Теодо́р Миха́йлович Мартине́ць (*22 лютого 1893, Богородчани, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина — † квітень 1940, невідомо, УРСР) — правник, сотник УГА, культурно-громадський діяч, меценат.
| Теодор Мартинець | |
|---|---|
| Сотник | |
| | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 22 лютого 1893 смт. Богородчани, Австро-Угорщина |
| Смерть | квітень 1940 невідомо, УРСР |
| Національність | українець |
| Alma Mater | Український таємний університет |
| Військова служба | |
| Приналежність | ЗУНР |
| Війни / битви | Українсько-польська війна |
| Мартинець Теодор у Вікісховищі |
Біографія ред.
Теодор Мартинець народився 1893 року в Богородчанах — тодішньому адміністративному центрі однойменного повіту в Галичині. Випускник Станиславівської гімназії.
У роки Першої світової війни воював в складі австрійської армії на Італійському фронті. Після поранення і лікування був переведений на військову службу до Львова.
В першій половині жовтня 1918 року увійшов до складу українського Центрального Військового Комітету, як представник 41-го супровідного куреня. До комітету входили також: сотники Д. Вітовський, Василь Черський, Н. Гірняк, поручники І. Рудницький (15-й піхотний полк), В. Старосольський, О. Баб'як, четарі Л. Огоновський (з військової поліції), О. Караван (19-й полк Стрільців), Д. Паліїв, М. Коновалець — брат полковника Є. Коновальця.
1 листопада 1918 під час Листопадового зриву організував військову команду, яка вивісила на Львівській ратуші синьо-жовтий прапор. У складі УГА брав участь в Українсько-польській війні.
У повоєнні роки Теодор Мартинець здобув юридичний фах в Українському таємному університеті у Львові. Працював у місцевому Земельному банку, а після відкриття філії цієї установи у Станиславові обіймає посаду її директора в 1930-х.
Теодор Мартинець проводив широку громадську діяльність. У 1929 році виконував функції відповідального редактора «Літопису Червоної Калини» — популярного історико-літературного місячника. Був активним членом і меценатом культурно-освітніх товариств «Просвіта» і «Рідна школа» на Станиславівщині, керівником місцевого Українського спортивного товариства «Пролом».
Після встановлення радянської влади на західноукраїнських землях Теодора Мартинця в листопаді 1939-го заарештували і помістили у станіславську в'язницю НКВС. Був страчений без суду в квітні 1940 року.
Вшанування пам'яті ред.
- 1995 року в Івано-Франківську на честь Теодора Мартинця названо одну із вулиць центральної частини міста. Повна її назва — Сотника Мартинця.
- 2003 року в Богородчанах було встановлено пам'ятну дошку Теодору Мартинцю.
Примітки ред.
- ↑ Західно-Українська Народна Республіка 1918–1923. Енциклопедія. Т. 2: З–О. Івано-Франківськ : Манускрипт-Львів, 2019. – С. 526. Репозитарій Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Процитовано 27 березня 2023.
- По Загальних Зборах С. Т. "Пролом" в Станиславові // Діло. – 1930. – 17 квітня. – С. 6. LIBRARIA. Архів української періодики онлайн. Процитовано 27 березня 2023.
- Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 27 лютого 2013.
Посилання ред.
- Хочемо до України! [ 1 лютого 2014 у Wayback Machine.]
- Перший Львівський піхотний полк імені князя Льва [ 1 лютого 2014 у Wayback Machine.]
- Становлення ЗУНР [ 25 листопада 2021 у Wayback Machine.]
| Це незавершена стаття про вояка чи воячку Української галицької армії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |