Архи́п Миха́йлович Лю́лька (10 (23) березня 1908, Саварка, Київська губернія (нині Обухівського району, Київської області) — 1 червня 1984, Москва, СРСР) — український радянський конструктор авіаційних двигунів. Член-кореспондент АН СРСР (з 1960), академік АН СРСР (1968).
| Люлька Архип Михайлович | |
|---|---|
| | |
| Народився | 10 (23) березня 1908 Саварка |
| Помер | 1 червня 1984 (76 років) Москва |
| Поховання | Новодівичий цвинтар |
| Країна | Російська імперія → СРСР |
| Національність | українець |
| Діяльність | авіакосмічний інженер, конструктор |
| Alma mater | Київський політехнічний інститут |
| Галузь | авіація |
| Заклад | АН СРСР |
| Науковий ступінь | доктор технічних наук |
| Членство | Російська академія наук Академія наук СРСР |
| Відомий завдяки: | Розробив конструкцію першого у світі двоконтурного турбореактивного двигуна (1939—1941) |
| Нагороди | |
Люлька Архип Михайлович у Вікісховищі |
Життєпис Редагувати
У 1925 році закінчив ремісниче училище в Білій Церкві. З другого разу вступив до Київського політехнічного інституту, який закінчив у 1931. Учень Михайла Кравчука.
У 1937—1939 роках, працюючи у Харківському авіаційному інституті, створив конструкцію першого в СРСР двоконтурного турбореактивного двигуна (ТРД).
Розробив конструкцію першого у світі двоконтурного турбореактивного двигуна (1939—1941), інших двигунів. Дослідив нові енергетичні речовини.
У 1941—1942 роках евакуйований у Башкірську АРСР, працював на закритому танковому заводі у Челябінську.
1941 року А. М. Люлька запатентував двоконтурну схему турбореактивного двигуна — ТРДЦ, але на той момент не було можливостей для її практичної реалізації (це стане можливим тільки у 60-ті роки XX століття). Розуміючи це, Архип Михайлович запропонував двигун, заснований на більш простій одноконтурній схемі. Але і цей проект випередив свій час, не маючи аналогів. Двоконтурна схема турбореактивного двигуна є головною схемою сучасних[коли?] двигунів як військової, так і цивільної авіації.[джерело?]
З 1946 року — генеральний конструктор авіаційних двигунів. Згодом під його керівництвом створені потужні ТРД нового типу.
Був піонером розробки турбореактивних двигунів для надзвукової авіації, зробивши перші кроки у цьому напрямі ще в далекі тридцяті роки. Під його керівництвом створюється спеціальне КБ, нині НВО «Сатурн», яке носить його ім'я.
У 1938 році групою Архипа Люльки розроблений двигун РГД-1, що дав змогу літаку розвинути швидкість до 900 км/год. Але справжнє визнання талановитий конструктор здобув у повоєнні роки.
28 травня 1947 року літак Су-11 з двигуном ТР-1 конструкції Люльки розвинув швидкість 900 км/год. Згодом ТР-1 було встановлено на літаки Іл-22. Восени 1957 року відбулися випробування літака Су-7, який вперше перевищив швидкість звуку вдвічі. На базі цього літака згодом були створені бомбардувальник і штурмовик. А один з останніх створених Люлькою двигунів АЛ-31Ф[ru] стоїть на всесвітньо відомому Су-27, яким встановлено 27 світових рекордів і виконуються такі фігури вищого пілотажу, як «Колокол» і «Кобра Пугачова». Дітище Архипа Люльки — двигун АЛ-29 встановлено на макеті-аналозі космічного корабля багаторазового використання «Буран», який свого часу був розроблений у КБ ім. Павла Сухого.
У 1948 році у процесі доводочних робіт на базі ТР-3 (тягою 4000 кг) було створено більш потужний двигун тягою 5000 кг, що отримав позначення АП-5 і став двигуном для відомих реактивних літаків: Як-1000, Ла-190, Іл-30, Іл-46. За створення цього двигуна велику групу співробітників КБ на чолі з А. М. Люлькою було нагороджено Державною премією. Після АП-5 всі наступні двигуни КБ А. М. Люльки позначалися ініціалами їх розробника.
У 1952 році випущено двигун АЛ-7 для Іл-54 і гідролітака конструкторського бюро Г. М. Берієва. Модифікований форсажною камерою згорання АЛ-7 став ТРДФ, АЛ-7Ф і впроваджувався на надзвукових літаках Су-7Б, Су-9, Ту-280. Літаки П. С. Сухого і Г. М. Берієва з двигунами А. М. Люльки встановили понад двадцять світових рекордів.
Більш форсований варіант ТРДФ АЛ-21ФЗ (тягою 11200 кгс) став двигуном шести модифікацій літака з крилами змінної стріловидності Су-17 і такої ж кількості військового бомбардувальника (з крилами змінної геометрії) Су-24. У 70-ті роки в ОКБ А. М. Люльки на базі двоконтурного реактивного двигуна було створено нові ТРДФ (АЛ-31 та інші), які не поступалися найкращим світовим аналогам. Конструкторську і наукову роботу А. М. Люлька успішно поєднував із громадською діяльністю. Його неодноразово обирали депутатом Верховної Ради СРСР.
У 1968 році Архип Михайлович був обраний дійсним членом Академії наук СРСР, де він очолював комісію газових турбін Академії.
Мешкав в будинку на Протоповському провулку, 6 у Москві. Помер 1 червня 1984 року та похований на Новодівичому цвинтарі у Москві.
Двигуни Архипа Люльки на радянських літаках Редагувати
- ТР-1 для Су-11 та Іл-22
- АЛ-5 для Іл-30 та Іл-46
- АЛ-7 для Іл-54
- АЛ-7Б (ПБ) для Ту-98
- АЛ-7Ф-1 для Су-7 та його модифікацій
- АІ-7 для Су-9
- АЛ-21 для Су-22, Су-24
- АЛ-31 для Су-27, Су-30
- АЛ-35 для Су-27
- АЛ-41 для Су-37 та МіГ МФ1
Відзнаки Редагувати
- Герой Соціалістичної Праці (1957).
- Лауреат Ленінської премії (1976).
- Лауреат Сталінських премій (1948, 1951).
Вшанування Редагувати
Вулиця Академіка Люльки у місті Львів.
Вулиця Архипа Люльки у містах Біла Церква, Богуслав, Київ.
25 травня 2007 року, у селі Саварка Обухівського району Київської області — рідному селі А. М. Люльки, на подвір'ї місцевої школи його імені відкрито пам'ятник академіку.
На фасаді корпусу №6 Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» встановлено меморіальну таблицю академіку Архипу Люльці, його портрет — у Галереї видатних випускників КПІ, за головним корпусом КПІ на алеї видатних вчених встановлено пам'ятник Архипу Михайловичу Люльці. Також меморіальні таблиці встановлені на фасаді моторобудівного факультету Харківського авіаційного інституту, на фасаді національного аграрного університету у Білій Церкві та на фасаді будинку на Протоповському провулку у Москві, де у 1974—1984 роках мешкав академік Архип Люлька (відкрита 14 серпня 1987 року).
23 березня 2018 року на державному рівні в Україні відзначалася пам'ятна дата — 110 років з дня народження Архипа Люльки (1908—1984), конструктора авіаційних двигунів.
Примітки Редагувати
- Відкрито пам'ятник А. М. Люльці. kpi.ua. Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського». оригіналу за 15 березня 2018. Процитовано 1 жовтня 2022.
- Пам'ятник Люльці Архипу Михайловичу. kpi.ua. Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського». оригіналу за 15 березня 2018. Процитовано 1 жовтня 2022.
- Постанова Верховної Ради України від 08.02.2018 р. № 2287-VIII «Про відзначення пам'ятних дат і ювілеїв у 2018 році». rada.gov.ua. Верховна Рада України. оригіналу за 15 березня 2018. Процитовано 1 жовтня 2022.
Джерела та література Редагувати
- Кузьмина Л. М. Огненное сердце. — Москва : Московский рабочий, 1988. — 207 с. — (Творцы науки и техники) — ISBN 978-5-699-22833-1. (рос.)
- Кузьмина Л. М. Неизвестный Люлька. Пламенные сердца гения. — Москва : Яуза; Эксмо, 2007. — 608 с. (рос.)
- Виктор Литовкин (16 октября 2009). Четыре сюжета из рассказов генерального конструктора. aex.ru (рос.). Независимое военное обозрение. Процитовано 1 жовтня 2022. (життєвий епізод за участі А. М. Люльки)
- А. Н. Пономарев. Советские авиационные конструкторы / І. Ф. Шаров. — Издание 3-е, исправленное и дополненное. — Москва : Воениздат, 1990. — 320 с. — ISBN 5-203-00668-7. (рос.)
- Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. Бабичев Ф. С. — 2-ге вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1987. — Т. 2 : Каліграфія — Португальці. — 736 с. — С. 306.
- Ховрич С. Важка дорога до Архипа Люльки // День. — № 180—181 (3581—3582). — 2011. — С. 12.
- В. О. Христич, Г. Б. Варламов Люлька Архип Михайлович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2022. — ISBN 966-02-2074-X.
- Шаров І. Ф. Вчені України: 100 видатних імен / І. Ф. Шаров. — Київ : АртЕк, 2006. — 488 с. — ISBN 966-505-054-0.
- Шендеровський В. Його ім'ям названо реактивні двигуни — Архип Люлька // Нехай не гасне світ науки. Книга перша / За ред. Е. Бабчук. — З-тє вид. — Київ : ВД «Простір», 2009. — С. 168—173. — ISBN 978-966-2068-13-9.
- О. К. Янковський // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 390. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
Посилання Редагувати
- Дмитро Стефанович (24 березня 2008). Люлька Архип Михайлович: вчитель і учень, два академіки… До 100-річчя з дня народження. kpi.ua. Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського». Процитовано 1 жовтня 2022.
- Мар'яна Шевелєва (23 березня 2022). Архип Люлька — великий конструктор з маленького села. uain.press. ГО «Український інтерес». Процитовано 1 жовтня 2022.
- Архип Люлька— биография. theperson.pro (рос.). Процитовано 1 жовтня 2022.
- М. Петренко. Вшанування пам'яті Архипа Люльки. kpi.ua. Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського». Процитовано 1 жовтня 2022.