Бергенгейм Едуард Едуардович, барон (Едуард Фердинанд Берґенгейм, швед. Edward Bergenheim) (17 січня 1844, Або, Фінляндія - 16 березня 1893, Харків) - харківський промисловець. Творець Харківського заводу з виробництва теракотових і керамічних виробів, першого на півдні Російської імперії. З 1879 року - барон Великого князівства Фінляндського.
| Бергенгейм Едуард Едуардович | |
|---|---|
| швед. Edward Bergenheim | |
| | |
| Ім'я при народженні | Едуард-Фердинанд |
| Народився | 17 січня 1844 Або, Або-Б'єніборзька губернія, Велике князівство Фінляндське |
| Помер | 16 березня 1893 (49 років) Харків, Харківська губернія |
| Громадянство | Російська імперія |
| Національність | швед |
| Місце проживання | м. Харків |
| Діяльність | промисловець |
| Alma mater | Фінляндський кадетський корпусd |
| Титул | барон |
| Військове звання | полковник |
| Конфесія | лютеранин |
| Рід | Бергенгейм |
| Батько | Бергенгейм Едвард |
| Мати | Бергенгейм Олександрина |
| У шлюбі з | Емілія Екестуб |
| Діти | син Алекс, донька Доротея |
Біографія Редагувати
Народився Едуард Едуардович 17 січня 1844 року, в місті Або (Велике князівство Фінляндське) в сім'ї архієпископа Або Едварда Бергенгейма (1798-1884), голови євангелично-лютеранської церкви Фінляндії у 1850-1884 роках.
У червні 1863 року закінчив з відзнакою Фінляндський кадетський корпус в Фрідріхсгамі.
У 1869 році закінчив повний курс, з додатковим відділенням, інженерної академії.
У 1870 році вступив до Товариства Курсько-Харківсько-Азовської залізниці.
У 1876 році засновує у Харкові завод барона Бергенгейма, що виробляв керамічні плитки і кахлі, а також вогнетривку цеглу.
17 березня 1878 року Едуард Бергенгейм одружився з Емілією Екестуб.
У 1882 році був зачислений у запас по інженерному корпусу і направлений виконавцем робіт на будівництво Кренчуцько-Роменської залізниці.
У 1887 – 1891 році Едуард Бергенгейм був гласним Харківської міської думи.
11 лютого 1891 року Едуарда Бергенгейма було звільнено з запасу армії у чині полковника.
Едуард Едуардович Бергенгейм помер 16 березня 1893 року. Був похований у Харкові, на лютеранському кладовищі.
Завод керамічних виробів Редагувати
Ще працюючи на будівництві залізниці на території Харківської губернії, Бергенгейм мав можливість, ознайомитись з багатими покладами глини.
У 1876 році Бергенгейм почав будівництво в Харкові заводу з виробництва теракотових та інших глиняних виробів, це підприємство було першим таким виробництвом на півдні Російської імперії.
З 1887 року, було освоєно виробництво керамічних каналізаційних труб.
16 січня 1891 року створено «Товариство з виробництва вогнетривкої цегли, гончарних виробів» барона Е. Е. Бергенгейма , зі статутним капіталом 500 000 карбованців.
З 1892 року на заводі налагоджено виробництво вогне- та кислототривких плиток для підлог та тротуарів.
З 1893 року припинено виробництво пічних кахлів та черепиці.
У Харкові продукція заводу використовувалася при будівництві ряду корпусів заводу імені В.О. Малишева, паровозоремонтного і вагоноремонтного підприємств. Підлоги Благовіщенського Собору, Казанської церкви (Лиса Гора) викладені плиткою Бергенгейма. Так само вироби заводу барона Бергенгейма, використовувалися при будівництві багатьох приватних будинків Харкова.
16 червня 1903 року на заводі сталася сильна пожежа.
У 1909 році «Товариство Е.Е. Бергенгейма» мало капітал який оцінювався у 152 400 карбованців. Завод розміщувався за адресою вулиця Кузинська б.3 (сучасна вулиця Революції 1905 року), правління Товариства розташовувалося у власному будинку за адресою вулиця Малопанасівська б.35.
Вироби Бергенгейма крім Харкова були знамениті по всій імперії, вони застосовувалися при будівництві таких будинків як Лівадійський палац (Лівадія), «Будинок із химерами» (Київ), залізничні вокзали в Москві. Так само безліч особняків по всій території Російської імперії облицьовані плиткою зі штампами «барон Бергенгейм».
За радянських часів завод було націоналізовано. Він отримав назву «Керамічний завод 8-ї річниці Жовтня».
У Харкові в 2003 році створено Музей керамічної плитки та сантехніки в якому представлена велика експозиція продукції заводу Бергенгейма, в тому числі коврово-візерункових покриттів для підлоги, плит для мощення тротуарів, вогнетривкої цегли.
