Мики́та Сергі́йович Михалко́в (рос. Никита Сергеевич Михалков; нар. 21 жовтня 1945, Москва, Росія) — відомий радянський і російський кіноактор, кінорежисер, сценарист, продюсер, телеведучий, блогер. Народний артист РРФСР (1984). Голова Союзу кінематографістів РФ (з 1997), президент Російського фонду культури з 1993 року. Дійсний член Академії гуманітарних наук. З 1998 року — президент Московського міжнародного кінофестивалю. З 7 січня 2023 року перебуває під санкціями РНБО за антиукраїнську діяльність.
| Михалков Микита Сергійович | |
|---|---|
| рос. Никита Сергеевич Михалков | |
| Дата народження | 21 жовтня 1945 (78 років) |
| Місце народження | Москва, СРСР |
| Громадянство | СРСР Росія |
| Релігія | православна церква |
| Alma mater | Всеросійський державний інститут кінематографії (1971), Театральний інститут імені Бориса Щукіна, Центральна музична школа (1959) і Московська школа № 1239d |
| Професія | актор, кінорежисер, сценарист, кінопродюсер, кіноактор, викладач, підприємець, співак, ведучий, телеведучий, блогер, ютубер, кіносценарист, письменник, режисер |
| Членство | Російський фонд культуриd і Спілка кінематографістів Росії |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 0586482 |
| besogontv.ru | |
| Михалков Микита Сергійович у Вікісховищі |
Володар «Золотого лева» Венеціанського кінофестивалю (1991) і номінант на премію «Оскар» (1993) в категорії «Кращий фільм іноземною мовою» за фільм «Урга — територія любові». Лауреат премії «Оскар» (1995) в категорії «Кращий фільм іноземною мовою» і Гран-прі Каннського кінофестивалю (1994) за фільм «Стомлені сонцем». Володар «Спеціального лева» Венеціанського кінофестивалю (2007) за внесок в кіномистецтво і номінант на премію «Оскар» (2008) в категорії «Кращий фільм іноземною мовою» за фільм «12».
Внесений до Переліку осіб, які створюють загрозу нацбезпеці України. Фігурант центру бази «Миротворець». Підтримав вторгнення Росії в Україну.
Син Сергія Михалкова, рідний брат Андрія Кончаловського.
Життєпис ред.
Народився 21 жовтня 1945 року в Москві. Батько — відомий дитячий письменник та комуністичний діяч Сергій Михалков, мати — Наталя Петрівна Кончаловська. Рідний брат — Андрій Кончаловський.
1958—1962 рр. був учнем і актором середньої школи при Театрі ім. Станіславського. Навчався на акторському факультеті театрального училища ім. Щукіна (майстерня Л. Шахматова). Закінчив режисерський факультет ВДІК. Дебют у кіно як актора відбувся 1959 року.
Політична діяльність ред.
Влітку 2011 року, напередодні виборів президента Російської Федерації 2012, Микита Михалков заявив про бажання балотуватися на посаду президента. Він сказав, що «…втомився бути маріонеткою й хоче спробувати повести Росію за собою». Потім поміняв рішення й виступив представником кандидата в президенти В. В. Путіна і навіть замість Путіна взяв участь у публічних теледебатах проти іншого кандидата в президенти — Ірини Прохорової, сестри підприємця та політика Михайла Прохорова. На думку багатьох аналітиків, ці дебати виграла Ірина Прохорова. Сам Михалков після цього визнав, що сам би проголосував за Прохорову.
Ставлення до України ред.
Під час Євромайдану та російської інтервенції до Криму і на Донбасі зайняв різко проросійську позицію, виступив з кількома відозвами по телебаченню. В них, зокрема, передрікав Україні загибель у разі її зближення з Євросоюзом; нарікав на недостатньо масовий сепаратизм серед одеситів, через який, нібито, Росія не має достатніх підстав для введення військ; з пієтетом цитував військового злочинця Слободана Мілошевича і загалом розхвалював агресивну путінську політику. Міхалков також називав Україну «фашистською державою» а Революцію Гідності — військовим переворотом.
31 серпня 2015 року Служба безпеки України заборонила в'їзд Микиті Михалкову в Україну. В'їзд російському режисерові заборонено на 5 років як діячеві культури, що створює загрозу національній безпеці України. Крім того, заборонено в'їзд ще 10 російським діячам культури.
Закликав звільнити українського режисера Олега Сенцова, незаконно ув'язненого у Росії, зі сцени Московського Кінофестиваля, однак відмовився підписувати будь-які звернення чи ще якось брати в цьому участь.
Вторгнення Росії в Україну (2022) ред.
24 лютого 2022 року Нікіта Міхалков виступив за визнання ДНР і ЛНР Росією і підтримав вторгнення Росії в Україну, заявивши, що війна «повинна, за ідеєю, встановити мир хоча б на Донбасі».
Скандали ред.
- Найбільш відомим скандалом, пов'язаним з Микитою Михалковим, є рейдерське захоплення Союзу Кінематографістів Росії в 1997 році, суд з цього приводу та довічне головування М. Михалкова в «союзі» з того часу.
- У жовтні 2007 Михалков випустив документально-публіцистичний фільм «55», присвячений 55-річчю президента Росії Володимира Путіна. Фільм викликав гостру критику. У той же період в «Російській газеті» було опубліковано вірнопідданський лист представників творчих професій президенту РФ Путіну з проханням не залишати посаду. Серед безлічі підписів під цим документом значився і автограф Михалкова.
- У 2016 році Михалков виступив за повернення смертної кари в Росії, а Горбачова та Єльцина визнати «злочинцями». Потім Горбачов повідомив, що Михалков пізніше вибачився перед ним і порадив йому не лізти у політику, а займатися кіно.
- Микита Михалков проігнорував звернення предстоятеля Білоруської православної церкви Філарета, громадських діячів з проханнями допомогти відновити Церкву святого Михайла Архангела в містечку Зембин (Білорусь), яка отримала значні пошкодження під час зйомок одного з військових епізодів радянського фільму 1965 р. «Перекличка» (у фільмі М. Михалков зіграв роль танкіста і в'їхав на танку Т-34 в вівтарну частину храму, а також випрасував танком місця поховань священнослужителів за вівтарем храму).
Бізнес в Італії ред.
Помістя Кастело ді Касоле (Castello Di Casole), Провінція Сієна, регіон Тоскана — люкс-готель з 2 ресторанами і басейном, бутік та виноробне підприємство з площею виноградників 40 га (100 акрів), яке втім не носить ім'я Микити Михалкова . Виноробне підприємство Михалкова в 2009 виробило близько 16.000 пляшок вина, в першу червоного сорту Каберне Совіньйон, яке було експортоване до Росії. Разом із своїм російським партнером Костянтином Тувикіним Михалков також спробує виробляти вино білих сортів. В 2009 фірма Михалкова випустила вино під назвою «12», присвячене однойменному фільму Михалкова.
Приватне життя ред.
Никита Михалков . Має чотирьох дітей — Степан, Ганна, Артем і Надія.
Фільмографія ред.
| Рік | Фільм | |||||
|---|---|---|---|---|---|---|
| Режисер | Сценарист | Продюсер | Актор | Роль | Примітки | |
| 1959 | Сонце світить всім | школяр | акторський дебют | |||
| 1960 | Хмари над Борськом | Петя | ||||
| 1961 | Пригоди Кроша | Вадим | ||||
| 1963 | Я крокую по Москві | Микола | ||||
| 1965 | Рік як життя | Жюль | ||||
| 1966 | Жарт | наречений | ||||
| 1966 | Перекличка | Сергій Бородін | ||||
| 1966 | Не найвдаліший день | Микита | ||||
| 1967 | Зірки і солдати | прапорщик Глазунов | ||||
| 1967 | Дівчинка і речі | короткометражний, курсова работа | ||||
| 1967 | І ці губи, і очі зелені ... | курсова работа | ||||
| 1968 | А я їду додому | курсова работа | ||||
| 1969 | Дворянське гніздо | князь Нелідов | ||||
| 1969 | Пісня про Маншук | Єжов | ||||
| 1969 | Червоний намет | Чухновський | ||||
| 1970 | Спорт, спорт, спорт | Кирибеєвич | ||||
| 1970 | Ризик | |||||
| 1970 | Спокійний день наприкінці війни | короткометражний, дипломна робота | ||||
| 1971 | Тримайся за хмари | співробітник ЧК | ||||
| 1972 | Станційний наглядач | Мінський, гусар | ||||
| 1972 | Шоколад | |||||
| 1974 | Свій серед чужих, чужий серед своїх | осавул Брилов | режисерський дебют | |||
| 1975 | Раба любові | підпільник Іван | ||||
| 1977 | Незакінчена п'єса для механічного піаніно | Микола Іванович Трилецький | ||||
| 1977 | Транссибірський експрес | |||||
| 1977 | Ненависть | |||||
| 1978 | Сибіріада | Олексій Утюжанін | ||||
| 1979 | П'ять вечорів | |||||
| 1979 | Кілька днів з життя Обломова | пан в Петербурзі | ||||
| 1981 | Рідня | офіціант | ||||
| 1981 | Два голоси | Сергій Миколайович Баклажанов | ||||
| 1981 | Портрет дружини художника | Борис Петрович | ||||
| 1981 | Пригоди Шерлока Холмса і доктора Ватсона: Собака Баскервілів | Генрі Баскервиль | ||||
| 1982 | Вокзал для двох | провідник Андрій | ||||
| 1982 | Інспектор ДАІ | Валентин Павлович Трунов | ||||
| 1982 | Польоти уві сні та наяву | кінорежисер | ||||
| 1983 | Без свідків | |||||
| 1984 | Жорстокий романс | Сергій Сергійович Паратов | ||||
| 1986 | Мій улюблений клоун | |||||
| 1987 | Очі чорні | |||||
| 1989 | Самотній мисливець | |||||
| 1990 | Автостоп | Фільм знятий за гроші з рекламного контракту із концерном Fiat. | ||||
| 1990 | Під північним сяйвом | Регіньов | ||||
| 1991 | Принижені і ображені | князь Валковський | ||||
| 1991 | Урга — територія кохання | велосипедист | ||||
| 1992 | Прекрасна незнайомка | полковник | ||||
| 1993 | Згадуючи Чехова | |||||
| 1993 | Анна: від 6 до 18 | камео | ||||
| 1994 | Стомлені сонцем | комдив Сергій Котов | ||||
| 1995 | Сентиментальна подорож на мою Батьківщину. Музика російського живопису | |||||
| 1996 | Ревізор | городничий | ||||
| 1998 | Сибірський цирюльник | Александр III | ||||
| 2000 | Віра, надія, любов | |||||
| 2000 | Ніжний вік | |||||
| 2003 | Росіяни без Росії | |||||
| 2003 | Батько | |||||
| 2003 | Мама | |||||
| 2004 | 72 метри | |||||
| 2005 | Піжмурки | криминальний авторитет Сергій Михайлович («Міхалич») | ||||
| 2005 | Персона нон грата | Олег | ||||
| 2005 | Статський радник | генерал Гліб Георгийович Пожарський | ||||
| 2006 | Мені не боляче | Сергій Сергійович | ||||
| 2007 | Тупий жирний заєць | Микита Сергійович | ||||
| 2007 | 55 | |||||
| 2007 | 12 | старшина присяжних | ||||
| 2010 | Стомлені сонцем 2: Передстояння | комдив Сергій Котов | ||||
| 2011 | Стомлені сонцем 2: Цитадель | комдив Сергій Котов | ||||
| 2013 | Чужа земля | |||||
| 2014 | Своя земля | |||||
| 2013 | Легенда № 17 | |||||
| 2014 | Сонячний удар | |||||
| 2016 | На віки вічні | Санін | ||||
| 2017 | Рух вгору | |||||
| 2018 | Шоколадный револьвер |
Почесні звання ред.
- Головний приз Міжнародного кінофестивалю в Сан-Себастьяні (1977)
- Лауреат Всесоюзного кінофестивалю в номінації Приз за режисуру (1984).
- Головний приз Венеціанського кінофестивалю (1991) (Урга — територія кохання).
- Кавалер ордена Почесного легіону (1992)
- Премія Кінотавр у номінації Головна премія (1992).
- Премія Ніка у номінації Найкраща режисура (1992)
- Премія Фелікс у номінації Найкращий фільм (1993)
- Премія Оскар у номінації Найкращий іноземний фільм (1994)
- Командор Почесного легіону За внесок у світову культуру (1994, Франція),
- Кавалер ордена За заслуги перед Вітчизною III ступеня (1995), ордена Сергія Радонежського I ступеня Російської Православної Церкви (1997)
- Медаль ім. Ханжонкова у номінації Кіноподія року за організацію XXI Московського міжнародного кінофестивалю (1999).
- Державна премія РФ у галузі літератури і мистецтва (2000),
- Приз XVI ОРК Кінотавр За особистий внесок у розвиток кінематографії.
- Премія Золотий Орел за найкращу чоловічу роль 2006
У інтернеті ред.
| Зовнішні відеофайли | |
|---|---|
| БесогонТВ «Размышления оккупанта» на YouTube |
9 березня 2011 року Микита Михалков зареєстрував в Живому Журналі акаунт nikitabesogon. За словами Михалкова, нік вибраний на ім'я його небесного покровителя Микити Бісогона (Микита, що виганяє бісів). Форматом спілкування був вибраний відеоблог. Одночасно на Youtube був зареєстрований канал «БесогонТВ». Після того, як акаунт був прорекламований відомими блогерами, його журнал отримав популярність — за один місяць його додали в друзі більше 6 тисяч користувачів, а по кількості переглядів його журнал знаходився в першій десятці рейтингу. У своїх відеороликах Міхалков відповідає на питання користувачів і спростовує різну, на його думку, неправдиву інформацію в інтернеті.
Надалі з цього виникла програма «БісогонТБ», яку телеканал Росія 24 транслював без авторської і фінансової винагороди творців. У грудні ЗМІ не випустив 38 випуск програми через етичні міркування, що стало причиною скандалу і громадської уваги. У лютому 2016 року конфлікт був улагоджений.
Микита Михалков завів сторінку в соціальній мережі «Вконтакті».
Цікаві факти ред.
У 1987 році Микита Михалков разом з акторкою Оленою Сафоновою брав участь у телепередачі італійського співака Адріано Челентано «Fantastico 8».
Генеалогія ред.
Див. також ред.
- Бойкот російського кіно
- 14349 Нікітаміхалков — астероїд, названий на честь цієї людини.
Примітки ред.
- Deutsche Nationalbibliothek Record #119047942 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- Енциклопедія Брокгауз / Hrsg.: Bibliographisches Institut & F. A. Brockhaus, Wissen Media Verlag
- Munzinger Personen
- LIBRIS — 2018.
- Указ Президента України від 7 січня 2023 року № 4/2023 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 6 січня 2023 року "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)"»
- . Архів оригіналу за 24 січня 2018. Процитовано 20 січня 2020.
- . Архів оригіналу за 23 травня 2020. Процитовано 23 травня 2022.
- . Архів оригіналу за 5 червня 2014. Процитовано 10 травня 2014.
- Предвыборные дебаты без кандидатов: Михалков признался, что проголосовал бы за сестру Прохорова [ 5 червня 2014 у Wayback Machine.]. — News.Ru, 14.02.2012
- ТОП-10 найскандальніших російських акторів, які підтримали агресора Путіна [ 7 січня 2015 у Wayback Machine.]. ТСН. 1+1. 31.10.2014
- . Архів оригіналу за 26 серпня 2014. Процитовано 25 серпня 2014.
- . Архів оригіналу за 26 серпня 2014. Процитовано 25 серпня 2014.
- . Архів оригіналу за 25 серпня 2014. Процитовано 25 серпня 2014.
- . web.archive.org. 18 січня 2018. Архів оригіналу за 18 січня 2018. Процитовано 23 травня 2022.
- . http://ukranews.com. Українські Новини. 31.08.2015. Архів оригіналу за 18 жовтня 2015.
- Никита Михалков вступился за украинского режиссёра Олега Сенцова, которого подозревают в организации террористических актов в Крыму [ 17 жовтня 2014 у Wayback Machine.] // Дождь, 18:15 29 червня 2014
- Письмо президенту Российской Федерации В. В. Путину. — Российская газета, 16.10.2007. — № 4493
- . Архів оригіналу за 22 лютого 2016. Процитовано 20 лютого 2016.
- . Архів оригіналу за 20 лютого 2016. Процитовано 20 лютого 2016.
- . Архів оригіналу за 28 березня 2020. Процитовано 29 березня 2020.
- ↑ . Архів оригіналу за 23 лютого 2020. Процитовано 29 березня 2020.
- . Архів оригіналу за 2 квітня 2014. Процитовано 10 травня 2014.
- Шато имени меня [ 5 червня 2014 у Wayback Machine.]. — Lenta.Ru, 16.03.2013
- Wine Report Russia [ 13 травня 2014 у Wayback Machine.] (англ.)
- Corriere di Siena: Mikhalkov vignaiolo a Casole, due casse all'ex premier Silvio Berlusconi [ 12 травня 2014 у Wayback Machine.](італ.)
- Fantastico 8 - Celentano e Mihalkov.mp4 на YouTube
Література ред.
- Липков А. Никита Михалков. М., 1981;
- Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.270—271;
- Никита Михалков. М., 1989;
- Всемирный биографический Энциклопедический словарь. М., 1998. — С.503;
- УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. К., 1999. — С.861;
- Иллюстрированный Энциклопедический словарь. М., 2000. — С.787;
- Великие кинозвезды XX века. М., 2001. — С.294-299;
- Кинословарь. Т.2. СПб., 2001. — С.282-285.
Посилання ред.
| Вікіцитати містять висловлювання від або про: Михалков Микита Сергійович |
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Михалков Микита Сергійович |
- Михалков Микита Сергійович на сайті IMDb (англ.)
- Андрей Мальгин. Oci ciornie. [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.] — «Каспаров.ру», 09-05-2014