Крістіан Рудольф де Вет (афр. Christiaan Rudolf De Wet) (* 7 жовтня 1854, ферма Лііувкоп поблизу Смітфілда, Республіка Оранжева — † 3 лютого 1922) — бурський генерал часів Другої англо-бурської війни.
| Крістіан де Вет | |
|---|---|
| афр. Christiaan Rudolf De Wet | |
| Народився | 7 жовтня 1854 Smithfield[d], Mohokare Local Municipalityd, Xhariep District Municipalityd, Фрі-Стейт, ПАР |
| Помер | 3 лютого 1922 (67 років) Dewetsdorpd, ПАР |
| Країна | Оранжева республіка Колонія Оранжевої Річки Південно-Африканський Союз |
| Діяльність | політик |
| Галузь | політика і Рух за незалежність |
| Alma mater | Лейденський університет |
| Знання мов | англійська |
| Учасник | Перша світова війна |
| Військове звання | генерал |
| Партія | Національна партія (ПАР) |
| Брати, сестри | Pieter Daniel de Wetd |
| Діти | Colin Fraser Steynd |
|
Ранні роки Редагувати
Він виріс на фермі свого батька Нювеяаарсфонтайн поблизу Деветсдорпа. Він одружився у віці 19 років з Корнелією Маргаретою Крюгер, і разом вони прожили 16 років.
Після анексії Трансваалю Великою Британією у 1877 році, переїхав у район Фредефорт, що в Республіці Оранжева, а потім — до Копіс, що поблизу Велтефрадена. Потім в Міннеаполісі в районі Гейдельберга, Трансвааль. Згодом оселився у Ріітфонтайні, в дистрикті Гейдельберг (Трансвааль).
Перша англо-бурська війна Редагувати
Коли почалася Перша англо-бурська війна у 1880 році де Вету було 27 років. Він воював у Гейдельберському полку на чолі з Слахом фан Лайнхснеком і брав участь у битвах. Він показав свою хоробрість на Іногого і під час штурму Маджуби на початку 1881 року. Після війни і відновлення незалежності Трансваалю, він отримав звання польового корнета (Veldkornet) (бурське старше військове звання, тотожне полковнику). У 1882 році його родина переїхала на ферму Сойкербоскоп, що в дистрикті Лейденбург. У 1885 році він став членом Трансваальського парламенту — Фольксрааду. Проте він був присутній тільки на одній сесії, оскільки його сім'я вкотре переїхала на нове місце проживання у Республіку Трансвааль. У 1889 році він обирається у Фольксраад цієї республіки.
Друга англо-бурська війна Редагувати
Коли розпочалася Друга англо-бурська війна, де Вету було 45 років. 2 жовтня 1899 року, Крістіана де Вета та його старшого сина, Коті, як звичайних громадян, було призвано Гейльбронський загін. Сини де Вета, Ізак і Крістіан зголосилися на війну як добровольці. І так сталося, що всі четверо потрапили до коменданта Лукаса Стіінкампа. Він брав участь у перших битвах англо-бурської війни 1899 року в Наталі як комендант, а пізніше як генерал. Пізніше він приєднався до полку на чолі з Пієтом Кроньє, що воював на Заході.
У 1900 році бури поступово почали зазнавати поразок на всіх фронтах. Саме з цього часу Крістіан де Вет став все більше і більше розглядатися як найважливіший бурський лідер у партизанській війні. Він став легендою партизанських нападів на південному сході країни.
Мирні переговори Редагувати
15 травня 1902 р. 60 бурських делегатів зібралися, щоб обговорити умови британців щодо миру. Де Вет брав активну участь у мирних переговорах 1902 року, недовгий час (з 29 по 31 травня) у ролі виконувача обов'язків президента Республіки Оранжева, коли президент Стейн був змушений покинути переговори у зв'язку з хворобою. Він був одним із тих, хто підписав договір у Фіріініхіні.
Після війни Редагувати
Після закінчення війни Де Вет разом з Ботою і Де ла Райем здійснив європейське турне для збору коштів на відновлення розорених бурських господарств. Пізніше написав свої мемуари «Три роки війни». Книга мала значний успіх і пізніше була перекладена на 6 мов. Після свого повернення на Батьківщину розпочав боротьбу за надання Республіці Оранжева права на самоуправління. У 1906 році ця боротьба увінчалася успіхом. У 1907 році був обраним мером міста Фредефорта і призначений міністром сільського господарства.
Він був делегатом Національного конвенту протягом 1908-09 рр., де брав активну участь в обговоренні проекту нової конституції для Південно-Африканського Союзу. Після створення Південно-Африканського Союзу Крістіан Де Вет пішов з політики. Де Вет був одним із лідерів повстання у Марітці, яке спалахнуло у 1914 році в знак протесту проти участі бурських загонів проти німців. Повстання було придушене його колишнім соратником — Ботою. Де Вет обійшовся порівняно легким покаранням — 6-річним ув'язненням і штрафом у розмірі 2000 фунтів стерлінгів. Після шести місяців у в'язниці він був помилуваний і звільнений. Незабаром після свого звільнення він продав ферму Аланвале і переїхав жити біля Еденбурга, що у Вільній Країні.
Смерть Редагувати
Він помер 3 лютого 1922 р. Державний похорон відбувся у Блумфонтайні. Де Вет був похований поруч з президентом Стейном і Емілі Гобгаус біля підніжжя меморіалу в пам'ять жінок і дітей, які загинули в британських концентраційних таборах під час Другої англо-бурської війни.
На соту річницю народження героя англо-бурської війни у 1954 році, у Блумфонтайні була споруджена кінна статуя присвячена Де Вету. Національний герой Голандії. надзвичайно гарний пам’ятник генералу споруджено в Національному парку Де Хоге Велюве, в місці, пейзажі якого дуже нагадують південну Африку.
Джерела Редагувати
- Encyclopædia Britannica, Eleventh Edition,
Примітки Редагувати
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Gran Enciclopèdia Catalana — Grup Enciclopèdia, 1968.
- ↑ Czech National Authority Database