Барон Редагувати
Імператорський указом, від 1(13) квітня 1879 року син архієпископа Абоського - інженер-капітан Едуард-Фердинанд Едуардович Бергенгейм зведений, з низхідним його потомством, в баронську гідність Великого Князівства Фінляндського. Рід його внесений, в 1888 році, в матрикул Лицарського Дому Великого Князівства Фінляндського, в число родів баронських, №54.
Особисте життя Редагувати
Професор Харківського університету Г. І. Лагермарк, який близько знав Бергенгейма згадував:
У 1887 році до Бергенгейма, у Харків, приїхав його племінник Карл Густав Маннергейм, майбутній, російський генерал, маршал і президент Фінляндії. У зв'язку з вступом до Миколаївського кавалерійського училища, йому було потрібно добре знання російської мови. Бергенгейм підшукав йому вчителя, імперського ротмістра Сухіна, який вчив юного Карла Густава російській мові, а також показав життя армійського офіцера в Російській армії. Цей період чітко відображено в мемуарах Маннергейма, а також висвітлено його біографами.
Оригінальний текст (рос.) Для более глубокого изучения языка я отправился летом 1887 года к одному из родственников, капитану и инженеру Э. Ф. Бергенгейму, который занимал большую должность на крупном промышленном предприятии в Харькове, огромном экономическом центре Украины. Моим сердечным другом и хорошим учителем стал один из казаков-кавалеристов — весьма образованный человек, прошедший военное обучение в Петербурге. Именно его стараниями уже осенью я говорил по-русски достаточно хорошо. Но всё же русский язык поначалу давался мне тяжело. |
Родина Редагувати
Народився Едуард-Фердинанд Бергенгейм, в місті Або (сучасне місто Турку, в Фінляндії) Великого герцогства Фінляндія, в сім'ї архієпископа Едварда і Олександрини Бергенгейм.
17 березня 1878 року одружився з Емілією Екестуб. У родині було двоє дітей Алекс і Дороті. У 1879 році Едуарду-Фердинанду Едуардовичу Бергенгейму, з низхідним його потомством, було надано баронський титул Великого Князівства Фінляндського. Рід внесений у 1888 році, в матрикул Лицарського Дому Великого Князівства Фінляндського, в число баронських родів.
Батьки Редагувати
- Едвард Бергенгейм
- Олександрина Бергенгейм (Брюн)
Дружина Редагувати
- Емілія Бергенгейм (Екестуб)
Діти Редагувати
- Аксель Едуард Еммануель Бергенгейм (1885-1920). У російському написанні Олексій Едуардович.
- Дороті Санднблом (1893-1975) У російському написанні Доротея Едуардівна.
Онуки Редагувати
- Хільдегард Сванбек
- Брита Петерсон
- Марта Фірвал
- Дан Санднблом
Пам'ять Редагувати
- Будинок у Харкові за адресою вулиця Малопанасівська 35, де в наш час розміщується Дорожня клінічна лікарня Південної залізниці, має назву «Будинок Бергенгейма». Його було побудовано як прибутковий дім «Товариства Е. Бергенгейма».
Примітки Редагувати
- В газеті «Південний край» (Харків): «Завод барона Е. Е. Бергенгейма» 1 вересня 1890 року. «Отримано урядове веління про затвердження статуту товариства для виробництва вогнетривкої цегли, цегляних плит для тротуарів, гончарних, теракотових та інших виробів, а також про заснування товариства на паях». Клейма на виробах з 1891 року стали ставиться «ТБЭБ»
- Списокъ домовладѣльцев г.Харькова. — Х. : Типографія «Печатное дѣло», 1909. — С. 374, 388 – 443с.(рос. дореф.)
- Маннергейм К. Г. Мемуары. — М. : Вагриус, 1999. — С. 7 – 508 с. — ISBN 5-264-00049-2.(рос.)
Посилання Редагувати
| Зовнішні відеофайли | |
|---|---|
| Харьковский плиточный завод барона Бергенгейма |
- Дані про баронський рід [ 19 лютого 2017 у Wayback Machine.] (фін.)
- Біографія архієпископа Едварда [ 12 березня 2017 у Wayback Machine.] (фін.)
- (фін.)
- Мандри. Харків. Музей керамічної плитки та сантехніки [ 2 січня 2017 у Wayback Machine.]
- Едвард Бергенгейм на сайті "Geni" [ 20 лютого 2017 у Wayback Machine.]
Джерела та література Редагувати
- Маннергейм К. Г. Мемуары. — М. : Вагриус, 1999. — 508 с. — ISBN 5-264-00049-2.(рос.)
- Маннергейм К. Г. Воспоминания. — Минск : ООО «Попурри», 2004. — 512 с. — ISBN 985-483-063-2.(рос.)
- Списокъ домовладѣльцев г.Харькова. — Х. : Типографія «Печатное дѣло», 1909. — 443 с.(рос. дореф.)
- Соловьев В.О., Раенко Л.В. Харьков. Энциклопедический словарь. — Х., 2014. — 1021 с.(рос.)