Маріо Сіроні (італ. Mario Sironi, 1885–1961) — італійський художник, представник італійського футуризму і новеченто.
| Маріо Сіроні | |
|---|---|
| Народився | 12 травня 1885[…] або 12 березня 1885 Сассарі, Сардинія, Італія |
| Помер | 13 серпня 1961[…] (76 років) Мілан, Італія |
| Країна | Італія Королівство Італія Італія |
| Діяльність | художник, рисувальник, гравер, графік, ілюстратор, скульптор, архітектор, сценограф, художник по костюмах, художній критик |
| Галузь | образотворче мистецтво, стінопис, ілюструванняd, гравюра[d], скульптура, архітектура, сценографія, costume designd і Q16520492? |
| Знання мов | італійська |
| Учасник | Перша світова війна |
| Членство | Академія витончених мистецтвd |
| Роки активності | 1900 — 1961 |
| Напрямок | експресіонізм, дивізіонізмd, футуризм і Метафізичний живопис |
|
Життя і творчість Редагувати
Маріо Сіроні народився в сім'ї інженера. У 1896—1902 роках вивчав у Римі технічні науки. Після отримання диплома вступив в приватну школу живопису. Під час свого навчання в Римі Сіроні знайомиться з майбутніми основоположниками італійського футуризму Марінетті, Северіні і Боччоні, з якими він дружив все життя. У 1908 році художник їде разом з Боччоні в Німеччину і Францію, а в 1913 році відправляється в Париж, де вивчає сучасний живопис, захопившись кубізмом. У роботах Сіроні починаючи з 1908 року відчувається сильний вплив живопису Боччоні. У 1914 році римський галерист Джузеппе Спровієрі вперше виставляє на «Вільній футуристичній виставці» 16 робіт Сіроні. Через рік Марінетті оголошує про вступ Сіроні в міланську групу футуристів.
Зі вступом Італії в Першу світову війну Маріо Сіроні йде добровольцем в армію, що не заважає йому малювати. У його роботах 1917/1918 років відчувається істотний вплив метафізичного живопису, тим не менш перша персональна виставка художника відбулася в 1919 році в «Каса д'арте Брагалья» (Casa d'arte Bragaglia) — єдиному на той в Італії футуристичному художньому салоні. Ця виставка була піддана різкій критиці в журналі «Valori Plastici» — друкованому органі, що орієнтувався на «метафізичний живопис».
До 1920 році художник поступово відходить від футуристичного мистецтва і в тому ж році, спільно з художниками Леонардо Дудревілем, Акілле Фуні і Луїджі Руссоло видає художній маніфест «Contra tutti i ritorni in pittura» («Проти будь-якого повторення в живопису»), де художники наполягали на створенні остаточного, певного стилю і форми в малюванні.
У 1922 році Маріо Сіроні працює художним критиком у газеті «Il Popolo d'italia» («Народ Італії»), що випускалася Муссоліні. У тому ж році, спільно з 6 іншими художниками, утворює художню групу новеченто. У 1932 році, спільно з художниками Енріко Прамполіні і Джерардо Дотторі, бере участь в організованій в Римі грандіозній Mostra della Rivoluzione Fascista («Виставки фашистської революції»), прикрасивши її зали футуристичними роботами. У роки правління В Італії фашистського режиму Маріо Сіроні користувався заступництвом влади і виконував численні замовлення по монументального настінного живопису, створював мозаїки та барельєфи. Після Другої світової війни роботи художника брали участь на виставках сучасного живопису documenta I, II та III в Касселі (відповідно 1955, 1959 і 1964 роках).
Примітки Редагувати
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Mario Sironi
- Benezit Dictionary of Artists — OUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
- The Fine Art Archive — 2003.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118838504 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Archivio Storico Ricordi — 1808.
- SNAC — 2010.
- Itaú Cultural Enciclopédia Itaú Cultural — São Paulo: Itaú Cultural, 2001. — ISBN 978-85-7979-060-7
- LIBRIS — 2012.
- Museum of Modern Art online collection
- ↑ Czech National Authority Database
- ↑ RKDartists
Література Редагувати
- Искусство стран и народов мира. Краткая художественная энциклопедия. Т.2, М. «Советская энциклопедия», 1965. С.283.
- Муромцева О. В.РОЛЬ ХУДОЖЕСТВЕННОГО ОБЪЕДИНЕНИЯ «НОВЕЧЕНТО ИТАЛЬЯНО» В ПРОЦЕССЕ ОФОРМЛЕНИЯ ТОТАЛИТАРНОГО ИСКУССТВА В ИТАЛИИ //Актуальные проблемы теории и истории искусства. 2012. № 2. С. 304—309.
- Тараканова Е. В. Штрихи к парадному портрету режима (наглядная агитация фашистской Италии) // Труды исторического факультета Санкт-Петербургского университета. 2016. № 25. С. 166—176.
- Sylvia Martin «Futurismus», Köln, 2005
- Braun, Emily. Mario Sironi and Italian Modernism: Art and Politics under Fascism, Cambridge University Press, 2000
| Це незавершена стаття про художника. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| Це незавершена стаття про особу Італії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |