«Моги́ла поете́си і грома́дської дія́чки Ле́сі Украї́нки» — пам'ятка історії національного значення, 1913 року, охоронний номер 260003/80-Н. Розташована в Києві на Байковому кладовищі (старому), дільниці № 3.
| Могила Лесі Українки | |
|---|---|
|
| |
| 50°24′57″ пн. ш. 30°30′45″ сх. д. / 50.41600200002777399° пн. ш. 30.51269600002777693° сх. д.Координати: 50°24′57″ пн. ш. 30°30′45″ сх. д. / 50.41600200002777399° пн. ш. 30.51269600002777693° сх. д. | |
| Країна | Україна |
| Розташування | Голосіївський район |
| Тип | могила |
| Медіафайли у Вікісховищі |
Спільна огорожа охоплює також надгробки Михайла Косача (1869—1903) — математика, письменника, брата Лесі, Петра Косача (1841—1909) — батька Лесі і Ольги Косач (Олени Пчілки) (1849—1930) — письменниці, матері Лесі.
Леся Українка (справжнє ім'я: Лариса Косач-Квітка; 1871—1913) — українська письменниця, перекладач, культурний діяч.
Похорон Редагувати
1 серпня 1913 між першою і другою годиною ночі Леся Українка померла. У той же день, 1 серпня, мати письменниці, телеграфувала з Сурамі у Київ, до редакції «Ради»:
6 серпня Михайло Кривинюк заплатив 3 руб. за копання могили за № 1447, яка була придбана у третій дільниці цвинтаря ще 9 жовтня 1903 року для поховання Михайла Косача, брата письменниці.
7 серпня близько 11 години ранку на Київський вокзал прибув поїзд з домовиною Лесі Українки. Близько третьої години труну з її прахом встановили на катафалк і траурна процесія рушила з вокзалу до Байкового кладовища по вулицях Безаківській, Маріїнсько-Благовіщенській, Кузнечній і Діловій.
Поліція не дозволила ні промов, ні співів і супроводжувала похоронну процесію нарядом кінноти. За труною йшов багатотисячний натовп.
Могила Редагувати
Поет Павло Тичина 30 травня 1920 писав у своєму щоденнику:
У 1939 на могилі встановлений надгробний бронзовий пам'ятник на гранітному постаменті, скульптор Галина Петрашевич.
На пам'ятнику є напис із некролога в більшовицькій газеті російською мовою: «Стоя близко к освободительному движению вообще и пролетарскому в частности, отдавала ему все силы, сеяла разумное, доброе, вечное. „Рабочая Правда“, 1913 год.»
З 1951 могила є пам'яткою історії національного значення.
В 1971 встановлені меморіальні плити Михайлу, Петру і Ользі Косачам.
25 лютого 2008, у день народження Лесі Українки, біля її надгробка відбулися меморіальні читання «Теперішні вірші для вічно живих». Організував акцію поет Сергій Пантюк, свої вірші читали також Світлана Поваляєва, Анатолій Дністровий, Борис Гуменюк і Роман Скиба.
Влітку 2010 та у квітні 2017 з постаменту пам'ятника викрадали бронзові деталі.
Примітки Редагувати
- . Архів оригіналу за 16 липня 2018. Процитовано 18 березня 2022.
- ↑ Тамара Скрипка. . Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 7 березня 2015.
- Тичина Павло. Із Щоденникових записів. Київ, «Радянський письменник», 1981. [ 2 квітня 2015 у Wayback Machine.] Сторінка 23. [ 2 квітня 2015 у Wayback Machine.]
- Київ: Енциклопедичний довідник / за редакцією А. В. Кудрицького. — К. : Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1981. — 736 с., іл.
- Памятники истории и культуры Украинской ССР. — К.: 1987 г., с. 21
- Лєра Лауда (26 лютого 2008). . Gazeta.ua. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 5 березня 2015.
- З могили Лесі Українки в Києві вкрали бронзові деталі
Література Редагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Могила Лесі Українки |
- Жадько Віктор Байковий некрополь. — К.,2004.-С.53-54
- Жадько Віктор Український некрополь. — К.,2005.- С.315
- Жадько Віктор У пам'яті Києва. — К.,2007. — С. 11, 23, 47, 75, 305
- Жадько Віктор. Некрополь на Байковій горі. — К.,2008.-С.12,24.37,48, 254
- Жадько Віктор. Енциклопедія некрополезнавства. — К.,2013.-С.655