Миколаївський Городоцький жіночий монастир — пам'ятка архітектури, діючий жіночий монастир УПЦ (МП) зі статусом лаври, знаходиться у селі Городок Рівненського району Рівненської області. Підпорядкований УПЦ (МП).Всього насельниць — 120. З них: ігумень — 1, схимонахинь — 2, монахинь — 28, інокинь — 84, послушниць — 5
| | |
| 50°41′ пн. ш. 26°10′ сх. д. / 50.683° пн. ш. 26.167° сх. д.Координати: 50°41′ пн. ш. 26°10′ сх. д. / 50.683° пн. ш. 26.167° сх. д. | |
| Розташування | Україна вул. Монастирська, 1, с. Городок, Рівненський район, Рівненська область, вул. Монастирська, 1 (0362) 20-14-82 |
|---|---|
| Конфесія | УПЦ (МП) |
| Тип монастиря | Жіночий монастир |
| Заснування | 1516 |
| Зруйнування | 1730 |
| Відбудови | 1991 |
| Настоятель | ігуменя Михаїла |
| | |
| Миколаївський Городоцький жіночий монастир у Вікісховищі |
Храми монастиря ред.
- Пророка Божого Іллі
- Різдва Христового собор
- Похвали Божої Матері
- Святих мучениць Віри, Надії, Любові і Софії
Історія ред.
Історики і краєзнавці вважають, що монастир у Городку було засновано у кінці XVI століття. Але перша згадка про монастир відноситься до 1516 року, коли князь Костянтин Острозький підтвердив грамотою від 6 березня 1516 року заповіт своєї тещі, за яким Городок з присілками Обарів і Хобковщина на Волині і село Вольниця в Глуському повіті з усіма угіддями та прибутками були подаровані обителі.
У 1628 році, на шостому тижні Великого посту, в цій маєтності Києво-Печерської лаври в Городку відбувся Городоцький собор Православної церкви, на якому були присутні архімандрит Печерський Петро Могила, митрополит Йов Борецький, архієпископ Полоцький Мелетій Смотрицький, єпископ Луцький Ісакій Борискович і єпископ Холмський Паїсій Іполитович. На Городоцькому соборі було ухвалено рішення скликати у Києві на 15 серпня 1628 року, храмове свято Успіння Києво-Печерської Лаври, Київський помісний собор.
Період заснування і становлення обителі — XVI ст. — був нелегким для православних, це був час поширення католицизму на православні землі. За Андрухівським договором, підписаним між Росією та Польщею 30 січня 1667 року, землі Правобережної України залишилися в складі Речі Посполитої. Таким чином, Городок перейшов у володіння блюстителя Київської митрополії Йосипа Шумлянського. Він управляв маєтками до смерті (1708 р.) і передав їх своїм наступникам по кафедрі.
14 березня 1715 року, за наказом короля Августа II, Городок переходить до Олени Лєдоховської, яка віддає його коронному обозному Любомирському і лише у 1730 році, за декретом трибуналу, Городок переходить під юрисдикцію греко-католицького єпископа Афанасія Шептицького. У 1740р Шептицьким була побудована мурована Миколаївська церква у бароковому стилі. Храм був прикрашений високомистецьким іконостасом, розписами в українському стилі, обдаруваний церковними речами, богослужбовими книгами, церковними дзвонами — справжнім шедевром людвісарного мистецтва львівських майстрів. При храмі 1772 р. вибудувано двоярусну дерев'яну дзвіницю, реставровану і довершену 1883 р. Нижній її поверх був одночасно воротами до церковного маєтку.
29 жовтня 1801 року імператор Олександр І підписав графу Естергазі дарчу грамоту на Городок. Після смерті графа Естергазі, маєток переходить до його сина, а пізніше далеким родичам, які проживали в Австрії. 14 лютого у Павла і Антона Безерді Городок купує сім'я інженера та статського радника Рудольфа фон Штенгеля, син якого, Феодор фон Штенгель, був останнім власником Городка.
В 1940 році родина барона була депортована органами радянської влади до Німеччини, а в помісті барона знаходився військовий госпіталь. З 1948 по 1990 рр. на острові знаходився обласний тубсанаторій на 150 ліжок. 14 серпня 1991 року виконком Рівненської районної ради народних депутатів ухвалив рішення про передачу комплексу споруд Свято-Миколаївського храму разом із територією тубсанаторію Рівненському єпархіальному управлінню УПЦ, яке тоді очолював архієпископ Рівненський і Острозький Іриней (нині митрополит Дніпропетровський і Павлоградський). У цих повернених приміщеннях розмістилась регентська школа. Незважаючи на численні перешкоди, 1 вересня того ж року розпочалося навчання.
За останні роки відбудовано центральний монастирський корпус, відновлено і розширено трапезну, проводиться постійний благоустрій території, побудовано храм Похвали Божої Матері і храм Різдва Христового. Головна святиня монастиря — чудотворний образ Божої Матері «Козельщанська» (Милосердна). Він був переданий в дар монастирю Києво-Печерською Лаврою і перенесений до обителі на п'ятий день Різдвяних свят — 11 січня 2000 року.
Розклад богослужінь ред.
У будні ред.
5.30 — монастирський дзвін кличе сестер на ранкове правило.
7.00 — Божественна літургія (храм прор. Ілії)
17.00 — Вечірнє богослужіння з хресним ходом.
У ніч з п'ятниці на суботу о 24.00 звершується нічна Божественна літургія.
У недільні та святкові дні ред.
5.30 — монастирський дзвін кличе сестер на ранкове правило.
7.00 — рання Божественна літургія (храм прор. Ілії).
9.00 — пізня Божественна літургія (храм Різдва Христова).
17.00 — Вечірнє богослужіння з акафістом перед іконою Божої Матері «Милосердна».
Навчальні заклади ред.
- Регентське духовне училище
- Недільна школа Свято-Миколаївського жіночого монастиря (с. Городок)
Скити та подвір'я ред.
- Свято-Вознесенське подвор'є смт Млинів
- Свято-Георгіївське подвор'є м. Рівне
- Скит святої праведної Анни село Онишківці
Примітки ред.
- ↑ . Архів оригіналу за 17 жовтня 2014. Процитовано 21 лютого 2013.
- ↑ . Архів оригіналу за 6 серпня 2017. Процитовано 13 серпня 2017.
- . Архів оригіналу за 7 березня 2017. Процитовано 13 серпня 2017.
- ↑ . Архів оригіналу за 3 квітня 2013. Процитовано 21 лютого 2013.
- . Архів оригіналу за 16 червня 2020. Процитовано 18 березня 2022.
Посилання ред.
- Ютуб [ 3 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
- Велика туристична Волинь — Туристичні об'єкти — Городоцький Свято-Миколаївський жіночий монастир [ 9 квітня 2015 у Wayback Machine.]
- Городоцький монастир: дві православні громади на одному острові
- Реєстрація землі під монастирем УПЦ (МП): суд зобов’язав поліцію Рівненщини відкрити справу
Джерела ред.
- Историко-краеведческий очерк Городоцкого Свято-Николаэвского женского монастыря. — М: «Духовная нива», 2003