Для створення пропаганди використовується ряд методів пропаганди, заснованих на соціально-психологічних дослідженнях. Багато з цих самих прийомів можна класифікувати як логічні помилки, оскільки пропагандисти використовують аргументи, які, хоча іноді й переконливі, не обов’язково є достовірними. Пропагандистські прийоми виходять з тактики зловживання владою та контролю.
Звичайні ЗМІ для передачі повідомлень пропаганди включають повідомлення новин, урядові повідомлення, історичні огляди, псевдонаука, книги, листівки, пропагандистські фільми, радіо, телебачення, та плакати і афіші. Менш поширеними тепер є поштові конверти, зразки яких дійшли до нас з часів Громадянської війни в Америці. В принципі все, що зображено на плакаті може бути відображено у зменшеному вигляді відповідних пропорцій на кишенькових конвертах. У випадку радіо та телебачення пропаганда може існувати в новинах, оглядах подій, сегменті ток-шоу, як реклама, громадські оголошення, або як довготривалі едверторіали (рекламні оголошення, які мають вигляд звичайної статті, «джинса»). Пропагандистські компанії часто дотримуються стратегічних шаблонів передачі інформації щоб навіяти ідеї цільовій групі. Воно може починатися звичайною передачею такою як скидання листівок з літака або реклама. В цілому ці послання будуть містити настанови про те як отримати більше інформації, через веб сайт, гарячу лінію, радіопрограму, і таке інше. Таким чином стратегія веде до того, щоб перетворити особу з отримувача інформації на шукача інформації шляхом закріплення рефлексу, і потім з шукача інформації на авторитета інформації шляхом навіювання ідей.
Методи Редагувати
Для здійснення пропаганди використовують велику кількість методів, які базуються на дослідженнях соціальної психології. Багато з цих методів базуються на логічних помилках, оскільки пропагандисти використовують аргументи, які хоча деколи переконливі, але не обов'язково достовірні. Багато часу витрачено на аналіз способів якими передаються повідомлення пропаганди. Ця робота важлива, але ясно, що стратегії розповсюдження інформації стають стратегіями пропаганди коли заряджені пропагандистськими повідомленнями. Виявлення цих повідомлень є обов'язковою передумовою для вивчення методів, якими ці повідомлення розповсюджуються. Нижче наведено кілька методів для здійснення пропаганди:
Ad hominem (перехід на особистості) Редагувати
Ad hominem — латинська фраза, що означає «атакувати опонента, а не його аргументи», тобто «переходити на особистості». Цей метод ще називають «отруєння джерела».
Ad nauseam (багатократне повторення) Редагувати
Ad nauseam — цей підхід до аргументації використовує невтомне повторення ідеї. Ідея, особливо простий слоган, який повторюється достатню кількість раз, може сприйнятися як правда. Цей підхід працює тоді, коли кількість медійних джерел є обмеженою або контрольованою пропагандистом.
Argumentum ad verecundiam (апелювання до авторитету) Редагувати
Argumentum ad verecundiam — це спосіб використання публічних висловлень відомих або шанованих людей на користь або проти позиції, ідеї аргументу або порядку дій. Інакше називається спосіб підтвердження.
Argumentum ad metum (апелювання до страху) Редагувати
Argumentum ad metum — логічна хиба зловживання почуттям страху для підтримки деякої пропозиції. Особа, що використовує цей аргумент, намагається отримати підтримку своїм ідеям та поглядам, граючи на наявних страхах та упередженнях авдиторії. Наприклад, Йозеф Гебельс використовував працю Теодора Кауфмана «Німеччина повинна зникнути!», аби заявити, що союзники думають винищити німецький народ.
Використання упередження Редагувати
Упередження — це метод використання вагомих або емоційних термінів, щоб надати значимості або моральної доброчинності, аби авдиторія, для якої створена пропаганда, повірила у пропозицію. Використовується для фанатичного чи обманного способу.
Argumentum ad Populum (апеляція до народу) Редагувати
Argumentum ad Populum — метод, що полягає у спробі отримати підтримку деякому висновку або твердженню з боку більшості шляхом стимулювання почуттів та ентузіазму мас.
Неминуча перемога або «Не спізнися» Редагувати
Спосіб підтримати визначену точку зору або продукт, створюючи враження, що «всі інші вже так роблять або думають, тож настав час приєднатися до більшості».
Приєднуйся до маси Редагувати
Ця техніка посилює природне бажання людей бути на стороні переможців. Вона використовується для переконання авдиторії, що певна програма є виразом нестримного руху мас, і приєднання до них — в їхніх інтересах.
