Євсевій Мандичевський (нім. Eusebius Mandyczewski, рум. Eusebie Mandicevschi; нар. (17 серпня) 1857, с. (Багринівка), тепер Чернівецької області — 13 липня 1929, м. Шульц поблизу (Відня)) — український і австрійський (музикознавець), композитор, (диригент), (педагог), (доктор) (музикознавства) (з 1897). Був відомим, шанованим і впливовим у австрійських, румунських та українських музичних колах.
Євсевій Мандичевський | |
---|---|
Eusebius Mandyczewski | |
Євсевій Мандичевський | |
Основна інформація | |
Дата народження | (17 серпня) 1857 |
Місце народження | с. (Багринівка), (Герцогство Буковина), Австро-Угорська імперія, тепер (Глибоцький район), Чернівецька область, Україна |
Дата смерті | 13 липня 1929 (71 рік) |
Місце смерті | м. Шульц, Австрія |
Поховання | (Віденський центральний цвинтар) |
Роки активності | 1897–1929 |
Громадянство | Австрія |
(Національність) | (українець) |
(Віросповідання) | православ'я[1] |
Професія | (Музикознавець), композитор, (диригент), (педагог), (Доктор) (музикознавства) |
Освіта | (Віденський університет) |
Вчителі | (Едуард Ганслік) |
Відомі учні | d |
Мова | німецька |
Жанри | (класична музика) |
Заклад | (Віденський університет музики й виконавського мистецтва) |
Нагороди | |
Файли у Вікісховищі |
Освіта та кар'єра
Син православного священика. Музичну освіту отримав у Чернівцях (під керівництвом (Сидора Воробкевича) та (Адальберта Гржималі)), потім вдосконалювався у Відні, де його вчителями були (Едуард Ганслік), (Роберт Фукс), . Закінчив філософський факультет (Віденського університету).
Від 1875 р. мешкав у Відні, проте зв'язків з Україною не поривав, часто приїжджав до Чернівців (тут видано й деякі його твори). З 1879 року входив до найближчого оточення композитора Йоганнеса Брамса.
У Відні керував хоровими та оркестровими колективами. Від 1880 — (хормейстер) Віденської хорової академії. 1887 обійняв посаду архіваріуса Товариства друзів музики. У 1896—1921 роках (професор) Академії музики та сценічного мистецтва (віденської консерваторії), де вів класи, інструментування, історії музики та композиції. Серед його учнів — (Ганс Ґаль), (Карл Бем), (Іларіон Веренко), (Маноліс Каломіріс), (Джордж Селл), , , (Марціан Неґря), , , , , , (Артур Шнабель), , (Іґнац Брюлль), та інші.
Протягом багатьох років він був віденським кореспондентом британського журналу [en]».
У 1901 році він одружився з Альбіною фон Вест, викладачкою співу та керівничкою жіночого хору Товариства друзів музики.
Євсевій Мандичевський похований на (Центральному цвинтарі) у Відні.
Творчість
Автор симфонічних, вокально-симфонічних, камерних і сольних творів у стилі (Брамса). Написав 11 українських (хорів), в тому числі два на слова Шевченка: «Ой Діброво» та канон на три голоси «І день іде, і ніч іде». Опрацьо́вував (народні пісні) — українські, російські та молдовські. Відомий також дослідженнями та виданням творів (Гайдна), (Брамса), (Шуберта).
Відзнаки
У 1909 році Євсевій Мандичевський був нагороджений (лицарським хрестом ордена Франца Йосифа).
Примітки
Джерела
- Заполовський В. Композитор і музикознавець Євсебій Мандичевський // Чернівці і чернівчани. — 1998. — 17 грудня.
- В. М. Акатріні. ВІДНОВЛЕННЯ ФАКТІВ ПРО ПОХОДЖЕННЯ ЄВСЕВІЯ МАНДИЧЕВСЬКОГО http://molodyvcheny.in.ua/files/journal/2017/11/171.pdf [ 10 березня 2018 у Wayback Machine.]
- О. Д. Огуй. Мандичевський Євсебій Васильович [ 17 вересня 2016 у Wayback Machine.] // (Енциклопедія історії України) : у 10 т. / редкол.: (В. А. Смолій) (голова) та ін. ; (Інститут історії України НАН України). — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 488. — .
- О. В. Яцкив. Мандычевский Евсевий // Музыкальная энциклопедия. Москва: Советская энциклопедия, 1976, т. 3, стлб. 432-433. (рос.)
- А. І. Муха. Композитори світу в їх зв'язках з Україною. Київ: Фан Дінь Тан & Fan's Company, 2000, с. 50-51.
- (Українська радянська енциклопедія) : у 12 т. / гол. ред. (М. П. Бажан) ; редкол.: (О. К. Антонов) та ін. — 2-ге вид. — К. : (Головна редакція УРЕ), 1974–1985.
- Meyers enzyklopädisches Lexikon. Mannheim; Wien; Zürich: Lexikonverlag, 1980, Bd. 15, S. 551.
- Дячков В. У цвітінні музики й любові: [про Є. Мандичевського] / Володимир Дячков // Вільна бесіда. — 1991. — 17-24 травня (№ 21). — С. 5.
- Гусар Ю. Його називали «музичною енциклопедією» [про Є. Мандичевського] / Юхим Гусар // Буковинське віче. — 2014. — 3 липня (№ 27). — С. 3.
- Ларіна О. Євсебій Мандичевський // Музика. — 1997.- № 1. — С. 26-27.
- Щербанюк Л. «Гідним хвали вважаю Мандичевського…» / Леся Щербанюк // Буковина. — 2001.- 21 серпня.
- Яківчук А. Великий буковинець: [проЄ.Мандичевського] / АвксентійЯківчук // Буковинське віче.- 1994. — 28 грудня.
- Яцків О. Віденець родом з Буковини // До витоків назви краю Буковина. — Чернівці, 1992. — С. 112—113.
Посилання
- Мандичевський Євсевій Васильович // (Українська музична енциклопедія) / Гол. редкол. (Г. Скрипник). — Київ : (ІМФЕ НАНУ), 2011. — Т. 3 : [Л – М]. — С. 300.
- Мандичевський Євсевій (Евзебій) // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 61.
- Мандичевський Євсевій [ 14 вересня 2020 у Wayback Machine.] // (Українська мала енциклопедія) : 16 кн. : у 8 т. / проф. (Є. Онацький). — Буенос-Айрес, 1960. — Т. 4, кн. VII : Літери Ле — Ме. — С. 909. — 1000 екз.
- [1] [ 10 березня 2018 у Wayback Machine.]
- Раймунд Ланґ: Чернівці як джерело музичної творчості [Архівовано 6 липня 2013 у (WebCite)]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет