Музей керамічної плитки та сантехніки — музей присвячений керамічним виробам і сантехніки та їх історії. Розташований у місті Харків, Харківської області, на Героїв Харкова 257а. Відкритий 23 серпня 2003 року.
Музей керамічної плитки та сантехніки | |
---|---|
49°57′58″ пн. ш. 36°19′24″ сх. д. / 49.96634189138739401° пн. ш. 36.32355052062711565° сх. д.Координати: 49°57′58″ пн. ш. 36°19′24″ сх. д. / 49.96634189138739401° пн. ш. 36.32355052062711565° сх. д. | |
Тип | музей |
Країна | Україна |
Розташування | Україна: Харків |
Адреса | Проспект Героїв Харкова 257а |
Засновано | 2003 |
Відкрито | 23 серпня 2003 року |
Фонд | бл. 1000 експонатів |
Директор | Проскура Софія Іванівна |
Музей керамічної плитки та сантехніки (Україна) | |
Історія Редагувати
Заснований 23 серпня 2003 року на честь 60-річчя визволення Харкова від нацистської окупації. Наповнення колекції відбувалось за принципом збереження того, що викидалось на смітник під час перебудування будинків чи кімнат. Частина збереженого приноситься самими відвідувачами. Поява у липні 2005 року кахельної печі заводу Василя Петрова супроводжувалась скандалом серед суспільства, де музей зайняв позицію збереження експонату, а частина громадськості — недопущення демонтування старої печі пам'ятки з садиби Щербиніних. Софія Проскура заявила на цю ситуацію так:
Експонати Редагувати
Фонд експонатів налічує більше 1000 експонатів. Основа експонатів — плитка. Більша частина керамічних плиток є від Товариства барона Бергенгейма. Збережені також зразки плитки промислового мистецтва Василя Кричевського. У зберіганні наявна цегла, італійські та іспанські декоративні фрізи — ХХ століття, із застосуванням ручної праці, плінфа майстра Макоступа зі сколотим кутом, сантехніка і фаянс. Дві кахельні печі ХІХ століття в натуральну величину. Перша — 1894 року Могилівської губернії. Друга — 1840 року заводу Петрова, Харкова.
Контакти Редагувати
Адреса: 61091 проспект Героїв Харкова, 257а, Харків, Харківська область, Україна
Керівник: Проскура Софія Іванівна
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- . 2005. Архів оригіналу за 2 вересня 2017. Процитовано 17 грудня 2016.
- ↑ 4ornobile (2013). . Нотатки українського москаля. Архів оригіналу за 2 січня 2017. Процитовано 17 грудня 2016.
- Кричевський, 2016, с. 292.
Джерела та література Редагувати
- Василь Григорович Кричевський: хрестоматія: в 2 т.. — Харків : Видавець Савчук О. О., 2016. — 532 с. — ISBN 978-966-2562-70-5.