Марта Аргеріх (інакше — Аргеріч, ісп. Martha Argerich; нар. 5 червня 1941, Буенос-Айрес, Аргентина) — аргентинсько-швейцарська піаністка.
| Марта Аргеріх | |
|---|---|
| ісп. Martha Argerich | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 5 червня 1941[…] (82 роки) |
| Місце народження | Буенос-Айрес, Аргентина |
| Роки активності | 1945 — тепер. час |
| Громадянство | Аргентина |
| Професії | піаністка |
| Вчителі | Vincenzo Scaramuzzad, Friedrich Guldad і Артуро Бенедетті Мікеланджелі |
| Інструменти | фортепіано |
| Жанри | класична музика |
| Лейбли | Deutsche Grammophon |
| Нагороди | |
| Діти | Lyda Chen-Argerichd, Stéphanie Argerichd і Annie Dutoitd |
| Цитати у Вікіцитатах Файли у Вікісховищі |
Біографія ред.
По материнській лінії походить з єврейської родини, чиї батьки емігрували з царської Росії від погромів до Аргентини і при підтримці Єврейського колонізаційного товариства оселилися в одній з колоній барона Моріса де Гірша. Батько і мати Маргарити Агеріх були активістами соціалістичної партії.
Марта почала грати в три роки, публічно дебютувала виконанням концерту Моцарта у 8-ми річному віці. 1955 року родина переїхала до Європи, вчилася у Артуро Бенедетті Мікеланджелі, Штефана Ашкеназі.
1957 року стала переможницею Женевського міжнародного музичного конкурсу й міжнародного конкурсу піаністів імені Бузоні; 1965 року — переможницею міжнародного конкурсу піаністів імені Шопена у Варшаві. 2005 року — лауреатка премії Греммі за найкраще виконання камерної музики (разом з Михайлом Плетньовим), в 2006 — за найкраще інструментальне виконання з оркестром (з Клаудіо Аббадо і Малерівським камерним оркестром). Визнана гідною Імператорської Премії Японії (2005). Про неї знято документальний фільм Жоржа Гашо «Марта Аргерич: Нічна розмова» (2002).
Її репертуар охоплює широке коло композиторів від Й. С. Баха до Шнітке, проте переважають автори-романтики (Шопен, Шуман). Виступала також в ансамблях з Ґідоном Кремером, М.Майським та іншими.
Відзнаки та премії ред.
| Цей розділ потребує доповнення. |
- За великі заслуги у сфері культури почесна громадянка міста Лугано (2010).
Особисте життя ред.
Аргеріх була одружена тричі. Від першого шлюбу з композитором Чен Лянг Шенгом (кит. 陈亮声) має дочку Ліду[es], скрипальку. У 1969—1973 роках Аргеріх була одружена зі швейцарським диригентом Шарлем Дютуа[en], від якого має дочку Анні Дютуа, акторку і журналістку. У 1970-х Аргеріх була одружена з піаністом Стівеном Ковачевичем[en]. Від нього має дочку Стефані, кінорежисерку і продюсерку, яка 2012 року випустила документальний біографічний фільм про свою матір Bloody Daughter. Разом з другим і третім колишніми чоловіками Аргеріх продовжує виступати разом.
З 1954 року Аргеріх мешкає у Європі. Жила у Бельгії, Швейцарії, громадянство якої має, і Франції.
1990 року у Аргеріх біло діагностовано меланому. Після лікування рак перейшов у стадію ремісії, але 1995 року був рецидив. Після експериментального лікування у США хвороба знаходиться у стадії ремісії донині.
Примітки ред.
- Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- Concerts, Biography & News — 1922.
- SNAC — 2010.
- Deutsche Nationalbibliothek Record #123997631 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ https://www.francemusique.fr/personne/martha-argerich
- Jean-Pierre Thiollet, 88 notes pour piano solo, «Solo nec plus ultra», Neva Editions, 2015, 50. ISBN 978 2 3505 5192 0.
- . Архів оригіналу за 19 жовтня 2019. Процитовано 27 червня 2008.
Посилання ред.
- (англ.)
- (англ.)
- Інформація про Марту Аргеріх [ 12 вересня 2019 у Wayback Machine.](англ.)
- (італ.)