Принц Людовик-Жозеф де Бурбон-Конде (фр. Louis V Joseph de Bourbon-Condé, 9 серпня 1736 — 13 травня 1818) — єдиний син Луї-Анрі де Бурбон-Конде та принцеси Кароліни Гессен-Рейнфельдської, який користувався особливою прихильністю короля Людовика XV.
| Людовик-Жозеф де Бурбон-Конде | |
|---|---|
| фр. Louis V Joseph de Bourbon-Condé | |
| Народився | 9 серпня 1736[…] Париж, Королівство Франція |
| Помер | 13 травня 1818[…] (81 рік) Париж, Франція |
| Поховання | Абатство Сен-Дені |
| Країна | Франція |
| Діяльність | політик, офіцер |
| Знання мов | французька |
| Титул | герцог |
| Посада | пер Франції[d] |
| Військове звання | генерал |
| Конфесія | католицька церква |
| Рід | Princes of Condéd |
| Батько | Louis Henri, Duke of Bourbond |
| Мати | Landgravine Caroline of Hesse-Rotenburgd |
| У шлюбі з | Charlotte de Rohand і Maria Caterina Brignoled |
| Діти | Louis Henri, Prince of Condéd і Louise Adélaïde de Bourbond |
| Автограф | |
| Нагороди | |
| | |
|
Біографія Редагувати
Поступивши в армію на початку Семирічної війни, Конде у 1762 році розбив при Фрідберзі наслідного принца Карла-Вільгельма-Фердинанда Брауншвейзького. За незгоду (1771) зі схваленою королем реформою парламенту Конде був вигнаний на короткий час. У зборах нотаблей 1787 року Конде підписав доповідну записку, в якій аристократія та духовенство протестували проти якого б то не було порушення своїх привілеїв.
З початком революції у 1789 році Конде залишив Францію та спорядив за свій рахунок на Рейні загін з емігрантів. У з'єднанні (1792) з австрійським військом Конде пішов на Ландау, але був відтиснутий за Рейн. У наступних походах Конде також брав участь.
Після Кампоформійського миру (1797) поступив зі своїм військом на російську службу та бився у 1799 у Швейцарії проти Французької республіки. Від перебування Конде в Росії залишилися такі сліди:
- Пріоратський палац — збудований у Гатчині за наказом Павла I для розміщення Конде як пріора Мальтійського ордену.
- Площа Коннетабль у Гатчині — вибудувана за образом та подобою однойменного об'єкта, який Павло бачив у садибі Конде.
Після виходу Павла I з коаліції проти Франції Конде знову приєднався до австрійських військ, поки Люневільський мир не змусив його розпустити своє військо, після чого Конде поїхав до Англії (1801).
У 1814 році Конде в свиті Людовика XVIII повернувся до Франції.
Праці Редагувати
Видав цінний «Нарис про життя великого Конде» (Essai sur la vie du grand Condé, Париж, 1806).
Примітки Редагувати
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Find a Grave — 1996.
- LIBRIS — 2013.
Література Редагувати
- Chambelland, «Vie de Louis-Joseph de Bourbon-Condé» (П., 1819 — 20). (фр.)
- Бовикін Д. Ю. Емігрантський корпус Конде на російській службі [ 10 лютого 2014 у Wayback Machine.] // Росія та Франція XVIII—XX століття. М., 2006. Вип. 7. С. 77-86. (рос.)
- Іванов І. Б. Корпус принца Конде. К 200-річчю прийняття на російську службу [ 23 лютого 2014 у Wayback Machine.]. // «Наші Вести», № 452, вересень 1998. (рос.)