Маймечит (рос. маймечит, англ. maimechit, нім. Maimetschit m) — ультраосновна безполевошпатова, багата олівіном дайкова або ефузивна гірська порода порфірової будови. М. складений великими вкраплениками магнезійного олівіну, зануреними в цемент, структура якого змінюється від склуватої до мікролітової і повнокристалічної. Гол. мінерал цементу — голчатий клінопіроксен, постійно присутні рудні мінерали. В складі породи також серпентин, флогопіт, перовськіт і вулканічне скло. Текстура масивна, в дайкових різновидах флюїдальна. Колір темно-сірий, чорний із зеленуватим відтінком. М. — гранично ненасичена кремнеземом, найбільш магнезійна порода серед земних ультраосновних вулканітів. М. утворюють дайки, сілли, лавові потоки і покриви, що перешаровуються з туфами близького складу. Поширені на платформах, рідко в складчастих областях.
| Загальні відомості |
|---|
| Ідентифікація |
| Використання |
| |
За мінералогічним і хімічним складом порода відноситься до групи пікритів і кімберлітів. Через високий вміст MgO, що перевищує 18%, меймечит класифікується як вулканічна порода з високим вмістом магнію. Вважається, що джерелом розплаву є земна мантія під континентальною корою.
Відомі в Сибіру, на Камчатці, Далекому Сході. Назва — від р. Маймеча (Ведмежа) на півночі Сибіру, де ці породи залягають у Сибірських траппах. Меймечити також зустрічаються в Японії, де вони бідніші на TiO2, ніж сибірський варіант.
Література ред.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
- M. J. Le Bas: IUGS Reclassification of the High-Mg and Picritic Volcanic Rocks. [ 14 березня 2022 у Wayback Machine.] Journal of Petrology 41 (10), 2000, S. 1467—1470
- A. V. Sobolev, S. V. Sobolev, D. V. Kuzmin, K. N. Malitch, A. G. Petrunin: Siberian meimechites: origin and relation to flood basalts and kimberlites. [ 21 січня 2022 у Wayback Machine.] Russian Geology and Geophysics 50, 2009, S. 999—1033.
- Wolfhard Wimmenauer: Petrographie der magmatischen und metamorphen Gesteine. Enke, Stuttgart 1985, S. 151. ISBN 3-432-94671-6.
- Le Maitre R.W. — Igneous Rocks. A classification and glossary terms (1989) — Cambridge University Press
- Le Bas M.J., — IUGS reclassification of the high-Mg and picritic volcanic rocks (2000) — Journal of Petrology. Oxford. Vol.41(10), pp. 1467—1470.