Лісовий Василь Семенович | |
---|---|
В'язничне фото Василя Лісового, липень 1972 | |
Народився | 17 травня 1937 с. Старі Безрадичі, Обухівський район, Київська область |
Помер | 19 липня 2012 (75 років) Київ |
Громадянство | УРСР → Україна |
Національність | українець |
Діяльність | філософ, поет, дисидент, політичний в'язень |
Сфера роботи | філософія, логіка, поезія і захист прав людиниd |
Alma mater | Історико-філософський факультет Київського університетуd |
Мова творів | українська, англійська і німецька |
У шлюбі з | Віра Лісова |
Діти | Лісовий Оксен Васильович |
Нагороди | |
| |
Висловлювання у Вікіцитатах |
Васи́ль Семе́нович Лісови́й (17 травня 1937, с. Старі Безрадичі, Обухівський район, Київська область — 19 липня 2012) — український філософ, громадський діяч, дисидент, політв'язень. Організатор самвидаву в 1960-х роках.
Чоловік Віри та батько Оксена Лісових.
Біографічні відомості Редагувати
Народився в селі Старі Безрадичі Обухівського району Київської області в селянській родині. Батько загинув на війні.
У 1962 році закінчив історико-філософський факультет Київського університету, викладав філософію в Тернопільському медичному інституті.
У 1966–1969 рр. навчався в аспірантурі Київського університету за спеціальністю логіка, викладав у цьому університеті.
З 1969 — співробітник Інституту філософії АН УРСР. У 1971 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Логіко-філософське дослідження побутової мови».
Дисидентська діяльність Редагувати
Самвидав розповсюджував з 1961 року. З 1966, паралельно з науковою роботою, інтенсивно організовував його виготовлення, зберігання та розповсюдження серед аспірантів і в студентському середовищі. Лісовий — автор самвидавної статті «Лист виборця Антона Коваля».
Виступив із відритим листом на захист заарештованих шістдесятників і на знак солідарності побажав бути засудженим разом з ними.
Хвиля арештів інтеліґенції 1972 підштовхнула Василя Лісового до відкритого протесту. Разом з Євгеном Пронюком видав № 6 самвидавського журналу «Український вісник», відновленого ними з метою дати громадськості інформацію про заарештованих і відвести від них звинувачення у виданні попередніх випусків.
Київський обласний суд 6 грудня 1973 засудив його до 7 років позбавлення волі в таборах суворого режиму та 3 років заслання за ст. 62 ч. 1 КК УРСР. Одночасно з Лісовим були засуджені Євген Пронюк та Василь Овсієнко.
Офіційна реабілітація Редагувати
Звільнений з ув'язнення в липні 1983.
1989 — реабілітований, відновлений у званні кандидата філософських наук і на роботі в Інституті філософії НАН України.
Викладав філософію, готував навчальну літературу, виступав зі статтями в галузі політології. Викладав філософію в київських університетах, брав участь у виробленні програм та ідеології багатьох політичних і громадських організацій, готував навчальну літературу, уклав (у співавторстві з Олегом Проценком) антології «Консерватизм», «Націоналізм», «Лібералізм», перекладав філософську літературу з англійської та німецької мов.
Автор книжок «Культура — ідеологія — політика» (1997), «У багатоголоссі політичних дискусій» (2007).
Нагороди Редагувати
Указом Президента України Віктора Ющенка від 26 листопада 2005 нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.
Примітки Редагувати
- ↑ Czech National Authority Database
- Нежигай І. Боєць ДШВ та директор МАН: хто такий Оксен Лісовий, який може стати новим міністром освіти // Факти ICTV. — 2023. — 18 березня.
Джерела Редагувати
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Лісовий Василь Семенович |
- В. Овсієнко. Лісовий Василь Семенович // Віртуальний музей «Дисидентський рух в Україні» [ 2 червня 2011 у Wayback Machine.]
- Спогади Василя Лісового // Віртуальний музей «Дисидентський рух в Україні» [ 3 червня 2011 у Wayback Machine.]
- Українська Гельсінська спілка з прав людини [ 19 жовтня 2012 у Wayback Machine.]
- Василь Овсієнко В'язень власного сумління 19.07.13 [ 3 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
- Лісовий Василь Семенович (29.08.1937-20.07.2012) [ 20 грудня 2014 у Wayback Machine.]
Література Редагувати
- Лісовий, Василь Семенович // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.