Матильда Артуа або Маго (бл. 1269/70 — 27 листопада 1329) — графиня Артуа (з 11 липня 1302). Дочка Роберта II (графа Артуа) та його першої дружини Аміції (сеньйори Коншу). Друга дружина Оттона IV (пфальцграфа Бургундії).
| Матильда Артуа фр. Mathilde (Mahaut) d'Artois | ||
Робота Леопольда Массарда, 1834 року. | ||
| ||
|---|---|---|
| 1285 — 17 березня 1303 | ||
| Монарх: | Оттон IV | |
| Попередник: | Філіппа Барська | |
| Наступник: | Філіпп V (король Франції) | |
| ||
| 11 липня 1302 — 27 листопада 1329 | ||
| (під іменем Матильда) | ||
| Попередник: | Роберт II | |
| Наступник: | Іоанна I | |
| ||
| 1309 — 27 листопада 1329 | ||
| Монарх: | 1 Філіпп IV 2 Людовик X 3 Іоанн I 4 Філіпп V 5 Карл IV 6 Філіпп VI | |
| Матильда — перша жінка яка стала пером Франції. | ||
| Народження: | бл. 1269/70 Франція | |
| Смерть: | 27 листопада 1329 Париж, Франція | |
| Поховання: | Мобюїссонd | |
| Країна: | Королівство Франція | |
| Релігія: | Християнство (Католицизм) | |
| Рід: | Артуа → Івреї | |
| Батько: | Роберт II (граф Артуа) | |
| Мати: | Аміція (сеньйора Коншу) | |
| Шлюб: | Оттон IV (пфальцграф Бургундії) | |
| Діти: | 1 Роберт 2 Іоанна 3 Іоанн 4 Бланка 5 Роберт | |
| Медіафайли у Вікісховищі |
Завдяки шлюбу своїх дочок, доводилась тещею двом королям Франції Філіппові V та Карлу IV. Перша жінка яка стала пером Франції.
Біографія Редагувати
Була сташою дочкою Роберта II (графа Артуа) та його першої дружини Аміції (сеньйори Коншу).
В 1285 році Матильда була видана заміж за пфальцграфа Бургундії Оттона IV.
2 березня 1295 року в Венсенському замку, Оттон і Філіпп IV (король Франції) уклали договір. Основним пунктами якого було обговорено шлюб між старшою дочкою Оттона і Матильди Іоанною та молодшим сином французького короля Філіппом. Успадкування Іоанною Бургундії та перехід пфальцграфства під управління королем, в обмін на грошову компенсацію. Король також зобов'язався виховувати дітей Оттона і Матильди.
В 1198 році помирає спадкоємець графства Артуа, брат Матильди, Філіпп. Згідно законів графства Артуа, Матильда стає спадкоємицею свого батька, в обхід дітям покійного брата. В майбутньому це призвело до її ворожнечі з племінником Робертом III (графом Бомон-ле-Роже), який також претендував на графство. Між ними неодноразово виникали сутички (1309, 1318), які Матильда щоразу вигравала. Цьому сприяли її родинні зв'язки з королівським домом, а також те, що вона відігравала важливу роль у французькому королівстві.
В 1302 році після смерті батька Матильда стала графинею Артуа.
В 1303 році помирає чоловік Матильди, її старша дочка Іоанна стає пфальцграфинею Бургундії, під регенством матері.
В 1307 році, згідно перередніх домовленостей, дві дочки Матильди, Іоанна та Бланка, виходять заміж за двох молодших синів французького короля Філіппа IV — майбутніх королів Філіппа V та Карла IV.
В 1309 році, вигравши першу тяганину з племінником, Матильда була проголошена пером Франції як законна графиня Артуа. Вона стала першою жінкою яка ввійшла в склад перів.
В 1314 році її дочки були звинувачені в подружній зраді і ув'язнені в замку Шато-Гайяр, після чого положення Матильди при французькому дворі похитнулося. Однак вона зберегла певний вплив на нового короля, Людовика X Сварливого. Зокрема, на думку історика Жана Фав'є, графиня Артуа зіграла не останню роль у подіях, що розігралися навесні 1315 року, коли був засуджений і страчений видатний французький політик Ангерран Маріньї.
У тому ж 1315 році, в ході загального феодального бродіння після смерті короля Філіппа IV, дворяни графства Артуа, підбурені її племінником Робертом, повстали проти Матильди, звинувативши її в зловживанні владою. Їх заколот був придушений восени 1316 року старшим зятем Матильди (майбутнім королем Філіппом V, в той момент регентом Франції).
Після сходження Філіппа V на престол, Матильда була звинувачена в злочинних діях, нібито скоєних нею в його інтересах. Зокрема, їй приписували отруєння королів Людовика X та Іоанна I. Проти неї в 1317 році було розпочато судовий процес, але за підтримки короля Філіппа V 9 жовтня 1317 року вона була виправдана. Її права на графство Артуа король також підтвердив повторно. Вона продовжувала керувати графством Артуа, а також брала участь в управлінні Бургундським пфальцграфством.
Філіпп V помер від дизентерії або лихоманки 3 січня 1322 в абатстві Лоншам, поблизу Парижу, не залишивши спадкоємця чоловічої статі. На престол Франції зійшов його молодший брат Карл IV. Молодша дочка Матильди, Бланка, номінально стає королевою Франції, перебуваючи у в'язниці за перелюб. Шлюб Карла і Бланки анулюється 19 травня Папою Іоанном XXII. Вона провела решту свого життя в абатстві Мобюіссон поблизу Понтуазу, де і померла в квітні 1326.
Незважаючи на ці події Матильда зберегла свій вплив при дворі.
1 лютого 1328, в Венсенському замку помирає Карл IV. Його третя дружина Іоанна Евре, будучи вагітною, через 2 місяці народжує дочку. Це ознаменувало кінець династії Капетингів, оскільки Карл IV був останнім із трьох синів Філіппа IV. Його смерть ставить проблему успадкування французької корони. Радою Перів, в складі якої була Матильда, новим королем було обрано Філіппа VI (племінника Філіппа IV).
Смерть Редагувати
квітень 1332
Новий король Філіпп VI, дружив з племінником і ворогом Матильди, Робертом. Над нею нависла загроза нової тяжби. В 1329 році Матильда прибула в Париж, щоб вияснити своє становище.
25 листопада Матильда раптово захворіла, але тогочасні методи лікування, такі як кровопускання, не змогли її вилікувати. Матильда померла 27 листопада в Парижі. Виникли чутки, що вона була отруєна за наказом Роберта або самого короля. Згодом у вбивстві Матильди звинувачувалася її особливо наближена придворна дама Беатриса Ірсон, яка нібито діяла в інтересах Роберта.
У злегка прикрашеному вигляді, цей та інші факти, які стосувалися боротьби за графство Артуа між Матильдою і її племінником, були детально описані Морісом Дрюоном в його знаменитій епопеї «Прокляті королі».
Матильда була похована 30 листопада 1329 року в абатстві Мобюіссон, поруч зі своєю дочкою Бланкою.
Графство Артуа успадкувала старша дочка Матильди Іоанна, але вона померла менш ніж через 2 місіці після матері. Її спадкоємицею стала старша дочка Іоанна II.
В 1330 році, племінник Матильди Роберт, розраховуючи на підтримку французького короля, зробив останню спробу щоб повернути Артуа. Документи представлені Робертом на суді, 14 грудня 1330, виявились фальшивими і його права на графтсво відхилили. За фальсифікацію документів Роберта судили, конфіскували володіння і вигнали з королівства в квітні 1332 року.
Сім'я Редагувати
Чоловік Редагувати
- Оттон IV (пфальцграф Бургундії) (до 1248 — 17 березня 1303) — пфальцграф Бургундії (з 8 березня 1279). Син пфальцграфів Бургундії Гуго та Аделаїди.
Діти Редагувати
- Роберт (до 1291 — бл. 1295)
- Іоанна (15 січня 1292 — 21 січня 1330) — пфальцграфиня Бургундії (з 17 березня 1303). Графиня Артуа (з 27 листопада 1329). Дружина короля Франції та Наварри Філіппа V. Матір пфальцграфинь Бургундії Іоанни III та Маргарити I.
- Іоанн (бл. 1295 — бл. 1302)
- Бланка (бл. 1296 — 29 квітня 1326) — перша дружина короля Франції та Наварри Карла IV. Була залучена в справі про подружню зраду, через що була ув'язнена в замку Шато-Гайяр. Після розлученя з Карлом, стала монахинею в абатстві Мобюіссон.
- Роберт (бл. 1300 — 4 вересня 1317) — спадкоємець графства Артуа. Згідно договору в Венсені (1295), був позбавлений можливості успадкувати володіння свого батька. Був заручений з Елеонорою, молодшою дочкою Едуарда I (короля Англії).
Генеалогія Редагувати
Матильда в мистецтві Редагувати
Матильда Артуа є однією з героїнь циклу історичних романів «Прокляті королі» французького письменника Моріса Дрюона, а також двох французьких серіалів-екранізацій. У серіалі «Прокляті королі» 1972 року роль Маго виконувала акторка Елен Дюк, а в однойменному серіалі 2005 року — Жанна Моро.
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- Жан Фавье. Ангерран де Мариньи. Советник Филиппа IV Красивого. — Санкт-Петербург : Издательская группа «Евразия», 2003. — ISBN 5-8071-0127-8.
- Christelle Balouzat-Loubet, Le gouvernement de la comtesse Mahaut en Artois (1302-1329), Turnhout, Brepols, 2014, p. 342 et 418.
- Jean Favier, La guerre de Cent Ans, Fayard, 1980, p. 46.
- Georges Minois, La guerre de Cent Ans, Perrin, 2008, p. 48.
- . Архів оригіналу за 7 травня 2021. Процитовано 12 лютого 2021..
Джерела Редагувати
- Éric Le Nabour. Les Rois maudits, l’enquête historique, Perrin, 2005 (ISBN 2-262-02396-4).
Посилання Редагувати
- Christelle Loubet (éd.), Itinéraire de Mahaut d'Artois. Les lieux de séjour de la comtesse d'après les comptes de son hôtel (1309—1328) [base de données], Paris, sur Cour de France.fr, 2017.
- Interview de Christelle Balouzat-Loubet pour l'émission Fréquence médiévale [ 29 вересня 2020 у Wayback Machine.].