Gokkiyen Lejchzhou en Hajnanska mova en Min starodavnya samonazva provinciyi Fuczyan yake vikoristovuyut inodi j sogodni Gok K yen Hokkien Hokkienese Fukien Fuchien nazva provinciyi Fuczyan pivdennominskoyu V principi sinonimichno ponyattyu min ale chastishe vikoristovuyutsya lishe po vidnoshennyu pivdennominskih dialektiv osoblivo za mezhami Kitayu napriklad v Pivdenno Shidnij Aziyi Goklo Hō lo oe Hoklo nazva pivdennominskoyi movi i osoblivo etnichnoyi grupi yaka na nij govorit osoblivo na Tajvani U shirokomu sensi vikoristovuyetsya yak ekvivalent nazvi tajvanci Sklad red U bilsh shirokomu shvidshe geografichnomu sensi vsi minski movi dilyatsya na dvi grupi pivdennu vlasne gokkiyen hajnan pusyan ta pivnichnu reshta Pivdennominska mova vklyuchaye tajvanske narichchya yake zajmaye odne z pershih misc za kilkistyu nosiyiv sered minskih idiom Min pivnichni govirki Minbej en Shaoczyan en Mindun Minchzhun en Pusyan en pivdenni govirki Gokkiyen Syamen Goklo tajvanska Chaoshan en Lejchzhou en Hajnanska mova en Literatura red Margaret Mian Yan 2006 Introduction to Chinese Dialectology LINCOM Europa ISBN 978 3 89586 629 6 Anne O Yue 2003 Chinese dialects grammar The Sino Tibetan languages Routledge s 84 125 ISBN 978 0 7007 1129 1 Zhenxing Zhang 1987 Min Supergroup U Stephen Wurm Li Rong linguist Language Atlas of China Longman B 12 ISBN 978 962 359 085 3 David Prager Branner 2011 Problems in Comparative Chinese Dialectology the Classification of Miin and Hakka Trends in Linguistics series 123 Berlin New York Mouton de Gruyter ISBN 3 11 015831 0 Jean DeBernardi 1991 Linguistic Nationalism The Case of Southern Min Philadelphia University of Pennsylvania William H Baxter Laurent Sagart 2014 Old Chinese A New Reconstruction Oxford University Press ISBN 978 0 19 994537 5 Nicholas Bodman 1985 The Reflexes of Initial Nasals in Proto Southern Min Hingua For Gordon H Fairbanks Oceanic Linguistics Special Publications 20 University of Hawaii Press s 2 20 ISBN 978 0 8248 0992 8 JSTOR 20006706 Jerry Norman sinologist 1973 Tonal development in Min Journal of Chinese Linguistics 1 2 222 238 JSTOR 23749795 Jerry Norman 1988 Chinese Cambridge Cambridge University Press ISBN 978 0 521 29653 3 Jerry Norman 1991 The Mǐn dialects in historical perspective Languages and Dialects of China Journal of Chinese Linguistics Monograph Series 3 3 Chinese University Press s 325 360 JSTOR 23827042 OCLC 600555701 Kuang yu Chang 1986 Comparative Min phonology Ph D University of California Berkeley Maria Kurpaska 2010 Chinese Language s A Look Through the Prism of The Great Dictionary of Modern Chinese Dialects Walter de Gruyter ISBN 978 3 11 021914 2 Chinfa Lien 2015 Min languages The Oxford Handbook of Chinese Linguistics Oxford University Press s 160 172 ISBN 978 0 19 985633 6 Jerry Norman 2003 The Chinese dialects phonology The Sino Tibetan languages Routledge s 72 83 ISBN 978 0 7007 1129 1 Tsu lin Mei 1976 The Austroasiatics in Ancient South China Some Lexical Evidence Monumenta Serica 32 274 301 JSTOR 40726203 doi 10 1080 02549948 1976 11731121 Gary F Simons 2017 Ethnologue Languages of the World vid 20th Dallas Texas SIL International Pang Hsin Ting 1983 Derivation time of colloquial Min from Archaic Chinese Bulletin of the Institute of History and Philology 54 4 1 14 Posilannya red Klasifikaciya dialektiv Min Arhivovano 27 bereznya 2008 u Wayback Machine Chinese Min Bei Arhivovano 7 lipnya 2010 u Wayback Machine Chinese Min Dong Arhivovano 7 lipnya 2010 u Wayback Machine Chinese Min Nan Arhivovano 7 lipnya 2010 u Wayback Machine Chinese Min Zhong Arhivovano 7 lipnya 2010 u Wayback Machine Chinese Pu Xian Arhivovano 7 lipnya 2010 u Wayback Machine Min na sajti india goa info nedostupne posilannya z lipnya 2019 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Minski movi amp oldid 40485060