Моте́юс Вала́нчюс (Матвій-Казимир Волончевський, лит. Motiejus Valančius, пол. Maciej Wołonczewski; 16 (28) лютого 1801, Насренай[lt], нині Кретинзький район Литви — 17 (29) травня 1875, Ковно) — литовський письменник-просвітник, історик, єпископ.
| Мотеюс Валанчюс лит. Motiejus Valančius | |
| перший єпископ із литовських селян | |
| 28 вересня 1850 року — 29 травня 1875 року | |
|---|---|
| Церква: | Римо-католицька церква |
| Альма-матер: | Семінарія Святого Йосифаd |
| Діяльність: | історик, викладач університету, католицький священник, католицький диякон, католицький теолог, письменник, етнограф, католицький єпископ |
| Народження: | 16 (28) лютого 1801 село Насренай (нині Кретинзький район Литви), Російська імперія |
| Смерть: | 17 (29) травня 1875 (74 роки) Ковно, Російська імперія |
| Похований: | Kaunas Cathedral Basilicad |
| Священство: | 1828 |
| Нагороди: | |
| Мотеюс Валанчус у Вікісховищі |
Біографія Редагувати
Народився у селянській родині. Навчався в школі в Жемайтійській Кальварії (1816–1821) і в духовній семінарії в Варняй (1822–1824), потім в семінарії в Вільно (1824—1828). По закінченню висвячений у ксьондзи і здобув ступінь кандидата теології. Служив віровчителем і капеланом у школі в Мозирі й Крожах. У 1836 здобув ступінь магістра теології. З травня 1840 року ад'юнкт віленської римсько-католицької Духовної академії, у серпні 1842 року переведеної до Санкт-Петербурга; професор академії. 1845 року повернувся до Литви, отримавши призначення на посаду ректора варняйської духовної семінарії. За буллою Папи Римського Пія IX і указом царя в березні 1850 року став католицьким єпископом Жемайтії (Тельшевська, Тельшяйська єпархія).
Вів просвітницьку роботу, організував парафіяльні школи і бібліотеки, дбав про видання литовських книг, сам видавав багато брошур і книг духовного, релігійно-дидактичного змісту. У грудні 1858 року обраний дійсним членом Віленської археологічної комісії. З травня 1861 року почесний член Ковенського губернського статистичного комітету.
Нагороди Редагувати
Нагороджений орденами Св. Анни третього ступеня (1847), Св. Володимира третього ступеня (1859), Св. Станіслава першого ступеня (1862).
Тверезницький рух Редагувати
З ініціативи єпископа Валанчюса 1858 року в Юрбаркасі при костелі виникло товариство тверезості. Незабаром тверезницький рух охопив усю Ковенську губернію і почав поширюватися Віленською і Гродненською губерніями. У Литві товариства тверезості включали біля мільйона осіб. Товариства тверезості створювалися при костелах: чоловіки присягалися на вівтарі або іконі Діви Марії не вживати алкогольних напоїв та слідкувати за тим, щоб цього не робили інші прихожани (порушників карали — замикали в дзвіниці, пороли тощо); в костелах заводилися книги зі списками непитущих. Товариства тверезості утворювалися без дозволу влади і в обхід заборони давати будь-які клятви, крім присяги цареві, завдали значної шкоди винокурній промисловості (в Ковенській губернії в 1859 було закрито 87 винокурних заводів) і доходам скарбниці (у литовських губерніях виплачені збирачам акцизу платні в 1860 перевищили акцизні збори від продажу алкогольних напоїв), викликали обґрунтовані побоювання властей як форма громадянської самоорганізації.
Посилання Редагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Мотеюс Валанчус |
- Bishop Motiejus Wolonczewscki † [ 29 серпня 2011 у Wayback Machine.](англ.)
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.