Красиві люди Редагувати
Тип пропаганди, яка пов'язана з відомими особистостями або невизначеним колом привабливих, щасливих людей. Це спонукає інших людей думати, що якщо вони придбають продукт або слідуватимуть певній ідеології, то вони теж будуть щасливі або успішні.
Брехня Редагувати
Брехня — повторюване озвучення комплексу подій, які виправдовують наступну дію. Опис цих подій має елементи правди, і поступово вводяться узагальнення «великої брехні», які в результаті витісняють правильне сприйняття громадськістю подій, які лежать в основі. Після Першої світової війни німецький міф про кинджал в спину, як пояснення причини їхньої поразки, став обґрунтуванням для їхнього переозброєння та реваншистської агресії.
Фальшива дилема Редагувати
Фальшива дилема — це метод презентування тільки двох виборів, найкращим з яких є ідея чи продукт, які пропагуються. Наприклад: «Ти з нами чи проти нас….»
Умовний рефлекс Редагувати
Умовний рефлекс — це метод, коли об'єкт А є завжди присутнім, коли присутній об'єкт Б та об'єкт Б спричиняє сильну фізичну реакцію (як огида чи задоволення), потім коли ми бачимо об'єкт А без об'єкта Б ми переживаємо ті самі відчуття.
Когнітивний дисонанс Редагувати
Когнітивний дисонанс — це метод створення внутрішнього психічного конфлікту, що виникає при зіткненні в свідомості індивіда суперечливих знань, ідей, переконань або поведінкових установок Люди люблять бути послідовними. Припустимо інтерв'юер виясняє, що певна група людей ненавидить кандидата в президенти, але любить актора А. Вони використовують одобрення актором їхнього кандидата для щоб змінити думку народу тому що люди не люблять непослідовності. Вони змушені або перестати любити актора або почати любити кандидата.
Прості люди Редагувати
Прості люди — це метод переконання авдиторії, що позиція пропагандиста відображає здоровий глузд людей. Він призначений завойовувати довіру авдиторії шляхом спілкування простою манерою та у стилі цільової авдиторії. Пропагандист використовує просту мову та манери (та обертає послання в аудіовізуальне та ві-за-ві спілкування), намагаючись ідентифікувати їхню точку зору з точкою зору середньостатистичної людини. Наприклад, пропаганда через листівки може аргументувати на макроекономічні теми, такі як допомога по безробіттю, використовуючи звичайні щоденні слова: «Припустимо, країна має мало грошей під час спаду, ми повинні перестати платити допомогу по безробіттю тим, хто не працює, тому що це як набирання кредитів, коли у тебе тяжкі часи, коли треба затягнути ремінь».
Культ особи Редагувати
Культ особи постає тоді, коли індивід використовує масові медіа для створення ідеалізованого та героїчного публічного образу, часто шляхом безсумнівних лестощів та вихваляння. Тоді героїчна особистість відстоює позиції, які бажає просувати пропагандист. Наприклад, сучасні пропагандисти наймають популярних осіб просувати їхні ідеї та/або продукти.
Демонізація ворога Редагувати
Диктат Редагувати
Дезінформування Редагувати
Захлопування дверей Редагувати
Ейфорія Редагувати
Страх, непевність та сумніви Редагувати
Техніка FUD (англ. fear, uncertainty and doubt — страх, непевність та сумніви) — це намагання вплинути сприйняття громадськості розповсюджуючи негативну та сумнівну або хибну інформацію, призначену похитнути довіру громадськості до своїх переконань.
Махання прапорами Редагувати
Намагання виправдати дію на основі того, що це є патріотичнішим, або якимось чином є на користь країні, групі або ідеї, яку підтримує цільова авдиторія.
Нога в дверях Редагувати
Нога в дверях — це метод, який часто використовується вербувальниками та торговими агентами. Наприклад, агент — особа протилежної статі підходить до об'єкта та прищеплює йому квітку або дає йому маленький подарунок. Об'єкт дякує і тепер він має психологічний борг. Наступний крок — агент просить про більшу послугу (купити щось дорожче). Неписаний соціальний договір між об'єктом та агентом спонукає об'єкта відчувати себе зобов'язаним відповісти взаємністю погоджуючись зробити більшу послугу або купити дорожчий подарунок. Тобто слід добитися один або кілька разів «так» і тоді на цільову пропозицію об'єкт відповість теж «так».
Блискучі узагальнення Редагувати
Блискучі узагальнення — це емоційно наповнені слова, які додаються до продукту чи ідей, але не передбачають ніяких конкретних аргументів чи аналізу. Ця техніка також співвідноситься з ефектом Барнума.
Напівправда Редагувати
Напівправдою є оманливе твердження, яке може подаватися у різних формах та включає деякі елементи правди. Твердження може бути частково правдивим, може бути повністю правдивим будучи тільки частиною повної правди або воно може містити декілька оманливих елементів як то неправильна пунктуація, подвійні значення, особливо якщо на меті ввести в оману, поставити в тупік, засудити або спотворити правду.
Навішування ярликів Редагувати
Навішування ярликів — це спосіб, коли пропагандист надає явищу, проти якого виступає, негативний зміст, даючи йому назву, яка викликає негативні асоціації і навпаки. Евфемізм використовується коли пропагандист намагається збільшити якість сприйняття, переконливість чи довіру до певних ідеалів. Дисфемізм використовується коли є намір пропагандиста дискредитувати, зменшити якість сприйняття або похитнути сприйняту правдивість об'єкта. Створюючи «ярлик» або «категорію» чи «фракцію» населення є набагато легше навести приклад цих більших структур, тому, що вони можуть підняти або зганьбити об'єкт без фактичного розголошення правдивих відомостей, які ганьблять об'єкта. Приклад: «ліберал» є дисфемізмом спрямованим на зменшення переконливості конкретного об'єкту. Отримавши неприємну аргументацію від об'єкта пропагандист може дати оцінку цій особі, а потім атакувати «лібералів» з наміром як (1) створити політичний томагавк неконтрольованої агресії та (2) знецінити вартість об'єкта. Якщо пропагандист вішає ярлик на надто поважного у суспільстві індивіда, очорнення слова може бути проведено шляхом трансляції в медіа негативних прикладів «лібералів». Навішування ярликів можна розглядати як підвид іншої логічної хиби — «Винен бо асоціюється з винним».
Розширення діапазону прийнятного Редагувати
Якщо повідомлення особи є поза межами сприйняття для індивіда та групи, більшість технік будуть викликати психологічний реактивний спротив (просто слухання аргументації робить меседж ще менш сприйнятливим). Існує два методи розширення меж сприйняття. По-перше, можна зайняти навіть більш екстремальну позицію, що зробить більш помірну позицію набагато прийнятнішою. Це подібно до техніки Захлопування дверей. І як альтернативу, можна зробити власну позицію помірнішою до межі широти сприйняття, а потім протягом певного часу повільно привести до позиції, яка була спочатку.
Бомбардування любов'ю Редагувати
Використовується для залучення членів до культу або ідеології шляхом використання групи індивідів для відрізання особи від існуючої соціальної підтримки та заміни її повністю членами групи які зумисно бомбардують особу любов'ю з наміром ізолювати особу від попередніх вірувань та системи цінностей — див. Контроль Мільє.
Брехня та брехливість Редагувати
Брехня та брехливість можуть бути основою багатьох пропагандистських технік, включаючи перехід на особистості, велику брехню, дифамацію, захлопування дверей, напівправда, називання імен або будь-яку іншу техніку, що базується на нечесності та брехливості. Наприклад, багато політиків використовують техніку спотворення фактів.
Управління новинами Редагувати
Контроль Мільє Редагувати
Обкладання матюками Редагувати
Облакадання матюками — це метод, коли пропагандист використовує техніку ненормативної лексики для провокування страхів та спонукання до упереджень в слухача з метою, що погані прізвиська спричинять формування у слухача негативної думки про групу чи набір переконань або ідей, які пропагандист бажає замінити. Цей метод має на меті спровокувати висновки про щось без об'єктивного аналізу фактів. Давання прізвиськ та обкладання матюками є заміною для раціональних, основаних на фактах аргументів по суті проти ідеї чи переконання і по змісту є «переходом на особистості». У комуністичній пропаганді здібних та успішних господарів називали «куркулями» та «підкуркульниками», українців, які боролися в лавах УПА, називали «фашистскими прихвостнями».
Затуманення свідомості, умисна неясність, плутанина Редагувати
Основні положення є умисно нечіткими, так що авдиторія може вибрати і свою інтерпретацію. Наміром є схвилювати авдиторію, використовуючи невизначені фрази без аналізу їх сутності чи намагання визначити їх раціональність чи прикладність. А також наміром є спонукати людей швидше шукати свої власні інтерпретації ніж просто отримати подану чітку ідею. Намагаючись виявити пропаганду, авдиторія опускає здійснення критичного аналізу поданих ідей. Ще можна подумати про їх законність, обґрунтованість та застосування.
