Лібаво-Роменська залізниця — залізниця в Російській імперії, побудована впродовж 1871—1874 років на кошти приватного капіталу — Товариства Ландварово-Роменської залізниці. З 1 травня 1891 року — казенна.
| Віленський (Лібаво-Роменський) вокзал у Мінську | |
| Тип | залізнична лінія |
|---|---|
| Статус | історична, ділянки в різних країнах. |
| Засновано | 1876 |
| Штаб-квартира | Мінськ |
| Роки функціонування | 1874—1919 |
| Країна | балтійські і українські губернії імперії → УНР/ БНР/ Литва/ Латвія → УРСР/ Білоруська РСР/ Польща → Україна/ Білорусь/ Литва/ Латвія |
| Експлуатаційна довжина колій | 718 верст |
| Ширина колії | 1520 мм |
| Власник(и) | Російська імперія |
| Материнська компанія | Тов. Л.-Р.з. → МШС |
Лібаво-Роменська залізниця у Вікісховищі |
Розташування Редагувати
Прокладена територіями Віленської, Мінської, Могилівської, Чернігівської та Полтавської губерній. Одна з приватних залізниць, побудована Карлом Федоровичем фон Мекком, належала родині фон Мекк, пізніше стала казенною.
Історія Редагувати
1 та 24 березня 1870 року Лібаво-Роменська залізниця увійшла до складу ліній, що визнані найважливішими і затвердженими журналами Комітету залізниць. Лінія повинна була з'єднати Лібавську залізницю з «малоросією». Проєктні дослідження були проведені у тому ж 1870 році. Проєкт нормальної концесії затверджений 9 травня 1871 року.
Лібаво-Роменська лінія повинна була відгалузитись від Петербурзько-Варшавської залізниці, до якої прилягала й Лібавська, між станціями Ландварово та Вільно, попрямувати на південний схід; розминутись шляхопроводом з Московсько-Берестейською залізницею у Мінську і перетнути Московсько-Києво-Воронезьку на станції Бахмач, але вже на одному рівні та звідси прокладсти далі до станції Ромни.
Довжина головного шляху становила 718 верст, крім того у Мінську передбачалося будівництво сполучної гілки до Московсько-Берестейської залізниці завдожкию 2 версти. Земляне полотно для однієї колії передбачалось шириною 2,6 сажня. Передбачалось 108 паровозів рухомого складу, 82 вагонів пасажирських, 4 арештантських, 762 вантажних і багажних та 1000 платформ.
Для побудови залізниці засновувалось акціонерне товариство з терміном володіння на 81 рік, а сама залізниця повинна була побудована протягом трьох років.
На відбір кандидатів з будівництва дороги подали заявки: інженер-капітан Яфімович з віденським банкіром Вейкерсгеймом, статський радник Герстфельд, полковник Жирар-де-Сукантон, купець Варгунін з почесним громадянином Гінцбургом, торговий дім Гладіна, інженер-полковник Фалькенгаген, представник Гамбурзького північного банку, статський радник фон-Мекк і комерції радник Варшавський.
За угодою Міністерства шляхів сполучення та Міністерства фінансів, засновником акціонерного товариства був обраний Статський радник фон-Мекк, на ім'я якого 29 липня 1871 була видана концесія. Статут товариства затверджений 25 грудня 1871 року. Згодом, за клопотанням правління Товариства, на підставі затвердженого 7 березня 1872 року журналу Комітету Залізниць напрямок Ландварово-Роменської лінії дещо змінено, при чому пункт її з'єднання з Петербургзько-Варшавською залізницею встановлено за 8 верст на схід від Вільно, на правому березі річки Вілейки.
Загальна довжина залізниці склала 711,1 верст. Біля Бобруйська, Жлобина і Гомеля побудовані три гілки до річок: Березини, Дніпра і Сожу.
Рух залізницею відкривався окремими дільницями:
- Нова Вільня — Мінськ (173 версти) — 14 грудня 1873 року;
- Мінськ — Бобруйськ (139,5 верст) — 16 вересня 1873 року;
- Бобруйськ — Гомель (141,8 верст) — 17 листопада 1873 року;
- Гомель — Бахмач (184 версти) — 12 грудня 1874 року;
- Бахмач — Ромни (72 версти) — 15 липня 1874 року.
1876 року Ландварово-Роменська залізниця об'єднана з побудованою у 1871 році безприбутковою Лібаво-Кошедарською залізницею в Лібаво-Роменську залізницю.
У 1881 році, після викупу казною, Харківсько-Миколаївської залізниці розпочато будівництво продовження на 200 верст від станції Ромни до вузлових станцій Ромодан та Кременчук. 1 жовтня 1888 року залізниця об'єднана з Харківсько-Миколаївською залізницею.
1 травня 1891 року залізниця придбана казною і підпорядкована Міністерству шляхів сполучення.
У 1913 році довжина залізниці становила 1434 км (у тому числі 195 км — двоколійні ділянки).
У 1918 році основна лінія була включена до складу Західних залізниць.
Головні станції Редагувати
Джерела Редагувати
- Російський державний історичний архів, ф. 331, оп. 1-792. 1870—1891 гг. Правление Общества Либаво-Роменской железной дороги.
- Російський державний історичний архів, ф. 446, оп. 26, д. 18. Доклад № 76. 26 июня 1871 г. «О внесении в Комитет министров Уставов Ландварово-Роменской и Лозово-Севастопольской ж. д. и об учреждении концессий на этих дорогах».
- Устав Общества Ландварово-Роменской железной дороги (Утвержден 25 декабря 1871 г.) Технические условия для построения Ландварово-Роменской железной дороги. СПб. 1871 г.
- Записка о наивыгоднейшем направлении продолжения Ландварово-Роменской железной дороги в пределах Малороссии. Полтавское губернское земство. СПб. 1871 г.
- Общая инструкция служащим общества Ландварово-Роменской железной дороги. СПб. 1872 г.
- Ландварово-Роменская ж. д. Прямое восточно-немецкое-силезско-русское товарное сообщение, действующее с 1 апреля 1872 г. Москва. 1873 г.
- Инструкция для паровозной прислуги Ландварово-Роменской железной дороги. СПб. 1873 г.
- Отчёт Правления Общества Ландварово-Роменской железной дороги об эксплуатации за 1873—1875 гг. М. 1874—1876 гг.
- Смета прихода и расхода по эксплуатации Ландварово-Роменской железной дороги на 1876 год. М. 1875 г.
- Тариф Ландварово-Роменской и Либавской железных дорог, вступающий в действие с 15 января 1877 г. М. 1877 г.
- Ландварово-Роменская ж. д. Положение о счетоводстве и отчётности станций. (Утв. 12 ноября 1877 г.) СПб. 1878 г.
- Несколько соображений об акциях Ландварово-Роменской железной дороги. СПб.: тип. Балашева. 1888 г.
- Либаво-Роменская железная дорога // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
Примітки Редагувати
| Це незавершена стаття про залізничний транспорт. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |