Марґері́т Жера́р (фр. Marguerite Gérard; 28 січня 1761, Грасс — 18 травня 1837, Париж) — французька художниця, граверка, книжкова графікеса. Представниця рококо, учениця Жана-Оноре Фраґонара. Вшанована на Поверсі спадщини Джуді Чикаго.
| Марґеріт Жерар | |
|---|---|
| Marguerite Gérard | |
| | |
| Франсуа Дюмон. Марґеріт Жерар (1793, Зібрання Воллес) | |
| Народження | 28 січня 1761 Грасс |
| Смерть | 18 травня 1837 (76 років) |
| Париж | |
| Національність | Франція |
| Країна | Франція |
| Навчання | Жан-Оноре Фраґонар |
| Діяльність | художниця, мисткиня |
| Напрямок | рококо |
| Роки творчості | 1775 |
| Твори | La Visited |
| Брати, сестри | Marie-Anne Fragonardd |
| Родичі | Жан-Оноре Фраґонар |
| | |
| Марґеріт Жерар у Вікісховищі |
Життєпис ред.
Народилася 28 січня 1761 року у Грассі у родині парфумера Клода Жерара та Марі Жілетт. У 14 років після смерті матері переїхала у Париж, де почала брати уроки живопису, малюнку і гравюри у чоловіка своєї сестри Жана-Оноре Фраґонара. Марґеріт Жерар належать п'ять офортів у співпраці з ним.
Марґеріт Жерар лишалася неодруженою і не мала дітей. Вона є тіткою художника Александра-Евариста Фраґонара.
Припущення, що вона була коханкою Ж.-О. Фрагонара, не має підтверджень. Сама Жерар ставилася до метра як до батька. На межі століть, після Французької революції, коли померла дружина Фрагонара, а син обірвав зв'язки з ним, Жерар допомогла йому: знайшла квартиру, бо нова влада виселила його з житла у Луврі.
Померла Марґеріт Жерар 18 травня 1837 року в Парижі.
Творчість ред.
Художниця працювала у різних жанрах і техніках. Але головною темою творчості Жерар стали жанрові сценки у дусі голландської Золотої доби: сімейного життя вищої та середньої верств французького суспільства, затишок, створений руками жінки, щасливе материнство. Частими персонажами її картин були і домашні тварини, особливо кішки.
Після Великої французької революції, коли жінки отримали право виставляти свої картини на виставках, Марґеріт Жерар скористувалася цією можливістю. З 1799 до 1824 року вона регулярно брала участь у виставках. У 1804 році художниця отримала золоту медаль від Наполеона, який оцінив її роботи. Не дивлячись на домінування теми домашнього вогнища, Жерар знайшла своє місце й у художньому житті післяреволюційної Франції часів Імперії. Доба відобразилася і в її творчості, про що свідчить полотно «Милосердя Наполеона» (1806).
Жерар також виконала низку ілюстрацій для твору П'єра Шодерло де Лакло «Небезпечні зв'язки» (1782).
Галерея ред.
Джерела ред.
- Delia Gaze. Dictionary of Women Artists: Artists, J-Z. ISBN 1884964214
- Philip Dwyer. Citizen Emperor: Napoleon in Power 1799—1815. ISBN 9780747578086
- Renouvier, Jules; de Montaiglon, Anatole (1863). Histoire de l'art pendant la révolution, considéré principalement dans les estampes. Paris: Veuve Jules Renouard. pp. 170—171. Retrieved May 10, 2009.
- Société Internationale pour l'Etude des Femmes de l'Ancien Régime. «Marguerite Gérard». Dictionnaire des femmes de l'Ancienne France. SIEFAR, IHMC / CNRS. Retrieved 2009-05-10.
Посилання ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Марґеріт Жерар |
- Галерея картин Марґеріт Жерар
- Marguerite Gérard Artworks [ 31 липня 2016 у Wayback Machine.]