Руйнування авторитетності або Reductio ad Hitlerum (порівняння з еталоном негативного) Редагувати
Дифамація або Reductio ad Hitlerum — техніки, що використовуються для переконання цільової авдиторії не погодитись з дією чи ідеєю шляхом наголошення, що ця ідея є популярною в групи, яку цільова група ненавидить, боїться або від неї залежна. Таким чином якщо група, яка підтримує певну політику, підводиться до переконання, що небажані, деструктивні чи ниці люди підтримують ту саму політику, то члени групи можуть вирішити змінити свою початкову позицію. Це є форма такої собі неправильної логіки, де А включає Х, та В включає Х, значить А = В.
Оперантне обумовлення Редагувати
Оперантне обумовлення застосовує навчання через імітацію (мавпування). Наприклад спостерігання за тим як приваблива особа купляє продукти або підтримує позицію навчає людину купляти продукти чи підтримувати позицію. Оперантне обумовлення — це принцип, який лежить в основі Ad Nauseam (до огиди), Слогана та інших повторюваних прийомів піар кампаній. Обумовлення оперантної поведінки — це результат підкріплення (посилення) і покарання (послаблення).
Переспрощення причини Редагувати
Бажані узагальнення використовуються для того, щоб надати прості відповіді на комплексні соціальні, політичні, економічні або військові проблеми. Суть полягає у пропагуванні простої відповіді на складні комплексні питання.
Pensée unique (єдина думка) Редагувати
Примусове послаблення дискусії використовуючи в цілому простенькі фрази або аргументи (як то «Війні немає альтернативи»). Класичним прикладом цієї техніки є фраза Маргарет Тетчер «Цьому немає альтернативи», яку повторив також і Герхард Шрьодер.
Відривання від контексту Редагувати
Відривання від контексту — це метод вибіркового редагування цитат для зміни значення політичних документальних фільмів, призначене щоб дискредитувати опонента чи опозиційну політичну точку зору.
Раціоналізація (виправдання) Редагувати
Раціоналізація — метод використиння бажаних узагальнень особою або групою осіб, щоб знайти раціональне пояснення певним діям та переконанням. Для того, щоб виправдати такі дії та переконання часто використовуються розмиті та приємні фрази.
Ignoratio elenchi (ігнорування теми) Редагувати
Ignoratio elenchi — це логічна хиба, що є аргументом, котрий сам по собі може бути коректним, однак який доводить або підтримує інше твердження, ніж те, для підтримки якого його наводять. Інакше кажучи, це логічна хиба, в якій розглядається нерелевантне питання з метою відвернути увагу від фактичного предмету обговорення.
Повторення Редагувати
Це є метод повторення певного символу чи слогану так, щоб він запам'ятався авдиторії. Воно може бути у формі дзвоника або картинки розміщеної майже на всьому у сцені.
Офірний цап Редагувати
Офірний цап — метод звинувачення особи або групи для полегшення відчуття вини дійсно відповідальних осіб та/або розсіювання уваги від потреби вирішити проблему, для вирішення якої і призначалося звинувачення. Відомим прикладом цієї пропагандистської техніки є звинувачення опонентами Віктора Ющенка у його слабкості на посту президента, проте замовчується факт, що саме опоненти добились прийняття конституційної реформи 2004 року, згідно з якою повноваження президента різко скорочувались, а, навпаки, збільшувались повноваження прем'єр міністра, що, як наслідок, призвело до конфліктів між ними. Саме ця конституційна реформа розвалила помаранчеву революцію.
Слогани Редагувати
Слоганом є коротка влучна фраза, яка може включати вішання ярликів та стереотипів. Також слогани можуть бути використані для підтримки резонних ідей, на практиці вони скоріше звертаються до емоцій. Опоненти американського вторгнення в Ірак та його окупації використовують слоган «кров за нафту» щоб донести, що вторгнення та людські втрати було здійснено щоб отримати доступ до нафтових запасів Іраку. З другої сторони прихильники американської боротьби в Іраку використовують слоган «підрізав і втікай» щоб донести, що виведення військ це боягузтво або слабкість.
Стереотипи Редагувати
Техніка стереотипів призначена спровокувати упередження у авдиторії шляхом вішання ярликів на об'єкт пропаганди, як того, чого цільова авдиторія боїться, ненавидить або гидиться чи вважає небажаним. Наприклад, трансляція на іноземну країну або соціальну групу може фокусуватися на стереотипних особливостях, на які очікує глядач, навіть попри те, що вони далеко не відображають цілої країни чи групи. Такі репортажі часто ґрунтуються на анекдотах. У візуальній пропаганді, включаючи воєнні плакати, можуть зображати ворогів зі стереотипними рисами.
Опудало Редагувати
Опудало є логічною хибою, що полягає у спростуванні слабшого аргументу ніж пропонований опонентом. Тобто висловлюється позиція, яку легко заперечити, а потім вона приписується опонентові.
Рекомендація Редагувати
Рекомендації є цитуваннями в контексті чи поза ним, особливо на підтримку чи проти здійснюваної політики, дій, програм чи осіб. Рекомендація нібито повідомляє про офіційну санкцію поважної особи або авторитета на пропаговане послання. Це робиться з метою, щоб цільова авдиторія ідентифікувала себе з авторитетом (владою) або прийняла авторитетну думку та переконання як свої власні.
Техніка третя особа Редагувати
Працює на принципі, що люди більш схильні сприймати аргументи з джерела, яке видається незалежним ніж від когось, хто в цьому безпосередньо зацікавлений. Це маркетингова стратегія, що використовується різноманітними рекламними агентствами, яка полягає у «вкладанні в уста медіа» заздалегідь обдуманого меседжу (повідомлення). Техніка третьої особи може набувати різних форм, починаючи від наймання журналістів для подання організації у привабливому світлі до використання науковців у межах організації для представлення публіці їх можливо упереджених винаходів. Часто для донесення послання використовуються астротурфінгові групи чи ширмові групи.
Кліше без суті Редагувати
Загально використовувана фраза, часто відома як народна мудрість, призначена для пригнічення когнітивного дисонансу. Хоча фраза сама по собі і може бути дійсною в певних контекстах, проте її застосування як засіб утилізації незгоди або виправдання хибної логіки якраз і робить її «без суті».
Переміщення Редагувати
Переміщення — спосіб завоювати схвалення, використовуючи асоціації з будь-чим іншим, що викликає загальне схвалення, або навпаки, дискредитує. Часто яскраво візуально, ця техніка використовує символи (наприклад Свастика). Такі символи можуть використовуватись замість слів. У радянській пропаганді ніколи не використовували термін «Воїн Української повстанської армії», а використовували термін «бандерівець», який асоціювався зі словом бандит, Не використовували термін «напад на Польщу», а «приєднання Західної України і Білорусі».
Вибіркова правда Редагувати
Річард Кросман, Британський член правління Відділу психологічної боротьби Верховного командування Союзних експедиційних сил (SHAEF) протягом Другої світової війни говорив: «В пропаганді правда винагороджує… Є повною бздурою думати, що блискучий пропагандист є професійним брехуном. Блискучий пропагандист є людиною, яка говорить правду, або таку вибірку з правди, яка необхідна для його цілей, і говорить її в такий спосіб, що слухач і не думає, що отримує пропаганду… Мистецтво пропаганди — це не брехати, а скоріше вибирати правду, яка тобі необхідна, та подавати її в суміші з іншою правдою, яку хоче почути авдиторія».
Нечітке припущення Редагувати
Ця техніка використовується, коли ідея, яку пропагандист хоче вкоренити, буде викликати менше довіри, якщо її задекларувати прямо. Концепція натомість багаторазово припускається або подається так, що вона випливає зі змісту.
Благі слова Редагувати
Ці слова є у системі цінностей цільової авдиторії, які створюють позитивний образ, якщо застосовуються до особи чи речі. Наприклад, мир, щастя, безпека, мудре керівництво, свобода, правда і т. д. Багатьма релігійність розглядається як благість, асоціація з нею дає великі переваги. Їх використання вважають пропагандою методом переміщення.
Ефект первинності Редагувати
При надходженні суперечливої інформації перевірити, яку неможливо, людина вірить тій, яка надійшла першою. А змінити вже сформований погляд дуже важко.
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- . Архів оригіналу за 20 листопада 2021. Процитовано 22 червня 2012.
- Joel H. Spring (2006). . Psychology Press. с. 60. ISBN 978-0-8058-5557-9. Архів оригіналу за 12 листопада 2012. Процитовано 22 червня 2012.
- Hilmar Hoffmann; John Broadwin; Volker R. Berghahn (1997). . Berghahn Books. с. 140. ISBN 978-1-57181-122-6. Архів оригіналу за 12 листопада 2012. Процитовано 22 червня 2012.
- . Архів оригіналу за 2 березень 2009. Процитовано 22 червень 2012.
- Scot Macdonald (2007). . Taylor & Francis. с. 35. ISBN 978-0-415-77145-0. Архів оригіналу за 12 листопада 2012. Процитовано 22 червня 2012.