www.wikidata.uk-ua.nina.az

Мессьє 87 NGC 4486 Virgo A Діва А велетенська еліптична галактика масою кілька мільярдів сонячних мас 3 Найбільша галакт

Мессьє 87

Мессьє 87 (NGC 4486,Virgo A, Діва А) — велетенська еліптична галактика масою кілька мільярдів сонячних мас. Найбільша галактика в скупченні Діви й одна з найвідоміших галактик. Є потужним джерелом радіо- й гамма-випромінювання.

Мессьє 87
Відкриття Шарль Мессьє 18 березня 1781
Розташування (епоха J2000.0)
Сузір'я Діва
Пряме піднесення 12г 30х 49.42338с
Схилення +12° 23′ 28.0439″
Червоний зсув 0,004360
Променева швидкість 1307 км/с
Відстань 53,5 м
Видима зоряна величина (V) 8,6
Абсолютна зоряна величина (V) -22
Яскравість поверхні (specify) 13,0
Характеристики
Габбл-тип E+0-1 pec, NLRG Sy
Тип пекулярна галактика
Маса > 1012 M☉ M☉
Позначення
M 87, NGC 4486, PGC 41361, UGC 7654, MCG 2-32-105, 3C 274, Virgo A, ZWG 70.139, ARP 152, VCC 1316, IRAS12282+1240

Як одна з наймасивніших гігантських еліптичних галактик і яскраве джерелом радіовипромінювання, М 87 — популярний об'єкт досліджень як астрономів-аматорів, так і професійних вчених.

Огляд Редагувати

У центрі галактики знаходиться надмасивна чорна діра, яка робить ядро галактики активним. Цей об'єкт є потужним джерелом різного випромінювання, особливо радіохвиль, а також породжує релятивістський струмінь (джет). Струмінь енергетичної плазми викидається з ядра і тягнеться як мінімум на 1500 парсек (4 900 св. років). 10 квітня 2019 року було опубліковано перше зображення цієї чорної діри. На початку 2023 року вчені вперше сфотографували джет і його джерело разом.

На відміну від спіральних галактик, М 87 не має виражених смуг пилу і позбавлена будь-яких відмітних рис, а її яскравість, як у більшості типових еліптичних галактик, зменшується при збільшенні відстані від центру. Космічний пил, що сформувалася в галактиці, був розігнаний протягом 46 млн років рентгенівським випромінюванням, що виходить із ядра, хоча видимі філаменти пилу все ж присутні. Зірки складають 1/6 від усієї маси цієї галактики. Щільність зірок у М 87 зменшується при збільшенні відстані від її центру. У просторі між зірками розсіяно багато газу, збагаченого елементами, створеними зірками, що пройшли еволюцію. Має велику кількість кульових скупчень — так, у М 87 їх налічується близько 12000, в той час як в Чумацькому Шляху міститься всього 150—200 подібних скупчень. Оболонка галактики має радіус приблизно 150 кілопарсеків (490 000 світлових років) і, можливо, відчуває вплив іншої галактики.

Дослідження Редагувати

Французький астроном Шарль Мессьє виявив М 87 в 1781 році, включивши її в свій каталог під номером 87 як туманний об'єкт, який міг би збити з пантелику мисливців за кометами. Всі об'єкти в цьому каталозі мали префікс M (Messier), таким чином туманність дістала свою назву M 87. У 1880-х роках Джон Дреєр вніс туманність у свій Новий загальний каталог як NGC 4486.

У 1918 році американський астроном Гебер Кертіс з Лікської обсерваторії виявив відсутність спіральної структури у М 87 і помітив «цікавий прямий промінь … мабуть, пов'язаний з ядром тонкою лінією матерії». Промінь здавався яскравішим на внутрішньому кінці. В наступному році показник фотографічної зоряної величини наднової в М 87 досяг 21,5m , хоча про це стало відомо тільки в 1922 році, після проявлення фотопластинок знятих радянським астрономом В. А. Балановським.

8 червня 2009 року — астрономи Карл Гебхардт (англ. Karl Gebhardt) і Йенс Томас (англ. Jens Thomas) деталізували результати своїх досліджень маси чорної діри в центрі галактики M 87 на американській Астрономічній конференції в Пасадені (Каліфорнія). Згідно з наданими даними маса чорної діри в 6,4 млрд разів більша від сонячної.

У 2010 році було виявлено, що чорна діра зміщена відносно геометричного центру (який визначається за центром видимої інтенсивності випромінювання) на 22 світлових роки.

У 2014 році американські вчені виявили кулясте скупчення HVGC-1, яке віддаляється від своєї рідної галактики зі швидкістю 50 тисяч кілометрів на хвилину.

Чорна діра в центрі М87 з масою 6,6 млрд сонячних мас пережила кілька спалахів активності у 2003—2007 роках.

В 2023 році, астрономи Каліфорнійського університету в Берклі змогли з високою точністю визначити масу чорної діри в ядрі галактики, оцінивши її в 5,4 мільярда мас Сонця. Під час спостережень телескопа Хаббл у 1995 році вперше було встановлено, що чорна діра M87 становить 2,4 мільярда сонячних мас. Астрономи зробили такий висновок, вимірявши швидкість газу, що обертається навколо чорної діри. Як відомо, небесні об’єкти, які можна спостерігати в телескоп, виглядають плоскими. Тепер астрономи вперше визначили тривимірну форму і побудували стереомодель еліптичної галактики M87.

Видимість Редагувати

Галактика М 87 в сузір'ї Діви

М 87 розташована біля верхньої межі сузір'я Діви, трохи нижче від сузір'я Волосся Вероніки. Щоб її знайти, треба провести уявну лінію від Епсилон Діви[ru] до Денеболи — галактика виявиться майже на середині цієї лінії. Видима зоряна величина становить 9,59m і М 87 можна легко спостерігати за допомогою невеликого телескопа з апертурою 6 см. Спостереження джета складає деякі труднощі без допомоги фотографії. Аж до 1990 року єдиним, хто візуально спостерігав релятивістський струмінь галактики М-87, був російсько-американський астроном Отто Струве. Він використовував 254 см телескоп на горі Маунт-Вілсон. В подальші роки, однак, при відмінних умовах великі аматорські телескопи також дозволяють це робити.

Характеристики Редагувати

Велике гало навколо М87

Французький астроном Жерар де Вокулер відніс М 87 до категорії галактик E0p. В морфологічній класифікації галактик E0p описуються як еліптичні галактики без площини — сферичні. Суфікс «p» означає, що галактика належить до пекулярних, тобто до тих, які не можна точно віднести до якого-небудь класу. Причиною особливості М 87 є наявність релятивістського струменя з її центра. Також М 87 відноситься до галактик типу-cD (cD-галактики) — надгігантських галактик класу D. Американський астроном Вільям Морган у 1958 році вперше запропонував увести подібну категорію для галактик еліптичної форми, що мають ядро, оточене малою кількістю космічного пилу.

Маса
Маса
×1012 M☉ 		Радіус
кпк
2,4 32
3,0 44
5,7 47
6,0 50

Відстань до М 87 було встановлено за допомогою декількох незалежних методів. Ці методи включали в себе вимірювання яскравості планетарних туманностей, порівняння з найближчими галактиками, відстані до яких були визначені за допомогою стандартної свічки (наприклад, за допомогою виявлених змінних цефеїд), лінійних розмірів кульових скупчень, а також завдяки Підказці гілки червоних гігантів. Ці виміри збігаються один з одним, що дозволило встановити відстань від Землі до М 87 16,4±0,5 мегапарсеків (53,5±1,63 млн св. років).

У найближчому Всесвіті ця галактика є однією з найбільших. В діаметрі вона досягає 120 тисяч св. років, приблизно відповідаючи Чумацькому Шляху за цим показником. Але М 87 являє собою сферу, а не плоску спіраль, тому її маса досягає близько 2,7 трлн мас Сонця. Маса М 87 в радіусі 9-70 кілопарсеків (29-130 тисяч св. років) від ядра поступово зростає в пропорції до r1,7, де r — радіус від центру. В радіусі 32 кілопарсеків (100 тис. св. років) маса галактики доходить до цифр (2,4 ± 0,6) x 10× 1012 мас Сонця, що в два рази перевищує аналогічний показник Чумацького Шляху. За своєю загальною масою М 87 може перевершувати Чумацький Шлях у 200 разів.

Газ, що впадає в галактику, становить приблизно 2 або 3 сонячних маси на рік, і то більша його частина акреціюється близько ядра. Розширена зоряна оболонка цієї галактики досягає радіусу 450 тисяч св. років, тоді як у Чумацького Шляху вона доходить до 330 тисяч св. років.

Використання телескопа VLT дозволило спостерігати рух близько 300 планетарних туманностей. Ці туманності є залишками галактики середнього розміру, яка поглиналась M 87 протягом останніх мільярдів років. Характерні властивості спектра планетарних туманностей також дозволили астрономам виявити стропоподібну [прояснити] структуру в гало М 87, що свідчить про зростання цієї гігантської галактики.

