Ліонський трамвай (фр. Tramway de Lyon) — трамвайна мережа французького міста Ліон. Відкрита в 2001 році замість ліквідованої в 1957 році старої трамвайної мережі. Станом на липень 2021 року налічує сім ліній і Rhônexpress що не входить у загальну нумерацію, та прямує до аеропорту Сент-Екзюпері.
| Ліонський трамвай | |
| Галузь промисловості | пасажирський транспорт[d] |
|---|---|
| Дата створення / заснування | 2001 |
| Континент | Європа |
| Країна | Франція |
| Адміністративна одиниця | Ліон |
| Розташування штаб-квартири | Ліон |
| Оператор | Transports en commun lyonnaisd |
| Дата офіційного відкриття | 22 грудня 2000 |
| Ширина колії | метрова колія і європейська колія |
| Стан використання | використовується[d] |
| Офіційний сайт | |
| Ліонський трамвай у Вікісховищі |
Координати: 45°43′05″ пн. ш. 4°55′42″ сх. д. / 45.718333330027775219° пн. ш. 4.92861111002777807° сх. д.
Історична трамвайна мережа (1880—1957) ред.
В 1879 році при державній концесії була створена Ліонська компанія омнібусів і трамваїв (фр. Compagnie des Omnibus et tramways de Lyon (OTL)), що відкрила 11 жовтня 1880 першу лінію на кінній тязі. До кінця 1881 діяло вже десять ліній, які потроху були електрифіковані (остання кінна лінія зникла в 1901). У перші десятиліття існування ліонського трамвая одночасно з OTL працювали ще кілька конкуруючих компаній: Трамвайна компанія Екюї, Ліонська трамвайна компанія, Компанія Фурв'єр[en] — західний Ліон та Компанія електричного трамвая Ліон — Круа-Русс[en] — Калюїр, проте до 1914 року всі вони були поглинені OTL. Максимального розвитку трамвайна мережа досягла в 1916—1935 рр, коли у Ліоні та передмістях працювали 36 ліній (включаючи 2 приміські, що не входили до загального переліку маршрутів). Особливістю тієї трамвайної мережі була наявність колії одночасно двох ширин: метрової та стандартної. Це було викликано тим, що спочатку лінії прокладали кілька незалежних один від одного компаній, які використовували різний рухомий склад. Причому іноді по одній і тій же вулиці ходили трамваї з різною колією — у таких випадках будувалися колії з трьома рейками .
При створенні трамвайних маршрутів колії розміщувалися посередині вулиці, ніяк не відокремлюючись від решти проїжджої частини. При відносно невисокому вуличному русі кінця XIX-початку XX століття це не було великою проблемою, проте згодом таке розташування стало призводити до зниження швидкості руху трамваїв і збільшення ймовірності ДТП. З другої половини 1930-х років перед багатьма європейськими містами став вибір: модернізувати трамвайну мережу або відмовитись від неї на користь автобусів та особистого автотранспорту. На жаль, Ліон пішов іншим шляхом — кількість трамвайних ліній стало скорочуватися, і остання з них була закрита 30 червня 1957 року. З 36 маршрутів, що існували на піку розвитку трамвайної мережі, 29 сьогодні повторюються лініями автобусів і тролейбусів .
Сучасна трамвайна мережа (з 2001) ред.
До 1970-х років уряду міста стає остаточно зрозуміло, що ставка на автобуси та особисті автомобілі себе не виправдала. У середині 1970-х років Державний секретар з питань транспорту Марсель Каває вносить в уряд пропозицію про створення у 8 найбільших французьких містах трамвайних мереж. За підтримки держави починається будівництво метрополітену, перші 3 лінії якого відкриваються 2 травня 1978 року. За всіх переваг метрополітену, проте, у нього є два істотні недоліки: терміни будівництва та вартість. Тому, у 1980-х роках уряд Ліона починає розглядати план доповнення ліній метрополітену легкорейковим транспортом — зокрема, пропонується створення у місті штадтбана, який має курсувати тунелями у центрі міста і виходитиме на поверхню на околицях і в передмістях. Проте, ці плани не були реалізовані .
На виборах мера Ліона, що відбулись в 1995 році, перемагає Раймон Барр. Водночас у Франції ухвалюється закон, згідно з яким будь-яка агломерація з населенням понад 100 000 осіб повинна мати свій план міських пасажирських перевезень. В 1995—1997 роках такий план розробляється і для Великого Ліону[en]. Згідно з планом, у місті та передмістях мають існувати 11 пасажирських ліній (включаючи існуючі лінії метро). В 1997—1998 роках нарешті приймається рішення про будівництво двох перших трамвайних ліній .
Роботи з будівництва розпочинаються у жовтні 1998 року. Перші рейки укладають 7 квітня 1999 року. 18-29 березня макет майбутньої трамвайної мережі представлений на Ліонському ярмарку. Міський уряд щосили підганяє будівельників, щоб запустити трамвайну мережу до виборів, які заплановані на весну 2001 року. В результаті перші 18,7 км колій укладені та готові до експлуатації до червня 2000 року. Вперше повністю низькопідлоговий трамвай Alstom Citadis 302 представлений публіці 13 липня. Проте понад півроку тривали доведення та випробування ліній та складів (так, трамваї мають пройти без пасажирів по 15 000 км для того, щоб здобути сертифікацію). Нарешті, 2 січня 2001 року — після перерви в 44 роки, 11 місяців і 4 дні — 2 перші лінії T1 і T2 почали працювати .
В 2003—2021 рр було введено в дію ще 5 ліній (з нумерацією від T3 до T7), продовжено лінії T1 і T2, а також спеціальну трамвайну лінію Rhônexpress, що сполучила центр міста з розташованим приблизно за 25 км аеропортом Сент-Екзюпері (Rhônexpress управляється окремою компанією, на ній не діють умови та квитки інших ліній) .
Маршрути ред.
| Лінія | Дата відкриття | Маршрут | Довжина | Ост. | Час | Рухомий склад | |
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 2 січня 2001 (відкриття) 12 вересня 2005 (продовження до Монроше) 19 февраля 2014 (продовження до Дебура) | Дебур (Debourg) Отель-де-Режьон — Монроше (Hôtel de Région—Montrochet) Перраш (Perrache) Гійотьєр — Габриель Пері (Guillotière—Gabriel Péri) Гар-Пар-Дьйо — Вівьє-Мерль (Part-Dieu) Шарпен — Шарль Ерню (Charpennes—Charles Hernu) Ла-Дуа — Гастон-Берже (La Doua—Gaston Berger) І. Ю. Т. Фессін (I.U.T. Feyssine) | 11,7 км | 27 | 45 хв | Alstom Citadis 302 | ||
| 2 січня 2001 (відкриття) 27 жовтня 2003 (продовження до Сен-Прієст — Бель-Ер), 24 березня 2021 (продовження до Отель-де-Режьон — Монроше) | Отель-де-Режьон — Монроше (Hôtel de Région - Montrochet) Перраш (Perrache) Жан Масе (Jean Macé) Жет-д'О — Мендес-Франс (Jet d'Eau—Mendès France) Гранж-Бланш (Grange Blanche) Парії — Юніверсіте — Іпподром (Parilly—Université—Hippodrome) Порт-дез-Альп (Porte des Alpes) Сен-Прієст — Бель-Ер (Saint-Priest—Bel Air) | 14,9 км | 32 | 45 хв | Alstom Citadis 302 | ||
| 4 грудня 2006 (відкриття) 10 червня 2014 (продовження до Мезьйо — Ле-Панетт) | Гар Пар-Дьё — Вівьє-Мерль (Gare Part-Dieu—Villette) Гар-де-Вильорбанн (Gare de Villeurbanne) Во-ан-Велен — Ла-Суа (Vaulx-en-Velin La Soie) Десін — Гран-Ларж (Décines Grand Large) Мезьйо-Зон-Індюстрієль (Meyzieu Zone Industrielle) або Мезьйо — Ле-Панетт (Meyzieu — Les Panettes) | 14,82 км | 11 | 26 хв | Alstom Citadis 402 | ||
