Магар Володимир Герасимович (22 червня (5 липня) 1900, с. Кальниболота,Новоархангельська волость, Єлизаветградський повіт, Російська імперія (нині Новоархангельський район Кіровоградської області Україна) — 11 серпня 1965, Запоріжжя) — радянський український режисер та актор. Народний артист СРСР (1960). Народний артист Української РСР (1943).
| Магар Володимир Герасимович | |
|---|---|
| | |
| Дата народження | 22 червня (5 липня) 1900 |
| Місце народження | с. Кальниболота, Новоархангельська волость, Єлизаветградський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія |
| Дата смерті | 11 серпня 1965 (65 років) |
| Місце смерті | Запоріжжя, УРСР |
| Поховання | :
|
| Громадянство | СРСР |
| Alma mater | Київський державний інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого (1934) |
| Професія | режисер |
| Членство | НСКУ |
| Нагороди | | |
Біографічні факти Редагувати
Володимир Герасимович Магар народився 5 липня 1900 р. в с. Кальниболота, Новоархангельської волості(нині — Кіровоградщина). Його енергія і талант створили театр, рівних якому не було в Україні. Працювати в цьому театрі було честю для артиста, режисера, композитора чи художника. Підлітком подався до батька в Одесу, в пошуках заробітку. З 1917 р. він у складі червоногвардійського та партизанського загонів, а в 1919 — на дійсній військовій службі на міноносці «Орфей».
В 1923 р., демобілізувавшись, В. Магар повернувся в рідне село, де очолив волосну комсомольську організацію і створив самодіяльний драматичний гурток. На базі цього гуртка згодом утворився Першотравневий пересувний робітничо-селянський театр, яким керував В. Магар.
Вже на початку творчого шляху В. Магар ставив серйозні складні вистави і брався до виконання багатьох ролей, як правило — різнопланових. Однак його акторська майстерність і режисура ще потребували вдосконалення, «фахового шліфування». І ось тридцятирічний режисер-практик став студентом Київського музично-драматичного інституту ім. М. Лисенка. Його дипломні роботи — акторська і режисерська — продемострували майстерність і зрілий професіоналізм. Через деякий час після навчання, в 1936 році В. Магар був призначений художнім керівником Київського обласного театру ім. КОРПС, що базувався в Житомирі (з 1937 р. — театр ім. М. Щорса).
Магар-режисер і керівник Редагувати
Розпочавши роботу в театрі ім. Щорса, рішуче відкинув малозначущі, «прохідні» вистави. Він цілеспрямовано і послідовно формував репертуар театру в героїко-романтичному напрямку, приділяючи увагу і класичним, і сучасним п'єсам. Масштабне мислення, увага до деталей, вміння «оживити» п'єсу, майстерність актора і талант організатора — всі ці риси були властиві Магару-режисеру. Він тяжів до широких полотен в реалістичних декораціях і з багатолюдними народними сценами, але при цьому ретельно вибудовував ролі, навіть епізодичні та безсловесні. В постановках В. Г. Магара не було «неважливих» образів: кожен мав свою виразну характеристику, наповнену важливими подробицями.
Впродовж 1923—1965 рр. В. Г. Магар здійснив понад вісімдесят постановок: за період самодіяльності — більше десяти, а в театрі ім. М. Щорса — понад сімдесят вистав, значимість і художню вартість яких важко переоцінити. Дві третини постановок — це вистави за сучасними творами. Головний режисер театру ім. Щорса «відкривав» п'єси багатьох своїх сучасників. В діючий репертуар ввійшли вистави за їхніми п'єсами: «Загибель ескадри», «Богдан Хмельницький», «В степах України», «Платон Кречет», «Макар Діброва», «Крила», «Калиновий гай», «Правда», «Над Дніпром», «Сторінка щоденника» О. Корнійчука; «Щорс», «І один у полі воїн» Ю. Дольд-Михайлика; «Марія» О. Левади; «Дівчина з Мінусінська», «Над голубим Дунаєм», «Люди в шинелях», «Зупиніться!» І. Рачади та інші. Мріючи про великі сценічні полотна, Магар-режисер довгий час не мав можливості їх втілювати: сцена в Житомирі була дуже компактною, як і сцена Ужгородського театру, а під час війни, певна річ, про зручності не йшлося. Отож, коли 1953 року в Запоріжжі відкрилась нова будівля театру, з глибокою сценою, високими порталами і рухомим колом, це стало дійсно знаковою подією і для театру ім. Щорса, і для головного режисера, адже нарешті з'явилась можливість втілювати технічно складні постановки. Відкривала нову сцену «Загибель ескадри» — «перша з галереї вистав, що захоплювали великим режисерським розмахом, крупною художньою фактурою».
В. Г. Магар часто звертався до класики, особливо — до української. Він добре знав побут, народні звичаї, історію костюма, і в своїх виставах підкреслював багатство фарб, майстерно передавав музичну стихію українського фольклору. Яскравими сторінками ввійшли в історію театру вистави: «Маруся Богуславка», «Сорочинський ярмарок», «Циганка Аза» М. Старицького; «Назар Стодоля» Т. Шевченка; «Наталка-Полтавка» І. Котляревського; «Запорожець за Дунаєм» П. Гулака-Артемовського; «Дай серцю волю, заведе в неволю», «Доки сонце зійде, роса очі виїсть» М. Кропивницького; «Украдене щастя» І. Франка; «Майська ніч», «Вій» М. Гоголя; «Безталанна» І. Карпенка-Карого та ін.
Українська класика в постановці В. Г. Магара мала незмінний глядацький успіх. Як, наприклад, «Майська ніч», першу постановку якої В. Г. Магар здійснив у 1942 році. Життєствердний дух вистави був підтримкою для бійців у тяжкі воєнні часи. Пісенність, гумор, колоритні народні образи, пасторальні картини українського села — все в ній було таким рідним, таким близьким! В 1962 р. В. Магар вдруге поставив «Майську ніч». Соковита, ніби справжній травневий сад, декорація вистави, вибудуваний акторський ансамбль і неповторний дует Писаря й Зовиці (В. Магар і А. Морозова), захоплювали не тільки глядачів театру, але й акторів, які пригадують чудову «Майську ніч» і сьогодні.
Магар-актор Редагувати
Володимир Герасимович Магар, був наділений талантом бездоганного відчуття правди, виконавської щирості, вмінням у рамках одного образу бути і комедійним, і драматичним, і трагедійним.
Протягом більш як сорокарічної мистецької діяльності В. Г. Магар виконав понад двісті п'ятдесят ролей у класичних і сучасних п'єсах. В його ролях виявлялась допитливість актора, багатство нагромаджених життєвих вражень, уміння знаходити для кожного образу чітку характеристику й типові деталі, продумано і виправдано діяти в пропонованих обставинах, поступово і яскраво розкриваючи психологічну лінію свого героя. Професіоналізм Магара-актора доповнювався його непересічною зовнішністю. Він був високим на зріст, мужньої постави, з живим виразним обличчям і розумними, кмітливими очима.
В репертуарі В. Г. Магара залишились надзвичайно колоритні образи Миколи — «Наталка-Полтавка» І. Котляревського; Бублика — «Платон Кречет», Романюка — «Калиновий гай», Галушки — «В степах України» О. Корнійчука; Шельменка — «Шельменко-Денщик» Г. Квітки-Основ'яненка; Шмаги — «Без вини винні» О. Островського; Писаря — «Майська ніч» М. Гоголя; Карпа Карповича — «Не називаючи прізвищ» В. Минка та ін. Серед улюблених ролей Володимира Герасимовича була роль Гордія Поваренка в драмі «Доки сонце зійде, роса очі виїсть». Образ «городянського» крутька артист втілював за допомогою гостро сатиричних барв, розкриваючи в яскравому зовнішньому малюнку його внутрішню суть.
Характерні, сатирично-комедійні образи В. Г. Магар втілював з надзвичайною майстерністю, без комікування і шаржування. Він не гнався за дешевим успіхом і не спрощував образи, які брався втілювати. Так, наприклад, його дяк Гаврило («Богдан Хмельницький» О. Корнійчука) — не сміхотвор і п'яниця, а величний козак-запорожець, якому не випадково довіряє сам гетьман. Актор вміло підкреслював, що за жартами і зовнішнім спокоєм приховані мужність, патріотизм і сила цієї людини.
Майстерно, з щирістю й глибиною думки створював В. Г. Магар драматичні образи, серед яких не можна не згадати Гайдая — «Загибель ескадри» О. Корнійчука, Харитонова — «За тих, хто в морі» Б. Лавреньова, Буличова — «Єгор Буличов та інші» М. Горького; професора Буйка з однойменного твору Я. Баша і батька Боженка у виставі «Щорс» Ю. Дольд-Михайлика. В цих ролях В. Г. Магар щиро хвилював глядачів. Його герої — відважні патріоти Батьківщини, мудрі, зосереджені, енергійні, здатні на самопожертву — були життєво правдиві, реалістичні, розкриті в усьому багатстві їхнього духовного світу, в усій складності та багатогранності їхніх характерів.
Остання роль В. Г. Магара — Іларіон Гроза в спектаклі «Сторінка щоденника» О. Корнійчука — засвідчила, як багато ще міг зробити великий артист на сцені. Роль виконана з психологічною заглибленістю, на основі зрілих філософських роздумів, з широтою образних узагальнень. Ці набутки Магара-актора відчиняли двері в світ шекспірвської драматургії. Як зерно образу Магар виносив на сцену любов. В його Грозі жив недоторкано чистий моральний світ, любов до прекрасного в природі й людині. Ця роль була своєрідною сповіддю митця, щирою, і… останньою в житті.
Сім'я Редагувати
- Дружина — Рунцова Світлана Федорівна (22 грудня 1924 р. — 26 квітня 2003 р.) — актриса.
- Дочка — Магар Тетяна Володимирівна (22 листопада 1946 р. — 23 січня 2008 р.) — кінорежисер. Заслужений діяч мистецтв України, Член Національної спілки кінематографістів України.
- Син — Магар Володимир Володимирович — театральний режисер і художній керівник Севастопольского академічного російського драматичного театру імені А. В. Луначарського.
Увічнення пам'яті Редагувати
- У березні 2004 році театр ім. Щорса був перейменований на Запорізький обласний український музично-драматичний театр імені Володимира Магара З серпня 2004 року театру надано статус «академічного».
- У 1966 р., через рік після смерті, ім'ям Володимира Герасимовича Магара була названа вулиця в Космічному мікрорайоні Запоріжжя.
Нагороди Редагувати
Примітки Редагувати
Джерела та література Редагувати
- Віра Середа (8 грудня 2010). У Володимира Магара не було нічого другорядного. «Запорізька правда». Архів оригіналу за 19 травня 2012. Процитовано 21 лютого 2011.
- Віталіна Московцева (10 липня 2010). Романтик XX століття. «Запорізька правда». Архів оригіналу за 19 травня 2012. Процитовано 21 лютого 2011.
- Театр ім. В.Г Магара (10 липня 2010). . «Запорізькій Академічний Обласний Український Музично-Драматичний Театр ім. В.Г.Магара». Архів оригіналу за 25 січня 2011. Процитовано 22 лютого 2011.
- Компания "СтарМедиа" (2008-23-01). Ушла из жизни известный режиссер Татьяна Магар. «Кіно -Театр»(рос.).[недоступне посилання з липня 2019]
- Т. Довгань (6 квітня 2003). Жизнь как мгновение" 4 июня—40 дней как умерла народная артистка Украины Светлана Федоровна Рунцова. «Слава Севастополя»(рос.). Архів оригіналу за 28 червня 2012. Процитовано 21 лютого 2011.
- Севастопольский академический русский драматический театр им. А.В.Луначарского (10 липня 2010). Магар Володимир Володимирович. «Севастопольский академический русский драматический театр им. А.В.Луначарского»(рос.). Архів оригіналу за 30 червня 2013. Процитовано 21 лютого 2011.
Література Редагувати
- Газета: «Данапріс» травень, 2010 рік. «Володимир Герасимович Магар Присвячується 110-річчю від дня народження.» Автор статті — Наталія Миколаївна Ігнатьєва
В статті використано матеріали книг: «Театр ім. М. О. Щорса» В. М. Гайдабури (1979), «Володимир Магар» Ю. Ягнича (1961), а також спогадами акторів Час виходу газети — травень, 2010 рік.
- Енциклопедія Українознавства. в 4 т. / /Гол. ред. В.Кубійович.- Париж; Ню-Йорк: Молоде Життя, 1954—1989.- 1427 с.
- Ягніч Ю. М., Тернюк П. І. Володимир Магар: Народний артист Союзу РСР: творчий шлях. -Дніпропетровськ: Кн. вид-во, 1961. −79 с.
- Тернюк П., Ягнич Ю. Володимир Герасимович Магар. Народний артист СРСР. -К.: Держ. вид-во Образотворче. мистецтва І муз. літ. УРСР, 1962. −43 с.
- Бережний В. Видатний майстер сцени / / Запорізька правда. — 1975. — 23 листопада
- Слово про великого художника / / Індустріальне Запоріжжя. — 1975. — 23 листопада
- Трощановський А. Таланту добрий світло / / Індустріальне Запоріжжя. — 1980. — 5 липня.
- Гайдабура В. Що лишилося живого …// Комсомолець Запоріжжя. — 1980. — 5 лип.
- Щербина Т. П. В. Г. Магар — актор І режисер // Нариси культури Українців Півдня: Х-Пресс.-Запоріжжя. −1997. -с. 24-26.
- Середа В. Життя в театрі І театр у жітті Володимира Магара: (м. Запоріжжя) // Запорізька правда. −2007. — № 97-98, 5 липня. -с.7.
- Московцева В. Романтик Із далекого села: (Актор та режисер В. Магар) // Запорізька правда. −2009. — № 43-44, 26 березня. -с.17.
Посилання Редагувати
- Магар Володимир Герасимович // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 15.