Морські водорості — строго не визначений, розмовний термін, що охоплює макроскопічні, багатоклітинні, донні морські водорості. Цей термін включає деяких членів червоних, бурих і зелених водоростей. Морські водорості можна також класифікувати за застосуванням (продукти харчування, медикаменти, добрива, промислова сировина та ін.).
Таксономія Редагувати
Морські водорості відносяться до царства найпростіших і можуть належати до однієї з кількох груп багатоклітинних водоростей: червоні водорості, зелені водорості або бурі водорості. Оскільки ці три групи не можуть мати загального багатоклітинного предка, морські водорості є поліфілійною групою. Крім того, деяка група синьозелених водоростей (ціанобактерії) іноді теж розглядаються як морські водорості, тому «морські водорості» є розмовним терміном і не має формального визначення.
Структура Редагувати
Зовні морські водорості нагадують недеревні наземні рослини. Вони складаються з:
- слань: тіло водорості.
- пластинка: плоскі структури, схожі на листя.
- стовбур: стеблеподібна структура (може бути відсутньою).
- захват: спеціальні базальні структури, що забезпечує прив'язку до поверхні, часто до скелі або до іншої водорості.
- причіпка: пальцеподібне розширення захвату для прив'язки до донних відкладень.
Стволик і листова пластинка разом відомі як вайя.
Екологія Редагувати
Відносно екології у морських водоростей домінують дві загальних вимоги до навколишнього середовища — присутність морської води (або принаймні солонуватої води) та наявність достатньої кількості світла для здійснення фотосинтезу. Іншою вимогою є наявність міцної прив'язки. В результаті морські водорості найчастіше населяють прибережні зони, а в межах цієї зони частіше зустрічаються на скелястих берегах, ніж на піску або гальці. Морські водорості займають широкий спектр екологічних ніш. Найбільшими висотами їх проживання є тільки ледве змочені бризками морської води вершини, найнижчі сягають кілька метрів у глибину. У деяких районах прибережні морські водорості можуть уходити на кілька миль в море. Обмежувальним фактором в таких випадках є відсутність сонячних променів. Найглибоководнішими живими морськими водоростями є кілька видів червоних водоростей.
Багато видів, як, наприклад, водорості Саргасум, пристосувалися до повністю планктонної ніші і стали вільно плаваючими, залежачи від газових мішків для підтримки прийнятної глибини. Інші пристосувалися жити в припливних басейнах скель. У цьому середовищі проживання морські водорості повинні витримувати швидко мінливу температуру, солоність, та навіть випадки висушування.
Примітки Редагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Морські водорості |
- Smith, G.M. 1944. Marine Algae of the Monterey Peninsula, California. Stanford Univ., 2nd Edition.
- Lewis, J.R. 1964. The Ecology of Rocky Shores. The English Universities Press Ltd.