Іван Дмитрович Мерзляк (15 квітня 1915 — 9 березня 1943) — радянський офіцер-танкіст, Герой Радянського Союзу (1943, посмертно), в роки німецько-радянської війни командир 332-го танкового батальйону 115-ї танкової бригади, лейтенант.
| Іван Дмитрович Мерзляк | |
|---|---|
| Народження | 15 квітня 1915 Новомихайлівка, Запорізька область |
| Смерть | 9 березня 1943 (27 років) біля с. Петрівка, Харківська область |
| Країна | СРСР |
| Приналежність | РСЧА |
| Рід військ | танкові війська |
| Роки служби | 1935—1937, 1941—1943 |
| Звання | Лейтенант |
| Командування | 332-ий танковий батальйон 115-ї танкової бригади |
| Війни / битви | Німецько-радянська війна |
| Нагороди |
Біографія ред.
Народився 15 квітня 1915 року в селі Новомихайлівка (тепер Чернігівського району Запорізької області) в сім'ї священника. Українець. У 1930 році через репресії батьки Мерзляка змушені були втікати в Маріуполь. Там Іван навчався в школі. Потім працював токарем на заводі «Азовсталь». З 1935 по 1937 роки перебував на дійсній строковій службі в лавах Червоної армії.
У перші дні німецько-радянської війни добровільно пішов на фронт. У боях із нацистами з 1942 року, після закінчення Ульянівського вищого бронетанкового училища. Воював на Воронезькому, Сталінградському, Південно-західному фронтах. Неодноразово він виходив із оточення ворога, який переважав у кілька раз своєю чисельністю. Як командир 332-го батальйону він брав участь у визволенні 30 населених пунктів України. За проявлений героїзм під час бої на курському напряму Іван Дмитрович Мерзляк був нагороджений орденом Червоної Зірки. Загинув 9 березня 1943 під час виконання бойового завдання — визволення с. Петрівка Харківської області.
Іван Мерзляк дуже любив дружину Віру, з якою він одружився 1936 року і свого єдиного сина, Славу, який згодом став льотчиком.
Нагороди, пам'ять ред.
Нагороджений двома орденами Червоної Зірки. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 18 червня 1943 року Мерзляку Івану Дмитровичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу посмертно.
Поховано його в с. Петрівка, на могилі встановлено пам'ятник, його ім'я носить місцева школа. У с. Новомихайлівка та смт Чернігівка встановлені бронзові погруддя героя. Центральні вулиці с. Новомихайлівка та с. Петрівка носить ім'я Мерзляка, а також одна з вулиць м. Маріуполь. У Києві на Володимирській гірці та в Москві на Поклонній горі височіють стели з іменами героїв і серед них — ім'я Івана Дмитровича Мерзляка.
Примітки ред.
- Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза начальствующему и рядовому составу Красной Армии» от 19 июня 1943 года [ 4 грудня 2021 у Wayback Machine.] // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик : газета. — 1943. — 23 июня (№ 23 (229)). — С. 3
Література ред.
- Єременко, М. (автор-упорядник). Живі у пам'яті. — Чернігівка, 2012.
- Харчук, Л.І.. Міг бути музей героя // газета «Нива». — 3 листопада 2010 року.
- Харчук, Л.І.. Пам'ять про Івана Дмитровича Мерзляка — довічна // газета «Нива». — 7 липня 2012 року.
- Харчук, Л.І.. Безсмертя танкіста Івана Мерзляка // газета «Надежда». — 30 червня 2011 року.
- Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М. : Воениздат, 1988. — Т. 2. — 863 с. с. — 100 000 прим. — ISBN 5-203-00536-2. (рос.)
- Інформація про нагороди І.Д.Мерзляка на сайті «Подвиг народа» (рос.)