Церква Святого Миколая Чудотворця — чинна дерев'яна церква у селі Синява Білоцерківського району Київщини. Пам'ятка архітектури національного значення. Одна з найстаріших дерев'яних церков Київської області та Правобережної України. Збудована у 1665 — 1730 роках на місці більш давньої. Парафія належить до Київської єпархії ПЦУ.
| Церква Святого Миколая | |
|---|---|
| | |
| 49°39′32″ пн. ш. 30°29′15″ сх. д. / 49.658888888917° пн. ш. 30.48750000002777938° сх. д.Координати: 49°39′32″ пн. ш. 30°29′15″ сх. д. / 49.658888888917° пн. ш. 30.48750000002777938° сх. д. | |
| Тип | церква |
| Статус спадщини | пам'ятка архітектури національного значення України |
| Країна | Україна |
| Розташування | вул. Набережна, 9, с. Синява, Білоцерківський район Київська область |
| Тип будівлі | церква |
| Архітектурний стиль | дерев'яна архітектура |
| Будівництво | 1665 — 1730 |
| Настоятель | ієрей Олег Федько |
| Свято-Миколаївська церква (Синява) (Україна) | |
| Свято-Миколаївська церква у Вікісховищі |
Історична довідка ред.
У селі діяло в давнину дві дерев'яні церкви: Воскресіння Господнього побудована у 1649 році та Святого Миколая Чудотворця. Виходячи з надпису на іконі, церква Святого Миколая існував вже ц 1665 році, але була спалена татарами і вдруге відбудований у 1730 року.
У 60-х роках XIX ст. до вівтаря було добудовано ризницю, а в 1878 році до церкви прибудована дзвіниця та бабинець. Поблизу Синяви розташоване красиве урочище Божі Гори, де, за легендою, у III ст. готи забили ватажка антів Божа. Тут і донині ростуть сучасники тих дубів, з яких було збудовано церкву, і на яких її поставлено. Грубезні колоди-фундаменти укладені прямо на українську землю і за 280 років анітрохи не підгнили. Щоправда, цьому зарадило і традиційне опасання, вочевидь встановлене на оптимальній висоті.
У часи атеїзму церкву Воскресіння Господнього було спалено, а церкву Святого Миколая — зачинено.
1990 року, стараннями нині покійного протоієрея Петра Ковальчука, церкву відновлено.
У 2018 році віряни релігійної громади УПЦ (МП) без погоджень із Київською ОВА та Міністерством культури України розпочали реконструкцію церкви Святого Миколая Чудотворця, на яку в них немає будь-яких правоустановчих документів. Через увагу громадськості та пам'яткоохоронних організацій роботи були зупинені. У 2023 році самовільну реконструкцію будівлі відновили. Проведені роботи на пам'ятці спотворили зовнішній архітектурний вигляд та призводять до руйнації матеріалу, з якого побудовано церкву.
22 лютого 2023 року парафія змінили церковну юрисдикцію та перейшла з УПЦ (МП) до ПЦУ.
Архітектура ред.
Святого Миколая тризрубна, триверха, хрещата у плані, побудована на величезних дубових колодках, які захищені дощатими фартухами, що прикріплений до підвалин. До прибудови недоречної псевдоросійської дзвіниці (кін. ХІХ ст.) вона була цілком симетрична, являючи в плані рівнораменний пластичний хрест. Але й нині цю церкву слід неодмінно оглядати як скульптуру, обходячи навкруги. Церква дуже оригінальна, тому що для цієї місцевості та для цього періоду були характерними тризрубні трибанні церкви, а Миколаївська – п'ятизрубна з п'ятьма банями. П'ятиглава церква зведена у формі рівнокінечного хреста, центральний, північний та південний зруби мають вигляд восьмикутників, а західний та східний — шестикутників.
Карнізи церкви оздоблено лаконічним різбленим орнаментом, але чомусь не в усіх зрубах. Зате кожний зруб складено з відчутним нахилом стін до центру. Цей поширений в українському зодчестві прийом у синявській церкві стає просто таки хрестоматійним, надзвичайно пожвавлюючи обриси храму, а всередині створюючи ефект значного збільшення висоти.
Від XVIII ст. в інтер'єрі церкви лишилися золочені рами іконостасу і царські врата із наївним іконописом, а також зворушливі народні розписи склепінь бабинця й бічних приділів. Особливо вирізняється Агнець Апокаліпсису, якого можна докладно роздивитися тільки за допомогою оптики.
Церковне обійстя обсаджене старими соснами, на рідкість суголосними із старою церквою, яка увійшла в усі підручники і посібники з традиційного українського храмобудівництва, але, на щастя, не стала мертвим музеєм, а лишилася храмом Бога живого.
Примітки ред.
- Василь Слободян. Каталог існуючих дерев'яних церков України і українських етнічних земель. – Вісник інституту Укрзахідпроектреставрація, 1996 р., т. 4, с. 131
- В Успенському соборі відкриється виставка ікон XVIII ст. які походять з синявського храму Святого Миколая
- РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА СВЯТО-МИКОЛАЇВСЬКА ПАРАФІЯ КИЇВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ) С. СИНЯВА БІЛОЦЕРКІВСЬКОГО РАЙОНУ КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
- Архів оригіналу за 21 травня 2017. Процитовано 24 березня 2015.
- Церкву візьмуть під охорону через самовільну реконструкцію та спотворення пам’ятки УПЦ МП
- На Білоцерківщині давній храм знищують на очах (ФОТО) «Моя Київщина»
- Церква св.Миколи. «Прадідівська слава»
- Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 24 березня 2015.
- Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 24 березня 2015.
Література ред.
- Юрченко П.Г. Дерев'яна архітектура України. К., "Будівельник", 1970.
- Маленков Р., Година О. Дванадцять маршрутів Київщиною. К., Грані-Т, 2008, с. 89.
- Павлуцкий Г. Г. Деревянные и каменные храмы. - К : 1905 г., с. 107-110.
Посилання ред.
- Павлуцкий Г. Г. - Старые церкви села Синявы Васильковского уезда. [ 2 квітня 2015 у Wayback Machine.]
- Жарких М.І. Храми Поділля – Рокитнянський район. [ 2 квітня 2015 у Wayback Machine.]
- Синява, Рокитнянський р-н, Київська обл. - дерев'яна церква. [ 19 лютого 2020 у Wayback Machine.]
- Синява Украина Инкогнита. [ 2 квітня 2015 у Wayback Machine.]
- Цікаві місця Рокитнянського району Київської області Цікаві місця України. [ 2 квітня 2015 у Wayback Machine.]