Марі́я Шна́йдер (фр. Maria Schneider; 27 березня 1952, Париж, Франція — 3 лютого 2011, там же) — французька акторка. Найбільше відома за фільмами «Останнє танго в Парижі» з Марлоном Брандо та «Професія: репортер» з Джеком Ніколсоном.
Марія Шнайдер | |
---|---|
фр. Maria Schneider | |
Марія Шнейдер у 2001 році | |
Дата народження | 27 березня 1952[…] |
Місце народження | XV округ Парижа, Париж, Франція |
Дата смерті | 3 лютого 2011[…] (58 років) |
Місце смерті | XV округ Парижа, Париж, Франція |
Громадянство | Франція |
Професія | акторка |
Роки активності | 1969 — 2008 |
IMDb | ID 0773932 |
Нагороди та премії | |
| |
Давид ді Донателло (1973) | |
Марія Шнайдер у Вікісховищі |
Біографія ред.
Марія Шнайдер народилася 27 березня 1952 року в сім'ї французького актора Данієля Желена[fr] і фотомоделі німецько-румунського походження Марії-Христини Шнайдер (фр. Marie-Christine Schneider). Батько Марії кинув її матір практично відразу після народження доньки, причому дитину не визнав. У школі Марія підробляла манекенницею, займалася живописом, вивчала грецьку і латинську мови. До 15 років майбутня акторку виховувала мати, а потім вона переїхала до Парижа і в 1969 році отримала свою першу роль в кіно.
Міжнародну популярність 19-річній Марії Шнайдер приніс фільм 1972 року «Останнє танго в Парижі» Бернардо Бертолуччі. Її партнером по фільму був Марлон Брандо. У кінострічці вона грала молоду парижанку Жанну, яка вступає в сексуальний зв'язок з американським бізнесменом середнього віку. Через відвертий зміст стрічки, що приніс Бертолуччі премію «Оскар» за найкращу режисерську роботу, фільм справив незабутнє враження на глядачів і кінокритиків та викликав хвилю обурення італійської цензури.
Після «Танго» Марія багато знімалася в кіно, включаючи екранізацію 1996 року відомого роману Шарлотти Бронте «Джейн Ейр», проте жодна з ролей не принесла їй такого успіху, як роль Жанни. Можливо, через «Танго» в житті Шнайдер стався душевний нарив. Їй почали пропонувати ролі, що обов'язково передбачають оголення. Акторка почала пити, вживати наркотики, її ім'я все частіше з'являлося в скандальній світській хроніці. Кілька разів акторка намагалася звести рахунки з життям, але медикам вдавалося її врятувати.
У 1976 році Шнайдер була відсторонена від зйомок у фільмі Бернардо Бертолуччі «Двадцяте століття», яке могло б стати наступною віхою в її кар'єрі. У 1977 році вона була повторно відсторонена від зйомок у фільмі Луїса Бунюеля «Цей смутний об'єкт бажання». Головна жіноча роль Кончіти була віддана Марії Шнайдер, але вона під час зйомок вживала наркотики і в результаті була звільнена. Бунюель замінив Шнайдер двома акторками: Кароль Буке і Ангелою Моліною.
За свою кар'єру Марія Шнайдер знялася у понад 50 стрічках. Грала у Мікеланджело Антоніоні, Жака Ріветта, Рене Клемана, Франко Дзефіреллі, Енкі Білала, Марко Беллоккьо, Бертрана Бліє, знялася в культовому фільмі Сиріла Коллара «Дикі ночі» (1992); працювала на телебаченні. Останнім фільмом у кар'єрі акторки стала стрічка «Клієнтка французького жиголо» Жозіан Баласко (2008).
Особисте життя ред.
У 1974 році Марія Шнайдер оголосила про свою бісексуальність. У 1975 вона відмовилася від ролі Друзілли, сестри Калігули, в порнофантазії Тінто Брасса «Калігула» і перебувала у психіатричній лікарні в Римі впродовж декількох днів, щоб бути поряд зі своєю коханкою, фотографом Джоан Таунсенд.
Марія Шнайдер померла після тривалої боротьби з раком 3 лютого 2011 в Парижі у віці 58 років. Похована на цвинтарі Пер-Лашез.
Фільмографія ред.
Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
---|---|---|---|---|
1970 | ф | Медлі | Madly | |
1971 | ф | Ноги в повітрі | Les jambes en l'air | Сара |
1972 | ф | Гелле | Hellé | Ніколь |
1972 | ф | Що за спалах! | What a Flash! | |
1972 | ф | Останнє танго в Парижі | Ultimo tango a Parigi | Жанна |
1972 | ф | Стара діва | La vieille fille | Мом |
1973 | ф | Дорогі батьки | Cari genitori | Антонія |
1973 | ф | Карусель | Reigen | дівчина |
1975 | ф | Няня | La baby sitter | Мішель |
1975 | ф | Професія: репортер | Professione: reporter | дівчина |
1977 | ф | Віоланта | Violanta | Лаура |
1978 | ф | Подорож до саду покійних | Voyage au jardin des morts | Іполіт |
1978 | ф | Я належу собі | Io sono mia | Суна |
1979 | ф | Подібно Єві | Een vrouw als Eva | Ліліана |
1979 | ф | Виверт | La dérobade | Малуп |
1980 | ф | Мама Дракула | Mama Dracula | Ненсі Гаваї |
1980 | ф | Біла подорож | Weiße Reise | |
1980 | ф | Ненависть | Haine | Мадлен |
1981 | ф | Пісня нелюбого | La chanson du mal aimé | |
1981 | ф | Карусель | Merry-Go-Round | Лео |
1981 | ф | Сезон миру в Парижі | Sezona mira u Parizu | Елен |
1982 | ф | У пошуках Ісуса | Cercasi Gesù | Франческа |
1983 | ф | Програні м'ячі | Balles perdues | Вера |
1985 | тф | Пісня для Європи | A Song for Europe | Мадлен Дьєр |
1987 | ф | Домашній арешт | Résidence surveillée | Селін Фонтен |
1988 | тф | Silvia è sola | ||
1989 | ф | Бункер «Палас-готель» | Bunker Palace Hôtel | Мюріель |
1989—2008 | с | Комісар Наварро | Navarro | Саміра |
1991 | ф | Écrans de sable | Сара | |
1991 | ф | Засудження | La condanna | фермерка |
1991—2005 | с | Мегре | Maigret | мадам Бурсіко |
1992 | ф | В країні Джульєт | Au pays des Juliets | Раїсса |
1992 | ф | Дикі ночі | Les nuits fauves | Норія |
1993 | тф | Перевірка ідентичності | Contrôle d'identité | Лейла Шауен |
1996 | ф | Джейн Ейр | Jane Eyre | Берта |
1998 | ф | Something to Believe In | Марія | |
1998 | тф | Трістан та Ізольда | Il cuore e la spada | Королева Ірландії Маґа |
1998 | тф | Чорний ангел | Angelo nero | Юлія Майфер |
2002 | ф | Розкаяння | La repentie | сестра Шарлотти |
2004 | ф | Au large de Bad Ragaz | Анна | |
2006 | ф | Perds pas la boule! | Тельда | |
2006 | ф | Яке кохання | Quale amore | |
2007 | ф | Життя артиста | La vie d'artiste | дружина Жозефа Костальса |
2007 | ф | Ключ | La clef | Соланж |
2008 | ф | Клієнтка французького жиголо | Cliente | Марі-Елен |
Визнання ред.
1 червня 2010 року Марія Шнайдер була удостоєна ордена Мистецтв та літератури.
Нагороди та номінації Марії Шнайдер | |||
---|---|---|---|
Рік | Категорія | Фільм | Результат |
Премія «Давид ді Донателло» | |||
1973 | Спеціальний «Давид ді Донателло» за кар'єру | Перемога | |
Національна спілка кінокритиків США | |||
1974 | Найкраща акторка | Останнє танго в Парижі | Номінація |
Премія «Сезар» | |||
1980 | Найкраща акторка другого плану | Виверт | Номінація |
Примітки ред.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #12962361X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Find a Grave — 1996.
- ↑ Fichier des personnes décédées
- ↑ http://www.guardian.co.uk/film/2011/feb/03/maria-schneider-obituary
- Klemesrud, Judy (4 лютого 1973). . The New York Times. Архів оригіналу за 3 березня 2014. Процитовано 4 грудні 2017.
- «L'actrice française Maria Schneider est décédée» [ 13 жовтня 2017 у Wayback Machine.], Ozap
- http://movies.yahoo.com/person/maria-schneider/biography.html «Maria Schneider» [ 8 липня 2012 у Wayback Machine.], Movies, Yahoo
- . Комсомольская правда в Украине (рос). 3 лютого 2011. Архів оригіналу за 1 грудня 2018. Процитовано 4.12.2017.
- McLellan, Dennis. . Los Angeles Times. Архів оригіналу за 11 січня 2012. Процитовано 4 грудня 2017.
- . The Independent (англ). 4.12.2016. Архів оригіналу за 25 грудня 2017. Процитовано 4 грудня 2017.
- Михаил Трофименков. . КоммерсантЪ (рос). 04.02.2011. Архів оригіналу за 5 грудня 2017. Процитовано 4.12.2017.
- Hadleigh, Boze (2001). The Lavender Screen: The Gay and Lesbian Films. Citadel Press. с. 81. ISBN 0-8065-2199-6.
- Abrams, Richard M. (2006). America Transformed: Sixty Years of Revolutionary Change, 1941–2001. Cambridge University Press. с. 165–6. ISBN 0-521-86246-9.
- Ebert, Roger (14 вересня 1975). . Chicago Sun-Times. Архів оригіналу за 13 жовтня 2006. Процитовано 4 грудня 2017.
- Maria Schneider Pt. 3: Memoirs of a French Whore, A Woman Like Eve [ 23 серпня 2011 у Wayback Machine.] Alt Film Guide, 3 лютого 2011.
- . Daily Mail. 3 лютого 2011. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 4 грудня 2017.
- Maria Schneider obituary [ 27 серпня 2017 у Wayback Machine.] The Guardian, 3 лютого 2011.
- Moira Sullivan, Tribute to Maria SchneiderSenses of Cinema, 14 березня 2011.
- Mort de Maria Schneider: Son dernier adieu [ 6 жовтня 2017 у Wayback Machine.] Pure People, 2011-025-07.
- María Schneider; sin tangos pero con emoción en París [ 27 серпня 2017 у Wayback Machine.] Prensa Latina 10 лютого 2011.
- Regardez l'adieu bouleversant à l'actrice disparue [ 14 лютого 2011 у Wayback Machine.] Gala Magazine, 10 лютого 2011.
- « Maria Schneider : Le sex-symbol n'est plus » [ 4 вересня 2011 у Wayback Machine.], Paris Match.
- Нагороди та номінації Марії Шнайдер на сайті IMDb (англ.)
Посилання ред.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Марія Шнайдер |
- Вебсайт, присвячений Марії Шнайдер [ 16 вересня 2017 у Wayback Machine.]