Луг розчин У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Луг значення Луг від прасл lugъ luga що вважається запоз

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Луг (значення).

Луг (від прасл. *lugъ, *luga, що вважається запозиченням з германських мов; пор. нім. Lauge) — водний настій деревного попелу, який колись широко уживався замість мила для прання, миття тощо. Розбавлений водою луг для миття голови називався ми́тель, для зоління білизни — ту́злу́к.

Головною складовою лугу є поташ, чи карбонат калію K₂CO₃, почасти їдке калі КОН, яке утворюється внаслідок дії вапна з попелу на K₂CO₃ та інші солі.

Луг приготовляють з попелу листвяних дерев, краще берези. Засипавши золу у відро приблизно на третину, її заливають дуже гарячою водою і залишають настоюватися три дні. За цей час завислі частки попелу осядуть на дно, а зверху збереться милка речовина — луг. Він є сильно концентрованим, тому для миття волосся його розбавляють водою в пропорції 1:20, для прання — 1:10. Інший спосіб полягає в кип'ятінні протягом 3 годин водного розчину попелу.

Примітки

Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.
Луг // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
Митель // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
Тузлук // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
Тузлук // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
Щелок // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
. eko-jizn.ru. ЭкоЖизнь.ру. Архів оригіналу за 1 червня 2018. Процитовано 30 травня 2018.

Це незавершена стаття з хімії.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.

[2] Луг // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[3] Митель // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[4] Тузлук // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[5] Тузлук // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.

[6] Щелок // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)

[7] . eko-jizn.ru. ЭкоЖизнь.ру. Архів оригіналу за 1 червня 2018. Процитовано 30 травня 2018.