Міжнародна морська організація

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: IMO.

Міжнародна морська організація (англ. International Maritime Organization, IMO) — міжнародна міжурядова організація, є спеціалізованою установою ООН. Діяльність ІМО спрямована на скасування дискримінаційних дій, що зачіпають міжнародне торговельне судноплавство, а також прийняття норм (стандартів) по забезпеченню безпеки на морі і запобіганню забруднення з суден довкілля, в першу чергу, морського.

Міжнародна морська організація
прапор
Абревіатура	IMO(англ.), IMO(еспер.), IMO(нід.), OMI(фр.), OMI(ісп.), OMI(кат.), OMI(галіс.), OMI(порт.), OMI(рум.), OMI(астур.), ИМО(рос.), ИМО(болг.), BDT(азерб.), ԾՄԿ(вірм.), TJO(лит.)
Тип	спеціалізоване агентство ООН^d
Засновано	1982
Штаб-квартира	Лондон (51°29′24″ пн. ш. 0°07′21″ зх. д. / 51.49010000002777332° пн. ш. 0.122700000028° зх. д. / 51.49010000002777332; -0.122700000028)
Офіційні мови	англійська арабська мандаринська мова іспанська французька російська
Офіс голови	Secretary-General of the International Maritime Organization^d
Керівник	Arsenio Antonio Dominguez Velasco^d
Вебсайт: imo.org
Міжнародна морська організація у Вікісховищі

ІМО утворена 6 березня 1948 в Женеві з прийняттям Конвенції про Міжурядову морську консультативну організацію (Inter-Governmental Maritime Consultative Organization, IMCO). Конвенція набула чинності 17 березня 1958, і створена організація почала свою практичну діяльність. На 9-й сесії Асамблеї цієї організації (Резолюція A.358(IX)) її назву було змінено. Це було пов'язано з тим, що слово «консультативна» тлумачилося як обмежена в повноваженнях і відповідальності організація, а слово «міжурядова» викликало недовіру і підозри. Тому нова назва — Міжнародна Морська Організація (ІМО) була необхідна для підвищення статусу Організації як міжнародної, відповідальної за впровадження різних міжнародних конвенцій і створення норм і стандартів, що стосуються охорони людського життя на морі і охороні морського середовища від забруднення. З 22 травня 1982 діє її нинішня назва.

За станом на листопад 2022 членами ІМО є 175 держав .

Штаб-квартира розташована в Лондоні, штат близько 300 чоловік.

Періодичність і місце проведення засідань керівного органу міжнародної організації: Сесії Асамблеї країн-членів ІМО проводяться один раз на два роки в Лондоні (Велика Британія)

Основні функції і структура ІМО

• ІМО діє як спеціалізована установа Організації Об'єднаних Націй;
• є консультативною і дорадчою організацією;
• несе відповідальність за організацію забезпечення безпеки на морі та захисту довкілля, а також вирішення юридичних питань, пов'язаних з міжнародним судноплавством;
• сприяє полегшенню взаємодії урядів держав з технічних питань для досягнення найвищих стандартів в області безпеки на морі та запобігання забрудненню;
• приймає і удосконалює обов'язкові до виконання і рекомендаційні міжнародні конвенції, кодекси, резолюції, протоколи, циркуляри і рекомендації.

ІМО складається з Асамблеї, Ради, Секретаріату і Комітетів. Керівний орган ІМО — Асамблея — у складі представників усіх держав-членів скликається один раз на два роки. Перша сесія Асамблеї тоді ще ІМКО відбулася в січні 1959 року. Асамблея обирає Раду з 40 членів, яка збирається двічі на рік. Рада ІМО є Виконавчим органом. У період між сесіями Асамблеї Рада виконує робочі функції організації, координує роботу комітетів. Рада складається за принципом балансу між державами-судновласниками і державами — вантажовласниками. Держави-члени обираються в Раду Асамблеєю. Держави розділені на три великі групи: 10 провідних морських держав, 10 інших держав, значних з точки зору міжнародної морської торгівлі, і 20 морських держав, обраних в Раду з метою забезпечення географічного представництва різних регіонів світу.

Категорія А) найбільш зацікавлені в наданні послуг з міжнародного судноплавства.

Категорія В) найбільш зацікавлені в міжнародній торгівлі.

Категорія С) держави не обрані в категорії А) і В), але які мають істотну зацікавленість в міжнародному морському судноплавстві і морських перевезеннях, із забезпеченням представництва в Раді усіх регіонів світу.

Окрім Асамблеї у межах ІМО діють 5 комітетів:

• Комітет з безпеки на морі (Maritime Safety Committee, MSC — КБМ);
• Комітет із захисту морського середовища (Marine Environment Protection Committee, MEPC — КЗМС);
• Юридичний комітет (LEG — ЮРКОМ);
• Комітет з технічної співпраці (КТС);
• Комітет з полегшення формальностей судноплавства (FAL)

а також 9 підкомітетів (у складі КБМ або КЗМС) і секретаріат на чолі з Генеральним секретарем.

Секретаріат ІМО складається з Генерального Секретаря ІМО — головного адмінистративного| посадовця організації — і персоналу Секретаріату. Генеральний Секретар ІМО призначається Радою зі схвалення Асамблеї. Структура Секретаріату спрямована на забезпечення діяльності основних органів організації. Обов'язок Секретаріату — підготовка і ведення усієї документації організації.

Усі нормативні і правові документи, підготовлені в підкомітетах і розглянуті на сесіях комітетів розглядаються і приймаються, як правило, на чергових сесіях Асамблеї Організації. Найбільш серйозні, стратегічні рішення можуть прийматися рішеннями Дипломатичних Конференцій.

Рішення ІМО оголошуються у формі Резолюцій Організації, до яких при необхідності можуть додаватися знову прийняті документи (кодекси, циркулярні листи, поправки до діючих документів — конвенції, кодексу і так далі). З урахуванням обумовлюваних умов і термінів набуття чинності такі обов'язкові рішення повинні впроваджуватися Адміністраціями. Рішення Асамблеї ІМО, які не змінюють або доповнюють прийняті конвенції, носять рекомендаційний характер і можуть виконуватися національними морськими адміністраціями шляхом включення рішень (чи створення на їх основі власних рішень) в національне законодавство.

Діяльність ІМО

Безпека мореплавання — найважливіша мета ІМО. Цій меті підпорядкована діяльність усіх робочих органів і підрозділів організації. За час свого існування, ІМО були прийняті і переглянуті декілька дуже важливих міжнародних конвенцій. Це СОЛАС, МАРПОЛ, ПДНВ, Про вантажну марку та інші. На її рахунку 35 міжнародних конвенцій і велика кількість протоколів| і доповнень до них.

З метою підвищення безпеки судноплавства ІМО, МОП та інші організації на своїх сесіях прийняли цілий ряд найважливіших міжнародних конвенцій, резолюцій, кодексів і рекомендацій, спрямованих на забезпечення безпеки мореплавства і охорону довкілля. Основна мета цих документів — підвищення безпеки мореплавства шляхом обов'язкового застосування єдиних для усіх встановлених стандартів як при управлінні суднами з берега, так і в процесі їх експлуатації екіпажами.

Перше завдання ІМО полягало в тому, щоб прийняти нову редакцію Міжнародної конвенції з охорони людського життя на морі (International Convention for the Safety of Life at Sea, SOLAS — СОЛАС), найважливіша з усіх конвенцій, що мають справу з безпекою на морі. Конвенція прийнята в 1960 році. ІМО також займалася питаннями допомоги міжнародним морським перевезенням, визначенню положення про вантажну марку і перевезення небезпечних вантажів, була також переглянута система виміру тоннажу суден.

Протягом наступних декількох років з середини 60-х років XX століття ІМО представила ряд заходів, спрямованих на запобігання аваріям танкерів, а також мінімізацію наслідків цих аварій. Вона також зайнялася питаннями погроз довкіллю, викликаними рутинними діями, такими як чищення нафтових танків, а також скидання відходів машинних приміщень — по тоннажу вони викликають більш велику загрозу ніж випадкове забруднення. Найважливішою з цих заходів стала Міжнародна конвенція по запобіганню забруднення з суден (International Convention for the Prevention of Pollution from Ships, MARPOL — МАРПОЛ), прийнята в 1973 році, і змінена Протоколом 1978 року (МАРПОЛ 73/78). Вона охоплює не лише випадкові і/або експлуатаційні забруднення довкілля нафтопродуктами, але також і забруднення моря хімікаліями, вантажами в пакетованій формі, стічними водами, сміттям і забруднення повітряного середовища.