Компоненти Редагувати

Зображення надмасивної чорної діри в ядрі галактики M 87, отримане з допомогою Телескопу горизонту подій (2019).
Надмасивна чорна діра та аккреційний диск навколо неї в уявленні художника

В ядрі галактики знаходиться надмасивна чорна діра масою близько 3,5± 0,8 млрд мас Сонця. Це один з наймасивніших об'єктів, відомих науці. Вона вважалася наймасивнішим об'єктом такого роду, поки її рекорд не побили надмасивні чорні діри в галактиках NGC 3842 і NGC 4889 з масами в 9,7 і 27 млрд мас Сонця.

Диск навколо чорної діри обертається зі швидкістю близько 1000 км/с і досягає в розмірах 0,39 світлових років.

Спостереження показали, що, можливо, надмасивна чорна діра знаходиться не в центрі М 87, а в стороні від нього, на відстані 82 світлових років. Підставою для цього припущення став протилежний напрямок одностороннього джета, це може означати, що чорна діра була зміщена з центру цим самим джетом. За іншою гіпотезою, причиною зміщення джета став процес злиття з іншою надмасивною чорною дірою. Дослідження не включають в себе розпізнавання спектроскопії між зоряним і активним галактичним ядром. Можливо, що це лише оптичний спалах, породжений джетом. У 2011 році аналізи М 87 не виявили жодного статистично значного зміщення.

Активні еліптичні галактики, подібні М 87, вважаються такими, що виникли в результаті злиття між кількома меншими галактиками. У них залишилося мало пилу, з якого могли б виникнути галактичні туманності, що слугують місцем народження нових зірок. Тому в таких галактиках переважають старі зорі, у складі яких відносно високий вміст елементів, відмінних від водню і гелію. Еліптична форма цієї галактики встановилася випадковими орбітальними рухами, зір, які входять до неї, що контрастує зі спіральними галактиками, наприклад, Чумацьким Шляхом.

Простір між зорями в М 87 заповнено міжзоряним середовищем з газом, який хімічно збагачений елементами, викинутими зорями, які зійшли з Головної послідовності. Вуглець і азот постійно синтезуються зорями, які знаходяться в гілці асимптотичних гігантів. Більш важкі елементи, від кисню до заліза, передусім створюються вибухами наднових зірок. Близько 60 % з цих важких елементів були вироблені надновими, що колапсують, в той час як решта — надновими типу Ia. Розподіл цих елементів припускає, що в ранній історії галактики наднові, що колапсують, зробили більший внесок у насичення міжзоряного простору М 87 металами. У той час як матеріал для масивних зірок поступово був вичерпаний, тільки наднові типу Ia стали єдиними джерелами важких елементів у міжзоряному просторі М 87.

Зображення Редагувати

Див. також Редагувати

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Messier 87

Примітки Редагувати

  1. ↑ Lambert, S. B.; Gontier, A.-M. (January 2009). On radio source selection to define a stable celestial frame. Astronomy and Astrophysics 493 (1): 317–323. Bibcode:2009A&A...493..317L. doi:10.1051/0004-6361:200810582. 
  2. Results for NGC 4486. NASA/IPAC Extragalactic Database. California Institute of Technology. Архів оригіналу за 25 червня 2013. Процитовано 22 жовтня 2006.  Select the «By Name» cell, then enter «NGC 4486» in the "Object Name: " field of the query form.
  3. ↑ . Архів оригіналу за 15 лютого 2015. Процитовано 22.01.2014. 
  4. . ТАСС. Архів оригіналу за 10 квітня 2019. Процитовано 10 квітня 2019. 
  5. Чорну діру M87 і її масивний джет вперше в історії сфотографували разом. // Анатолій Шевченко. 28.04.2023
  6. Curtis, Heber Doust (1918). Descriptions of 762 Nebulae and Clusters Photographed with the Crossley Reflector. Publications of the Lick Observatory (University of California Press) 13: 31. 
  7. Hubble, E. (October 1923). Messier 87 and Belanowsky's Nova. Publications of the Astronomical Society of the Pacific 35 (207): 261. Bibcode:1923PASP...35..261H. doi:10.1086/123332. 
  8. Shklovskii, I. S. (1980). Supernovae in Multiple Systems. Soviet Astronomy 24: 387. Bibcode:1980SvA....24..387S. 
  9. Texas-Sized Computer Finds Most Massive Black Hole in Galaxy M 87 (англ.). Архів оригіналу за 1 червня 2012. 
  10. Перерасчет масс: чёрная дыра больше, чем считали прежде (рос.). Архів оригіналу за 1 червня 2012. 
  11. . Архів оригіналу за 12 червня 2010. 
  12. (англ.). Sci-News.com. 1 травня 2014. Архів оригіналу за 5 травня 2014. Процитовано 11 квітня 2019. 
  13. . Архів оригіналу за 25 серпня 2018. Процитовано 11 квітня 2019. 
  14. Вчені визначили 3D-форму велетенської галактики M87. // Герман Богапов. 14.04.2023
  15. Wu, X.; Tremaine, S. (2006). Deriving the Mass Distribution of M87 from Globular Clusters. The Astrophysical Journal 643 (1): 210–221. Bibcode:2006ApJ...643..210W. arXiv:astro-ph/0508463. doi:10.1086/501515. 
  16. Cohen, J. G.; Ryzhov, A. (September 1997). The Dynamics of the M87 Globular Cluster System. The Astrophysical Journal 486 (1): 230–241. Bibcode:1997ApJ...486..230C. arXiv:astro-ph/9704051. doi:10.1086/304518. 
  17. Murphy, J. D.; Gebhardt, K.; Adams, J. J. (March 2011). Galaxy Kinematics with VIRUS-P: The Dark Matter Halo of M87. The Astrophysical Journal 729 (2): 129. Bibcode:2011ApJ...729..129M. arXiv:1101.1957. doi:10.1088/0004-637X/729/2/129. 
  18. Merritt, D.; Tremblay, B. (December 1993). The distribution of dark matter in the halo of M87. The Astronomical Journal 106 (6): 2229–2242. Bibcode:1993AJ....106.2229M. doi:10.1086/116796. 
  19. Giant Galaxy is Still Growing. European Southern Observatory. Архів оригіналу за 25 червня 2015. Процитовано 25 червня 2015. 
  20. Longobardi, A; Arnobaldi, M; Gerhard, O; Mihos, J C. . arXiv.org. Cornell University Library. Архів оригіналу за 7 листопада 2015. Процитовано 25 червня 2015. 
  21. . arXiv.org. The University of Texas at Austin. Архів оригіналу за 11 січня 2017. Процитовано 26 квітня 2013. 

Зовнішні посилання Редагувати

Навігатори Редагувати



Координати: 12г 30м 49.4с, +12° 23′ 28″

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Messye 87 NGC 4486 Virgo A Diva A veletenska eliptichna galaktika masoyu kilka milyardiv sonyachnih mas 3 Najbilsha galaktika v skupchenni Divi j odna z najvidomishih galaktik Ye potuzhnim dzherelom radio j gamma viprominyuvannya Messye 87Vidkrittya Sharl Messye 18 bereznya 1781Roztashuvannya epoha J2000 0 Suzir ya DivaPryame pidnesennya 12g 30h 49 42338s 1 Shilennya 12 23 28 0439 1 Chervonij zsuv 0 004360Promeneva shvidkist 1307 km sVidstan 53 5 mVidima zoryana velichina V 8 6Absolyutna zoryana velichina V 22 3 Yaskravist poverhni specify 13 0HarakteristikiGabbl tip E 0 1 pec NLRG Sy 2 Tip pekulyarna galaktikaMasa gt 1012 M M PoznachennyaM 87 NGC 4486 PGC 41361 UGC 7654 MCG 2 32 105 3C 274 Virgo A ZWG 70 139 ARP 152 VCC 1316 IRAS12282 1240Yak odna z najmasivnishih gigantskih eliptichnih galaktik i yaskrave dzherelom radioviprominyuvannya M 87 populyarnij ob yekt doslidzhen yak astronomiv amatoriv tak i profesijnih vchenih Zmist 1 Oglyad 2 Doslidzhennya 3 Vidimist 4 Harakteristiki 5 Komponenti 6 Zobrazhennya 7 Div takozh 8 Primitki 9 Zovnishni posilannya 10 NavigatoriOglyad RedaguvatiU centri galaktiki znahoditsya nadmasivna chorna dira yaka robit yadro galaktiki aktivnim Cej ob yekt ye potuzhnim dzherelom riznogo viprominyuvannya osoblivo radiohvil a takozh porodzhuye relyativistskij strumin dzhet Strumin energetichnoyi plazmi vikidayetsya z yadra i tyagnetsya yak minimum na 1500 parsek 4 900 sv rokiv 10 kvitnya 2019 roku bulo opublikovano pershe zobrazhennya ciyeyi chornoyi diri 4 Na pochatku 2023 roku vcheni vpershe sfotografuvali dzhet i jogo dzherelo razom 5 nbsp Na vidminu vid spiralnih galaktik M 87 ne maye virazhenih smug pilu i pozbavlena bud yakih vidmitnih ris a yiyi yaskravist yak u bilshosti tipovih eliptichnih galaktik zmenshuyetsya pri zbilshenni vidstani vid centru Kosmichnij pil sho sformuvalasya v galaktici buv rozignanij protyagom 46 mln rokiv rentgenivskim viprominyuvannyam sho vihodit iz yadra hocha vidimi filamenti pilu vse zh prisutni Zirki skladayut 1 6 vid usiyeyi masi ciyeyi galaktiki Shilnist zirok u M 87 zmenshuyetsya pri zbilshenni vidstani vid yiyi centru U prostori mizh zirkami rozsiyano bagato gazu zbagachenogo elementami stvorenimi zirkami sho projshli evolyuciyu Maye veliku kilkist kulovih skupchen tak u M 87 yih nalichuyetsya blizko 12000 v toj chas yak v Chumackomu Shlyahu mistitsya vsogo 150 200 podibnih skupchen Obolonka galaktiki maye radius priblizno 150 kiloparsekiv 490 000 svitlovih rokiv i mozhlivo vidchuvaye vpliv inshoyi galaktiki Doslidzhennya RedaguvatiFrancuzkij astronom Sharl Messye viyaviv M 87 v 1781 roci vklyuchivshi yiyi v svij katalog pid nomerom 87 yak tumannij ob yekt yakij mig bi zbiti z panteliku mislivciv za kometami Vsi ob yekti v comu katalozi mali prefiks M Messier takim chinom tumannist distala svoyu nazvu M 87 U 1880 h rokah Dzhon Dreyer vnis tumannist u svij Novij zagalnij katalog yak NGC 4486 U 1918 roci amerikanskij astronom Geber Kertis z Likskoyi observatoriyi viyaviv vidsutnist spiralnoyi strukturi u M 87 i pomitiv cikavij pryamij promin mabut pov yazanij z yadrom tonkoyu liniyeyu materiyi Promin zdavavsya yaskravishim na vnutrishnomu kinci 6 V nastupnomu roci pokaznik fotografichnoyi zoryanoyi velichini nadnovoyi v M 87 dosyag 21 5m hocha pro ce stalo vidomo tilki v 1922 roci pislya proyavlennya fotoplastinok znyatih radyanskim astronomom V A Balanovskim 7 8 8 chervnya 2009 roku astronomi Karl Gebhardt angl Karl Gebhardt i Jens Tomas angl Jens Thomas detalizuvali rezultati svoyih doslidzhen masi chornoyi diri v centri galaktiki M 87 na amerikanskij Astronomichnij konferenciyi v Pasadeni Kaliforniya Zgidno z nadanimi danimi masa chornoyi diri v 6 4 mlrd raziv bilsha vid sonyachnoyi 9 10 U 2010 roci bulo viyavleno sho chorna dira zmishena vidnosno geometrichnogo centru yakij viznachayetsya za centrom vidimoyi intensivnosti viprominyuvannya na 22 svitlovih roki 11 U 2014 roci amerikanski vcheni viyavili kulyaste skupchennya HVGC 1 yake viddalyayetsya vid svoyeyi ridnoyi galaktiki zi shvidkistyu 50 tisyach kilometriv na hvilinu 12 Chorna dira v centri M87 z masoyu 6 6 mlrd sonyachnih mas perezhila kilka spalahiv aktivnosti u 2003 2007 rokah 13 V 2023 roci astronomi Kalifornijskogo universitetu v Berkli zmogli z visokoyu tochnistyu viznachiti masu chornoyi diri v yadri galaktiki ocinivshi yiyi v 5 4 milyarda mas Soncya Pid chas sposterezhen teleskopa Habbl u 1995 roci vpershe bulo vstanovleno sho chorna dira M87 stanovit 2 4 milyarda sonyachnih mas Astronomi zrobili takij visnovok vimiryavshi shvidkist gazu sho obertayetsya navkolo chornoyi diri Yak vidomo nebesni ob yekti yaki mozhna sposterigati v teleskop viglyadayut ploskimi Teper astronomi vpershe viznachili trivimirnu formu i pobuduvali stereomodel eliptichnoyi galaktiki M87 14 Vidimist Redaguvati nbsp Galaktika M 87 v suzir yi DiviM 87 roztashovana bilya verhnoyi mezhi suzir ya Divi trohi nizhche vid suzir ya Volossya Veroniki Shob yiyi znajti treba provesti uyavnu liniyu vid Epsilon Divi ru do Deneboli galaktika viyavitsya majzhe na seredini ciyeyi liniyi Vidima zoryana velichina stanovit 9 59m i M 87 mozhna legko sposterigati za dopomogoyu nevelikogo teleskopa z aperturoyu 6 sm Sposterezhennya dzheta skladaye deyaki trudnoshi bez dopomogi fotografiyi Azh do 1990 roku yedinim hto vizualno sposterigav relyativistskij strumin galaktiki M 87 buv rosijsko amerikanskij astronom Otto Struve Vin vikoristovuvav 254 sm teleskop na gori Maunt Vilson V podalshi roki odnak pri vidminnih umovah veliki amatorski teleskopi takozh dozvolyayut ce robiti Harakteristiki Redaguvati nbsp Velike galo navkolo M87Francuzkij astronom Zherar de Vokuler vidnis M 87 do kategoriyi galaktik E0p V morfologichnij klasifikaciyi galaktik E0p opisuyutsya yak eliptichni galaktiki bez ploshini sferichni Sufiks p oznachaye sho galaktika nalezhit do pekulyarnih tobto do tih yaki ne mozhna tochno vidnesti do yakogo nebud klasu Prichinoyu osoblivosti M 87 ye nayavnist relyativistskogo strumenya z yiyi centra Takozh M 87 vidnositsya do galaktik tipu cD cD galaktiki nadgigantskih galaktik klasu D Amerikanskij astronom Vilyam Morgan u 1958 roci vpershe zaproponuvav uvesti podibnu kategoriyu dlya galaktik eliptichnoyi formi sho mayut yadro otochene maloyu kilkistyu kosmichnogo pilu Masa Masa 1012 M Radiuskpk2 4 15 323 0 16 445 7 17 476 0 18 50Vidstan do M 87 bulo vstanovleno za dopomogoyu dekilkoh nezalezhnih metodiv Ci metodi vklyuchali v sebe vimiryuvannya yaskravosti planetarnih tumannostej porivnyannya z najblizhchimi galaktikami vidstani do yakih buli viznacheni za dopomogoyu standartnoyi svichki napriklad za dopomogoyu viyavlenih zminnih cefeyid linijnih rozmiriv kulovih skupchen a takozh zavdyaki Pidkazci gilki chervonih gigantiv Ci vimiri zbigayutsya odin z odnim sho dozvolilo vstanoviti vidstan vid Zemli do M 87 16 4 0 5 megaparsekiv 53 5 1 63 mln sv rokiv U najblizhchomu Vsesviti cya galaktika ye odniyeyu z najbilshih V diametri vona dosyagaye 120 tisyach sv rokiv priblizno vidpovidayuchi Chumackomu Shlyahu za cim pokaznikom Ale M 87 yavlyaye soboyu sferu a ne plosku spiral tomu yiyi masa dosyagaye blizko 2 7 trln mas Soncya Masa M 87 v radiusi 9 70 kiloparsekiv 29 130 tisyach sv rokiv vid yadra postupovo zrostaye v proporciyi do r1 7 de r radius vid centru V radiusi 32 kiloparsekiv 100 tis sv rokiv masa galaktiki dohodit do cifr 2 4 0 6 x 10 1012 mas Soncya sho v dva razi perevishuye analogichnij pokaznik Chumackogo Shlyahu Za svoyeyu zagalnoyu masoyu M 87 mozhe perevershuvati Chumackij Shlyah u 200 raziv Gaz sho vpadaye v galaktiku stanovit priblizno 2 abo 3 sonyachnih masi na rik i to bilsha jogo chastina akreciyuyetsya blizko yadra Rozshirena zoryana obolonka ciyeyi galaktiki dosyagaye radiusu 450 tisyach sv rokiv todi yak u Chumackogo Shlyahu vona dohodit do 330 tisyach sv rokiv Vikoristannya teleskopa VLT dozvolilo sposterigati ruh blizko 300 planetarnih tumannostej Ci tumannosti ye zalishkami galaktiki serednogo rozmiru yaka poglinalas M 87 protyagom ostannih milyardiv rokiv Harakterni vlastivosti spektra planetarnih tumannostej takozh dozvolili astronomam viyaviti stropopodibnu proyasniti strukturu v galo M 87 sho svidchit pro zrostannya ciyeyi gigantskoyi galaktiki 19 20 Komponenti Redaguvati nbsp Zobrazhennya nadmasivnoyi chornoyi diri v yadri galaktiki M 87 otrimane z dopomogoyu Teleskopu gorizontu podij 2019 nbsp Nadmasivna chorna dira ta akkrecijnij disk navkolo neyi v uyavlenni hudozhnikaV yadri galaktiki znahoditsya nadmasivna chorna dira masoyu blizko 3 5 0 8 mlrd mas Soncya 21 Ce odin z najmasivnishih ob yektiv vidomih nauci Vona vvazhalasya najmasivnishim ob yektom takogo rodu poki yiyi rekord ne pobili nadmasivni chorni diri v galaktikah NGC 3842 i NGC 4889 z masami v 9 7 i 27 mlrd mas Soncya Disk navkolo chornoyi diri obertayetsya zi shvidkistyu blizko 1000 km s i dosyagaye v rozmirah 0 39 svitlovih rokiv Sposterezhennya pokazali sho mozhlivo nadmasivna chorna dira znahoditsya ne v centri M 87 a v storoni vid nogo na vidstani 82 svitlovih rokiv Pidstavoyu dlya cogo pripushennya stav protilezhnij napryamok odnostoronnogo dzheta ce mozhe oznachati sho chorna dira bula zmishena z centru cim samim dzhetom Za inshoyu gipotezoyu prichinoyu zmishennya dzheta stav proces zlittya z inshoyu nadmasivnoyu chornoyu diroyu Doslidzhennya ne vklyuchayut v sebe rozpiznavannya spektroskopiyi mizh zoryanim i aktivnim galaktichnim yadrom Mozhlivo sho ce lishe optichnij spalah porodzhenij dzhetom U 2011 roci analizi M 87 ne viyavili zhodnogo statistichno znachnogo zmishennya Aktivni eliptichni galaktiki podibni M 87 vvazhayutsya takimi sho vinikli v rezultati zlittya mizh kilkoma menshimi galaktikami U nih zalishilosya malo pilu z yakogo mogli b viniknuti galaktichni tumannosti sho sluguyut miscem narodzhennya novih zirok Tomu v takih galaktikah perevazhayut stari zori u skladi yakih vidnosno visokij vmist elementiv vidminnih vid vodnyu i geliyu Eliptichna forma ciyeyi galaktiki vstanovilasya vipadkovimi orbitalnimi ruhami zir yaki vhodyat do neyi sho kontrastuye zi spiralnimi galaktikami napriklad Chumackim Shlyahom Prostir mizh zoryami v M 87 zapovneno mizhzoryanim seredovishem z gazom yakij himichno zbagachenij elementami vikinutimi zoryami yaki zijshli z Golovnoyi poslidovnosti Vuglec i azot postijno sintezuyutsya zoryami yaki znahodyatsya v gilci asimptotichnih gigantiv Bilsh vazhki elementi vid kisnyu do zaliza peredusim stvoryuyutsya vibuhami nadnovih zirok Blizko 60 z cih vazhkih elementiv buli virobleni nadnovimi sho kolapsuyut v toj chas yak reshta nadnovimi tipu Ia Rozpodil cih elementiv pripuskaye sho v rannij istoriyi galaktiki nadnovi sho kolapsuyut zrobili bilshij vnesok u nasichennya mizhzoryanogo prostoru M 87 metalami U toj chas yak material dlya masivnih zirok postupovo buv vicherpanij tilki nadnovi tipu Ia stali yedinimi dzherelami vazhkih elementiv u mizhzoryanomu prostori M 87 Zobrazhennya Redaguvati nbsp Relyativistskij strumin sho vikidayetsya z yadra M87 na foto z kosmichnogo teleskopa Gabbla nbsp Holodna rechovina sho padaye na M87 zi skupchennya Divi j zustrichayetsya z relyativistskih strumenem utvoryuyuchi v mizhzoryanomu prostori udarnu hvilyu Foto z rentgenivskogo teleskopa Chandra nbsp Rozsiyane svitlo v mizhgalaktichnomu prostori skupchennya Divi M87 roztashovana v livomu nizhnomu kuti Div takozh RedaguvatiSpisok ob yektiv Messye Novij zagalnij katalog NGC 1316 3C 66B en Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Messier 87Primitki Redaguvati a b Lambert S B Gontier A M January 2009 On radio source selection to define a stable celestial frame Astronomy and Astrophysics 493 1 317 323 Bibcode 2009A amp A 493 317L doi 10 1051 0004 6361 200810582 Results for NGC 4486 NASA IPAC Extragalactic Database California Institute of Technology Arhiv originalu za 25 chervnya 2013 Procitovano 22 zhovtnya 2006 Select the By Name cell then enter NGC 4486 in the Object Name field of the query form a b Messier Object 87 Arhiv originalu za 15 lyutogo 2015 Procitovano 22 01 2014 Uchenye pokazali pervoe izobrazhenie chernoj dyry TASS Arhiv originalu za 10 kvitnya 2019 Procitovano 10 kvitnya 2019 Chornu diru M87 i yiyi masivnij dzhet vpershe v istoriyi sfotografuvali razom Anatolij Shevchenko 28 04 2023 Curtis Heber Doust 1918 Descriptions of 762 Nebulae and Clusters Photographed with the Crossley Reflector Publications of the Lick Observatory University of California Press 13 31 Hubble E October 1923 Messier 87 and Belanowsky s Nova Publications of the Astronomical Society of the Pacific 35 207 261 Bibcode 1923PASP 35 261H doi 10 1086 123332 Shklovskii I S 1980 Supernovae in Multiple Systems Soviet Astronomy 24 387 Bibcode 1980SvA 24 387S Texas Sized Computer Finds Most Massive Black Hole in Galaxy M 87 angl Arhiv originalu za 1 chervnya 2012 Pereraschet mass chyornaya dyra bolshe chem schitali prezhde ros Arhiv originalu za 1 chervnya 2012 Chudesa chyornyh dyr vskryli eralash v centrah galaktik Arhiv originalu za 12 chervnya 2010 HVGC 1 Astronomers Discover Hypervelocity Star Cluster angl Sci News com 1 travnya 2014 Arhiv originalu za 5 travnya 2014 Procitovano 11 kvitnya 2019 Astronomi z yasuvali chomu deyaki chorni diri tancyuyut Arhiv originalu za 25 serpnya 2018 Procitovano 11 kvitnya 2019 Vcheni viznachili 3D formu veletenskoyi galaktiki M87 German Bogapov 14 04 2023 Wu X Tremaine S 2006 Deriving the Mass Distribution of M87 from Globular Clusters The Astrophysical Journal 643 1 210 221 Bibcode 2006ApJ 643 210W arXiv astro ph 0508463 doi 10 1086 501515 Cohen J G Ryzhov A September 1997 The Dynamics of the M87 Globular Cluster System The Astrophysical Journal 486 1 230 241 Bibcode 1997ApJ 486 230C arXiv astro ph 9704051 doi 10 1086 304518 Murphy J D Gebhardt K Adams J J March 2011 Galaxy Kinematics with VIRUS P The Dark Matter Halo of M87 The Astrophysical Journal 729 2 129 Bibcode 2011ApJ 729 129M arXiv 1101 1957 doi 10 1088 0004 637X 729 2 129 Merritt D Tremblay B December 1993 The distribution of dark matter in the halo of M87 The Astronomical Journal 106 6 2229 2242 Bibcode 1993AJ 106 2229M doi 10 1086 116796 Giant Galaxy is Still Growing European Southern Observatory Arhiv originalu za 25 chervnya 2015 Procitovano 25 chervnya 2015 Longobardi A Arnobaldi M Gerhard O Mihos J C The build up of the cD halo of M87 evidence for accretion in the last Gyr arXiv org Cornell University Library Arhiv originalu za 7 listopada 2015 Procitovano 25 chervnya 2015 The M87 Black Hole Mass from Gas dynamical Models of Space Telescope Imaging Spectrograph Observations arXiv org The University of Texas at Austin Arhiv originalu za 11 sichnya 2017 Procitovano 26 kvitnya 2013 Zovnishni posilannya RedaguvatiNGC 4486 v Novomu zagalnomu katalozi anglijskoyu francuzkoyu Informaciya pro NGC 4486 v katalozi Revised NGC and IC Catalog angl NGC 4486 v bazi SIMBAD angl NGC 4486 v bazi Vizier angl NGC 4486 v bazi NASA Extragalactic Database angl Bazi danih pro ob yekti NGC IC angl Galaktika M87 na storinkah SEDS M87 na WikiSkyNavigatori Redaguvati NGC 4482 NGC 4483 NGC 4484 NGC 4485 NGC 4486 NGC 4487 NGC 4488 NGC 4489 NGC 4490 Koordinati nbsp 12g 30m 49 4s 12 23 28 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Messye 87 amp oldid 39345679