Юрій Лопат́инський (Псевдо:«Калина», «Шейк») (12 квітня (за іншими даними 4 грудня) 1906, Тернопіль — 16 листопада 1982, Гантер, США) — військовий діяч, підполковник УПА, один із командирів «Нахтігалю».
| Юрій Лопатинський | |
|---|---|
| поручник Карпатської Січі Підполковник | |
| | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 12 квітня 1906 Тернопіль, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина |
| Смерть | 16 листопада 1982 (76 років) Гантер, США |
| Поховання | Цвинтар святого Андрія |
| Alma Mater | Львівська академічна гімназія |
| Псевдо | «Калина», «Шейк» |
| Військова служба | |
| Приналежність | Україна |
| Рід військ | УПА |
| Війни / битви | Угорсько-українська війна 1939 року і Друга світова війна |
| Командування | |
| заступник керівника місії УПА за кордоном | |
| Нагороди та відзнаки | |
Життєпис Редагувати
Народився у священицькій родині в Тернополі. У 1926 закінчив Академічну гімназію у Львові, а згодом школу підхорунжих польської армії. Навчався на юридичному факультеті Львівського університету.
З ранніх років член УВО та ОУН, шкільний товариш Романа Шухевича.
З листопада 1938 до березня 1939 член штабу Карпатської Січі у званні поручника, командир підстаршинської школи в Хусті.
Учасник Другого Великого Збору ОУНР, згодом старшина батальйону «Нахтігаль».
З 1941 р. у складі військової референтури ОУН. 23 квітня 1943 ув'язнений в концтаборі Заксенгаузен, звільнений 20 жовтня 1944.
На початку 1945 прибув в Україну як кур'єр від ЗП УГВР і ОУН, член ГВШ. Вів переговори з головним командуванням польської Армії Крайової у справі перемир'я та демаркаційної лінії, які закінчилися укладанням перемир'я в с. Руда-Ружанецька 21 травня 1946 р.
Після Другої світової війни проживав у США. Очолював Об'єднання колишніх вояків УПА, працював в ЗП УГВР та дирекції «Прологу».
Був одружений з Ганною Прокопович («Ліда Тульчин»), колишньою кур'єркою центру ОУН.
Помер 16 листопада 1982 року від серцевого нападу в Гантері (США). Похований 20 листопада на цвинтарі Саут-Баунд-Брук.
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- Парнікоза Іван, Войцеховський Кшиштоф (21.10.2023). Грубешівська атака 1946 р. – польсько-український союз проти більшовиків Po Polsku tutaj. Прадідівська слава. Українські пам’ятки. Микола Жарких. Процитовано 24.10.2023.
- «Помер Юрій Лопатинський-Калина» [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.] // Свобода. — Ч. 219. — 1982. — 18 листопада. — С. 1.
Джерела та література Редагувати
- О. Й. Стасюк, О. М. Онишко. Лопатинський Юрій [ 15 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 270. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
- М. Р. Посівнич. Лопатинський Юрій [ 14 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- Мельничук Б., Ханас М. Лопатинський Юрій Дем'янович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 391. — ISBN 966-528-199-2.
- Мірчук Петро. Нарис історії ОУН 1920—1939 роки. — К.: Українська Видавнича Спілка, 2007. — 1006 с. ISBN 966-410-001-3