Мянкіелі (фін. meänkieli, «наша мова»), або торнедальська фінська (швед. tornedalsfinska) — один з діалектів фінської мови, який отримав офіційний статус мови меншин в Швеції.
| Мянкіелі | |
|---|---|
| meänkieli | |
| Поширена в | Швеція |
| Регіон | Норрланд |
| Носії | близько 150 000 (2006) |
| Писемність | фінська абетка і латинське письмо |
| Класифікація | Уральська Угрофінська Фіно-пермська Прибалтийсько-фінська |
| Офіційний статус | |
| Державна | Швеція, мова меншини |
| Коди мови | |
| ISO 639-2 | fiu |
| ISO 639-3 | fit |
На мянкіелі розмовляють в північних частинах Швеції, в долині річки Турнеельвен.
Мянкіелі і фінська мова Редагувати
Мянкіелі взаємно зрозумілий з деякими іншими діалектами фінської мови, хоча в силу історичних причин останні два століття розвивався у відриві від основного масиву фінської мови під впливом шведської і в меншій мірі саамської мов. Мянкіелі найближче стоїть до західно- і східнофінських діалектів.
В результаті проведеної шведським урядом мовної політики мянкіелі зберіг багато слів, які більше не вживаються у фінській мові або, навпаки, з'явилися в ній після 1809 року. Однак мянкіелі відрізняється від стандартної фінської не лише кількістю шведських і саамських запозичень: існують помітні відмінності в фонології, морфології і синтаксисі; правда, багато які з відмінних рис мянкіелі зустрічаються і у власне фінських діалектах.
Лінгвістичні відмінності меянкіелі від стандартної фінської, а також деякі соціолінгвістичні міркування привели до того, що в Швеції в останні роки він став розглядатися як окрема мова. У Фінляндії, навпаки, він продовжує вважатися фінським діалектом (у дійсності, різниця між «мянкіелі» шведської комуни Евертурнео і діалектом фінської громади Юліторніо практично невідчутна).
Література Редагувати
- Sari Pietikäinen, Leena Huss, Sirkka Laihiala-Kankainen, Ulla Aikio-Puoskari & Pia Lane. Regulating Multilingualism in the North Calotte: The Case of Kven, Meänkieli and Sámi Languages // Acta Borealia : журнал. — 25 червня 2010. — Vol. 27, iss. 1. — P. 1—23. — DOI:.