| 20 квітня 2009 (відкриття) 2 вересня 2013 (продовження до Опиталь-Фезен) | Опиталь-Фезен — Венисьйо (Hôpital Feyzin—Vénissieux) Гар-де-Венісьйо (Gare de Vénissieux) Жет-д'О — Мендес-Франс (Jet d'Eau—Mendès France) Манюфактюр — Монлюк (Manufacture—Monluc) Гар-Пар-Дьё — Вівьє-Мерль (фр. Gare Part-Dieu) Шарпен — Шарль Ерню (Charpennes—Charles Hernu) Ла-Дуа — Гастон-Берже (La Doua—Gaston Berger) | 9,57 км | 29 | 28 хв | Alstom Citadis 302 | ||
| 17 листопада 2012 | Гранж-Бланш (Grange Blanche) Отель-де-Віль — Брон (Hôtel de ville—Bron) Де-Тасиньї — Кюріаль (De Tassigny—Curial) Парк-дю-Шен (Parc du Chêne) Євроекспо (Eurexpo) | 7 км | 11 | 20 хв | Alstom Citadis 302 | ||
| 22 листопада 2019 | Дебур (Debourg) Бовізаж — СІСЛ (Beauvisage-CISL) Мермоз — Пінель (Mermoz-Pinel) Деньєтт (Desgnettes) Опіто-Ест — Пінель (Hôpitaux Est — Pinel) | 6,7 км | 14 | 12 хв | Alstom Citadis 302 | ||
| 1 лютого 2021 | Во-ан-Велен — Ла-Суа (Vaulx-en-Velin-La Soie) Десін-Сантр (Décines Centre) Десін-ОЛ-Валле (Décines OL Vallée) | 6 км | 4 | 10 хв | Alstom Citadis 302 | ||
Rhônexpress | 9 серпня 2010 | Гар-Пар-Дьйо — Вівьє-Мерль (Gare Part-Dieu—Villette) Во-ан-Велен — Ла-Суа (Vaulx-en-Velin La Soie) Мезьйо-Зон-Індюстрієль (Meyzieu Zone Industrielle) Аеропорт Ліон-Сент-Ккзюпери (Aéroport Lyon Saint-Exupéry) | 22 км | 4 | 29 хв | Stadler Tango |
Рухомий склад ред.
Парк складається із зчленованих низькопідлогових трамваїв Alstom Citadis 302, збудованих у перше десятиліття XXI століття. Лінією T3 курсують також зчленовані трамваї Alstom Citadis 402 . Лінію Rhônexpress обслуговують трамваї Stadler Tango в особливій червоній лівреї.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Архів преси 20 століття (нім.) — 1908.
- ↑ (фр.). Ferro-Lyon. Архів оригіналу за 15 серпня 2015. Процитовано 11 листопада 2015.
- . Le tramway lyonnais (фр.). Lyon en Lignes. Архів оригіналу за 4 жовтня 2015. Процитовано 11 листопада 2015.
- ↑ (фр.). Ferro-Lyon. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 11 листопада 2015.
- ↑ (фр.). Transport Urbain Français. Архів оригіналу за 14 липня 2021. Процитовано 14 липня 2021.
- (фр.). TCL. Архів оригіналу за 14 липня 2021. Процитовано 14 липня 2021.
- (фр.). TCL. Архів оригіналу за 14 липня 2021. Процитовано 14 липня 2021.
- (фр.). TCL. Архів оригіналу за 14 липня 2021. Процитовано 14 липня 2021.
- (фр.). TCL. Архів оригіналу за 14 липня 2021. Процитовано 14 липня 2021.
- (фр.). TCL. Архів оригіналу за 14 липня 2021. Процитовано 14 липня 2021.
- (фр.). TCL. Архів оригіналу за 14 липня 2021. Процитовано 14 липня 2021.
- (фр.). TCL. Архів оригіналу за 14 липня 2021. Процитовано 14 липня 2021.
- (фр.). TCL. Архів оригіналу за 13 листопада 2015. Процитовано 11 листопада 2015.
Помилка цитування: Тег <ref> з назвою "nouveautrams", визначений у <references>, не використовується в попередньому тексті.
Помилка цитування: Тег <ref> з назвою "utm", визначений у <references>, не використовується в попередньому тексті.
<ref> з назвою "tcl", визначений у <references>, не використовується в попередньому тексті.| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ліонський трамвай |