Мартінус Тьоніс Стейн (афр. Marthinus Theunis Steyn) (2 жовтня 1857 р. — 28 листопада 1916 р.) південноафриканський юрист, політик і державний діяч, шостий і останній президент незалежної Республіки Оранжева з 1896 р. по 1902 р.
| Мартінус Тьоніс Стейн | |
|---|---|
| афр. Marthinus Theunis Steyn | |
| | |
| 6-й президент Оранжевої Республіки | |
| 1896 — 1902 | |
| Попередник | Рейтц |
| Наступник | Крістіан де Вет (в.о.) |
| Народився | 1 жовтня 1858 Winburgd, Masilonyana Local Municipalityd, Lejweleputswa District Municipalityd, Фрі-Стейт, ПАР |
| Помер | 28 листопада 1916 (58 років) Блумфонтейн, ПАР |
| Відомий як | політик, суддя, баррістер |
| Громадянство | Республіка Оранжева |
| Alma mater | Лейденський університет і Grey Colleged |
| Політична партія | Національна партія (ПАР) |
| У шлюбі з | Рейчел Ізабелла (Тіббі) Фрейзер |
| Діти | Colin Fraser Steynd і Gladys Evelyn Steynd |
| Релігія | Нідерландська реформатська церква |
| Медіафайли у Вікісховищі | |
Стейн народився в Вінбурзі, що у Республіці Оранжева. Після закінчення навчання в Грей коледжі, він відправився до Нідерландів, де вивчав право в Лейденському університеті. Потім він переїхав до Англії, де навчався в Іннер Темпелі.
Після його повернення до Південної Африки він почав працювати адвокатом в Блумфонтейні. У 1889 році Стейн був призначений державним прокурором Республіки Оранжева. Кілька місяців по тому він став суддею другого розряду, а у 1893 році суддею першого розряду у Верховному суді. Його судові рішення засвідчили його здібності і здоровий глузд.
У 1895 році, після відставки президента країни Рейтца Стейн став кандидатом на вакантну посаду від Пан-нідерландської партії. Результатом виборів (лютий 1896 р.) стала переконлива перемога Стейна. Він вступив на посаду президента. Початок Другої англо-бурської війни в 1899 році, викликав у Стейн почуття обов'язку повести боротьбу проти Британської імперії. Хоча Республіка Оранжева опинилася під британською окупацією, Стейн будучи главою уряду у підпіллі, грав ключову роль у продовженні опору бурів і в координації ведення партизанської війни.
Уважається одним із найбільш непримиренних лідерів бурів. Проте у квітні 1902 р. він взяв участь у попередніх мирних переговорах у Клерксдорпі, однак через хворобу не зміг перебувати на них до кінця і тому 31 травня 1902 р. не взяв участі у підписанні мирного договору у Ференіхінгу. Договір поклав край незалежності Республіки Оранжева і президентству Стейна. З 1902 р. Стейн почав страждати від міастенії, викликаної постійним нервовим перенапруженням. В липні 1902 р. він відплив до Європи, де залишався до осені 1904 року.
Потім він присягнув на вірність британській короні, і повернувся до Південної Африки з частково відновленим здоров'ям. Тому Стейн відновив активну політичну діяльність. Протягом 1908—1909 рр. він перебував на посаді віце-президента Закритого Союзного Конвенту, де відзначився чіткою державницькою і примирливою позицією щодо британців, в той же час відстоював права бурської громади. Стейн став співзасновником Південно-Африканської партії, яку залишив у 1914 році з Джеймсом Баррі Герцогом, заснувавши Національну партію. Виступаючи на зустрічі в Блумфонтейні у листопаді 1916 р., він раптово помер від серцевого нападу. Йому було тільки 59 років.
Посилання Редагувати
- Rosenthal, Eric. (1966). Southern African Dictionary of National Biography. London: Frederick Warne & Co. bl. 362.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #1022613340 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.