Взаємодія мінералів з магнітним полем, тобто їх магнітні властивості, визначаються магнітними властивостями їх атомів і магнітною структурою мінералів (розміщенням і взаємодією атомів). По своїй суті всі мінерали є магнетиками – вони здатні намагнічуватися в магнітному полі. Найбільш чітко ця властивість виявляється у мінералів, які містять атоми, що мають власний магнітний момент, зумовлений наявністю неспарених електронів. Їх магнітність пропорційна кількості неспарених електронів, кожний з яких має елементарний магнітний заряд в 1МБ (магнетон Бора=0.92710-20CGSM). До них належать іони перехідних металів, а також лантаноїди і актиноїди: Fe3+, Mn2+, Fe2+, Mn3+, Mn4+, Cr3+, Co2+, Ni2+, Cu2+, TR3+, U4+.
Чим характеризується Редагувати
Ступінь магнітності характеризується вектором намагнічення І, що дорівнює магнітному моменту одиниці об’єму. Основною характеристикою магнітних властивостей мінералів є магнітна сприйнятливість , яка визначається відношенням вектора намагнічення І до напруженості магнітного поля Н:
Класифікація Редагувати
За магнітною сприйнятливістю мінерали поділяють на
- діамагнітні (галіт, кварц, мідь тощо);
- парамагнітні (пірит, сфалерит тощо);
- феромагнітні (камасит, фероплатина тощо);
- антиферомагнітні (скомпенсовані – ільменіт, троїліт, ортит тощо; нескомпенсовані – магнетит, маггеміт, кубаніт тощо).
Застосування Редагувати
На магнітних властивостях ґрунтується розділення мінералів за допомогою магнітів – магнітна сепарація в лабораторіях і на збагачувальних фабриках.
На магнітних властивостях базуються також пошуки та розвідка родовищ корисних копалин.
Див. також Редагувати
Література Редагувати
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
- Павлишин В.І. «Вступ до мінералогії» (1988)
- Павлишин В.І. «Основи морфології та анатомії мінералів» (2000)
- Лазаренко Є.К., Винар О.М. Мінералогічний словник, К.: Наукова думка. - 1975. – 774 с.