Іто Мідорі (яп. 伊藤みどり, нар. 13 серпня 1969, Нагоя) — колишня японська фігуристка. Виграла Чемпіонат світу з фігурного катання 1989 року і срібну медаль на Олімпійських іграх 1992 року. Перша жінка, що виконала потрійну-потрійну комбінацію і потрійний аксель на змаганнях. На Олімпійських іграх 1988 у Калгарі стала першою жінкою, що виконала сім потрійних стрибків у довільній програмі.
| Іто Мідорі | |
|---|---|
| яп. 伊藤みどり | |
| Народилася | 13 серпня 1969 (54 роки) Наґоя, Префектура Айчі, Японська Держава |
| Країна | Японська Держава |
| Діяльність | фігуристка |
| Alma mater | Tokai Gakuen Women's Colleged і Tokai Gakuen High Schoold |
| Знання мов | японська |
| У шлюбі з | Masaru Yamakid |
| IMDb | ID 1411554 |
|
Кар'єра ред.
Іто почала кататися на ковзанах у віці чотирьох років на ковзанці в Нагої і тоді ж познайомилася з Матіко Ямада, котра стала її тренером на всю кар'єру. Виконала свій перший потрійний стрибок у віці 8 років. Вона стала жити зі своїм тренером після розлучення її батьків, яке сталося, коли їй було 10.
Перша поява Іто на великому міжнародному конкурсі відбулася у 1981 році на Чемпіонаті світу серед юніорів. Вона посіла 20-е місце у виконанні обов'язкових фігур[en], але виграла вільну програму, виконавши потрійний ріттбергер, потрійний сальхов і два потрійні тулупи. У загальному заліку вона була 8-ю. Під час участь в цих змаганнях 11-річна Іто мала зріст лише 120 см і важила 24 кг. Її прозвали «Стрибаючою блохою» за мініатюрність і потужні стрибки.
На Чемпіонаті світу серед юніорів 1982 року Іто виграла і коротку, і довільну програму, але слабкий виступ в обов'язкових фігурах не дав їй піднятися на п'єдестал — за результатами вона посіла 6-те місце. Її довільна програма на цих змаганнях містила потрійний фліп і потрійна комбінація потрійного тулупа, а також вона виконала потрійний лутц на гала-виступі.
Іто не взяла участі в етапі Чемпіонату світу 1983 року серед юніорів, який відбувся в грудні 1982, після того, як на початку року зламала щиколотку. Восени 1983 року вона дебютувала на кубку Ennia Challenge Cup в Нідерландах, конкурсі де були лише коротка програма і довільне катання, без обов'язкових фігур. Вона посіла друге місце, поступившись Катаріні Вітт, яка кілька місяців потому виграла Олімпійські ігри. Довільна програма Іто включала шість потрійних стрибків: фліп, лутц, петлю, сальхов і два тулупи — і вона також виконала комбінацію подвійна петля — потрійна петля в короткій програмі. На Чемпіонаті світу серед юніорів 1984[en] вона виграла як коротку програму, так і довільне катання, але зайняла третє місце у загальному заліку через обов'язкові фігури. Іто також брала участь у Чемпіонаті світу 1984[en], де фінішувала 7-ю.
Іто виграла свій перший національний чемпіонат у сезоні 1985 року, але змога взяти участь у Чемпіонаті світу через чергову травму щиколотки.
На Зимових Олімпійських іграх 1988 року в Калгарі, Альберта, Канада, Іто посіла 5 місце. В Калгарі вона виконала подвійну петлю — потрійну петлю в короткій програмі, і сім трійок в довільному катанні: лутц, фліп, подвійний аксель — півпетлі — потрійний сальхов, петлю, потрійний тулуп — потрійний тулуп, і сальхов. Отримала 7 оцінок «5,9» за технічне виконання. Вона стала першою жінкою, що виконала сім трійок у вільному катанні. Пізніше того ж року, вона довела до досконалості потрійний аксель, над яким працювала з раннього підліткового віку, і виконала його на регіональному конкурсі в префектурі Айті. Вона стала першою жінкою, що виконала цю фігуру на міжнародному конкурсі NHK Trophy 1988. Вона потім повторила її на Чемпіонаті світу в 1989 році. Її перемога на Чемпіонаті світу 1989[en] стала першим світовим титулом у цьому виді спорту для азійського учасника. Вона отримала п'ять оцінок 6,0 за техніку виконання.
На початку сезону 1989—1990 Іто знову зробила історичну подію на конкурсі NHK Trophy у 1989 році, де отримала рідкісну оцінку 6,0 за техніку / 6,0 за артистичність від угорського судді, і знову виконала сім трійок, включаючи потрійний аксель. На Чемпіонаті світу 1990 Іто була 10-ю після обов'язкових фігур, але першою в короткій програмі і довільному катанні, і завоювала срібну медаль, поступившись Джилл Тренарі[en]. Ообов'язкові фігури[en] були виключені зі змагань наступного сезону. Іто зазначила: «Під час тренувань я проводжу близько двох третин свого часу над фігурами. Тому я, певною мірою, сумуватиму за ними, як частиною мого життя. Але я не сумуватиму за ними на самих змаганнях». У червні 1990 року її запросили на зустріч з імператором Акіхіто.
Внаслідок стрибків Іто мала хронічно хворі коліна. У лютому 1991 року вона перенесла операцію з видалення двох гландулярних кіст в горлі і пробула в лікарні 18 днів. У березні 1991 на Чемпіонаті світу, Іто зіштовхнулася з француженкою Летицією Юбер[en] під час практичного заняття — її стегно і верхня частина стопи були в синцях. У короткій програмі вона виконала комбінацію стрибків занадто близько до кута ковзанки і впала в отвір у дошках для телевізійної камери, але повернулася на лід вже за декілька секунд. Фінішувала на змаганнях 4-ю.
На Grand Prix International de Paris 1991 — передолімпійських змаганнях в Альбервілі — Іто перемогла Крісті Ямагучі, виконавши потрійний аксель і п'ять потрійних стрибків у вільному катанні. Під час розминки перед довільною програмою, вона виконала комбінацію потрійний аксель — потрійний тулуп.
На Зимових Олімпійських іграх 1992 Іто посіла четверте місце в короткій програмі. Під час практичної сесії, Сурія Боналі[en] з Франції виконала сальто назад поруч з нею. Вільна програма Іто почалася з невдалого потрійного аксель, але вона спробувала виконати його знову наприкінці своєї програми і зробила це вдало, ставши першою фігуристкою, що виконала його на Олімпійських іграх. Вона завоювала срібну медаль, і вибачилася перед своєю країною за те, що не виграла золото.
Згодом Іто стала професіоналом, вперше виконавши потрійний аксель в ранзі професіонала, і виступала з льодовими шоу в Японії. На короткий час вона повернулася до змагального катання в сезоні 1995-96, але без колишнього успіху.
На піку своєї кар'єри Іто виконувала фактично ті самі стрибки, що й найкращі чоловіки-фігуристи того часу. Вона була першою фігуристкою, що виконала потрійну-потрійну комбінацію, і першою виконала потрійний аксель. У березні 1990 року, Джилл Тренарі сказала: «Я була в захваті від того, як високо вона стрибає». У 1990 році Скотт Гемілтон зауважив, що «пройде 50 років, перш ніж ми знову побачимо щось таке, як Мідорі Іто», а Толлер Кренстон того ж року зазначив, що «вона вище, ніж 6,0».
Іто запалила Олімпійський вогонь під час церемонії відкриття Зимових Олімпійських ігор 1998.
Іто повернулася до змагань з фігурного катання у 2011 році. Вона брала участь у ISU Adult Figure Skating Competition і посіла друге місце у своїй категорії, Ladies' Masters Elite II. Наступного року вона показала такий же результат. У 2013 році, на третій рік своєї участі у цих змаганнях, вона посіла перше місце з відривом від другого місця у 12 очок.
Програми ред.
Після 2010 року ред.
| Сезон | Вільне катання |
|---|---|
| 2012—2013 |
|
| 2010—2011 |
|
До 1996 року ред.
| Сезон | Коротка програма | Довільна програма | Гала |
|---|---|---|---|
| 1995–96 | |||
| 1991–92 |
|
|
|
| 1990–91 |
|
|
|
| 1989–90 |
|
| |
| 1988–89 |
|
|
|
| 1987–88 |
|
|
|
| 1986–87 |
|
|
|
| 1985–86 |
|
| |
| 1984–85 |
|
|
|
| 1983–84 |
|
| |
| 1982–83 |
| ||
| 1981–82 |
|
Результати ред.
| Міжнародні | ||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Подія | 79–80 | 80–81 | 81–82 | 82–83 | 83–84 | 84–85 | 85–86 | 86–87 | 87–88 | 88–89 | 89–90 | 90–91 | 91–92 | 95–96 |
| Олімпіада | 5 | 2 | ||||||||||||
| Чемпіонат світу | 7 | 11 | 8 | 6 | 1 | 2 | 4 | 7 | ||||||
| Skate America | 2 | 2 | ||||||||||||
| Skate Canada | 1 | |||||||||||||
| Fujifilm Trophy | 1 | |||||||||||||
| Int. de Paris | 1 | |||||||||||||
| NHK Trophy | 3 | 1 | 1 | 2 | 2 | 1 | 1 | 1 | 1 | |||||
| Міжнародні: юніори | ||||||||||||||
| Чемпіонат світу | 8 | 6 | 3 | |||||||||||
| Національні | ||||||||||||||
| Чемпіонат Японії | 3 | 2 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | |||
| Японський юніорів | 1 | 1 |
Рекорди і досягнення ред.
Аматорські ред.
- Чемпіон світу (1989).
- Перша жінка, що виконала потрійний—потрійний стрибок (1981).
- Перша жінка, що виконала подвійну петлю—потрійну петлю (в короткій програмі) (1983).
- Перша жінка, що виконала п'ять різних потрійних стрибків у конкурсі (1983).
- Перша жінка, що виконала потрійний аксель на змаганнях (1988).
- Перша жінка, що виконала шість потрійних стрибків у конкурсі (1989).
- Перша жінка, що виконала потрійний аксель на Олімпіаді (1992).
Нагороди ред.
- Введена у Світовий Зал слави фігурного катання (2003).
Потрійний аксель ред.
Іто виконала 18 потрійних акселів на змаганнях.
| 1988-89 | Чемпіонат префектури Айті (довільна програма) Японський чемпіонат довільного катання |
|---|---|
| 1989-90 | NHK Trophy (довільна програма) Чемпіонат світу (довільна програма) |
| 1990-91 | Чемпіонат Східної Японії (довільна програма) NHK Trophy (довільна програма) |
| 1991-92 | Чемпіонат Східної Японії (довільна програма) Trophee Lalique (довільна програма) |
| 1995-96 | Чемпіонат Японії з фігурного катання (довільна програма) |
Медіа ред.
DVD ред.
- 伊藤みどりのフィギュアスケート・ライフ努力編 (2006) — ASIN B000O77KHK
- 伊藤みどりのフィギュアスケート・ライフ人生編 (2007) — ASIN B000OI1BXS
- 伊藤みどりのフィギュアスケート・ライフ (2007) — ASIN B000SB2ZT0
Книги ред.
- タイム・パッセージ―時間旅行（1993）- ISBN 978-4-314-10081-6
- 伊藤みどり物語 (1992) — ISBN 978-4-87208-036-0
- 氷上の宝石―伊藤みどり写真集 (1993) — ISBN 978-4-317-80036-2
Див. також ред.
- Кім Йон А, ще одна фігуристка, котра несла Олімпійський факел
Примітки ред.
- FemBio database
- . Архів оригіналу за 4 січня 2006. Процитовано 2 січня 2009.
- . Архів оригіналу за 18 квітня 2016. Процитовано 10 лютого 2018.
- ↑ Janofsky, Michael (7 березня 1990). . The New York Times. Архів оригіналу за 11 вересня 2018. Процитовано 10 лютого 2018.
- «1981 Jr. World's Report», Skating magazine, March 1981
- «1982 Junior World Championships», Skating magazine, March 1982
- «Ennia Challenge Cup», Skating magazine, January 1984
- Skating magazine, April 1984
- ↑ Flade, Tatjana (18 вересня 2011). . IFS Magazine. Архів оригіналу за 25 вересня 2011. Процитовано 18 вересня 2011.
- ↑ Janofsky, Michael (16 березня 1991). . The New York Times. Архів оригіналу за 11 вересня 2018. Процитовано 10 лютого 2018.
- Janofsky, Michael (12 березня 1991). . The New York Times. Архів оригіналу за 22 грудня 2017. Процитовано 10 лютого 2018.
- . Toledo Blade. 22 лютого 1992. Архів оригіналу за 31 серпня 2021. Процитовано 5 травня 2016 — через Google.
- . Архів оригіналу за 15 квітня 2016. Процитовано 10 лютого 2018.
- . Архів оригіналу за 16 квітня 2016. Процитовано 10 лютого 2018.
- Flade, Tatjana (17 серпня 2011). . IFS Magazine. Архів оригіналу за 10 вересня 2011. Процитовано 18 вересня 2011.
- . Архів оригіналу за 22 березня 2016. Процитовано 10 лютого 2018.
- . Архів оригіналу за 25 лютого 2018. Процитовано 10 лютого 2018.
- . Архів оригіналу за 10 квітня 2016. Процитовано 10 лютого 2018.
- Створено студентами Yamaha Music Schools.
Посилання ред.
- Мідорі Іто, Офіційний блог [ 9 березня 2018 у Wayback Machine.] (яп.)