Успіхи, досягнуті в технології зв'язку, дали можливість зробити серйозні удосконалення в морській системі рятування при лиху. У 70-х роках XX століття було введено в дію глобальну систему пошуку і рятування при лиху. Тоді ж була створена Міжнародна пересувна супутникова організація (International Mobile Satellite Organization, INMARSAT — ІНМАРСАТ), яка серйозно поліпшила умови передачі радіо-| і інших сполучень з/ на судна, що знаходяться в морі.

У 1992 році були визначені етапи впровадження Глобальної морської системи зв'язку і безпеки при лиху (Global Maritime Distress and Safety System, GMDSS). З лютого 1999 року, коли ГМССБ була повністю введена в експлуатацію, так, що тепер судно, яке терпить лихо де-небудь у світі, може фактично отримати допомогу, навіть якщо екіпаж судна не має часу передати по радіо сигнал про допомогу, оскільки відповідне повідомлення буде передано автоматично.

Інші заходи, представлені ІМО, стосуються безпеки контейнерів, насипних вантажів, танкерів і газовозів, а також інших типів суден. Спеціальна увага була приділена стандартам навчання членів екіпажа, включаючи прийняття спеціальної Міжнародної конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти (International Convention on Standards of Training, Certification and Watchkeeping, STCW — ПДНВ), що набула чинності 28 квітня 1984 року.

У роботі ІМО, в підготовці конвенцій беруть участь міжнародні організації, що тісно співпрацюють з ІМО. Це міжурядові організації — Міжнародна організація праці (МОП), Продовольча і сільськогосподарча Організація (ФАО), Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ), Конференція ООН з охорони навколишнього середовища (ЮНЕП), Всесвітня організація охорони здоров'я (ВОЗ). Для надання допомоги в розробці важливих проблем залучаються як консультативні неурядові організації: Міжнародна палата судноплавства (ICS), Міжнародна асоціація суднових менеджерів (InterManager), Міжнародна Федерація судновласників (ISA), Міжнародна організація зі стандартизації (ISO), Міжнародна Торговельна Палата (ІСС|), Балтійська і міжнародна морська Рада (BIMCO), Міжнародна асоціація класифікаційних товариств (IACS), Міжнародна Федерація Асоціацій Капітанів (IFSMA), INTERTANCO, INTERCARGO та інші організації.

Участь України в Міжнародній морській організації

• Дата набуття Україною членства: 28.03.1994 р.;
• Підстава для набуття членства в міжнародній організації: Постанова Верховної Ради України від 04.02.1994 № 3938-ХІІ "Про прийняття Конвенції про Міжнародну морську організацію 1948 року в редакції 1982 року [ 11 вересня 2017 у Wayback Machine.];
• Статус членства: Повноправний член;
• Характер фінансових зобов'язань України: Сплата щорічного членського внеску;
• Джерело здійснення видатків, пов'язаних з виконанням фінансових зобов'язань перед міжнародною організацією: Загальний фонд Державного бюджету України;
• Вид валюти фінансових зобов'язань: Фунт стерлінгів
• Обсяг фінансових зобов'язань на 2017 рік: 23 535,18
• Центральний орган виконавчої влади, відповідальний за виконання фінансових зобов'язань: Державна інспекція України з безпеки на морському та річковому транспорті.

Примітки

1. Funds, Programmes, Specialized Agencies and Others — Організація Об’єднаних Націй.
   d:Track:Q1065
2. https://www.imo.org/en/about/Pages/FAQs.aspx
3. Member States. www.imo.org. Процитовано 17 листопада 2022. 
4. . zakon5.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 16 вересня 2016. Процитовано 7 жовтня 2016. 
5. . Архів оригіналу за 9 вересня 2017. Процитовано 11 вересня 2017. 

Література

• Б. І. Гуменюк. Міжнародна морська організація // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4

Посилання

• Міжнародна морська організація [ 15 березня 2017 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.
• Вебсайт [ 28 грудня 2012 у Wayback Machine.]