Ло́кро (ісп. locro, походить від кеч. ruqru) — густа м'ясна страва з гарбузом, солодкою кукурудзою[en] та картоплею доіспанського і доінкського походження, популярний в андійському регіоні. Це одна з національних страв Перу, Болівії, Еквадору, Чилі, Парагваю, Аргентини та південно-західної Колумбії.
| Тип | рагу, стью |
|---|---|
| Походження | Аргентина |
| Входить у національні кухні | Перуанська, Болівійська, Еквадорська, Аргентинська, Парагвайська, Чилійська, Колумбійська |
| Температура подачі | гаряча |
| Необхідні компоненти | м'ясо, гарбузи, овочі |
|
Склад ред.
Страва є різновидом ґізо із кукурудзи, квасолі, гарбуза або картоплі, що готуються у м'ясному бульйоні на повільному вогні зазвичай у великому казані. Є типовою для кухні корінного населення південноамериканських Анд. Їдять переважно взимку.
Визначальними інгредієнтами є кабачки чи інші види гарбузів, кукурудза, деякі види м'яса (зазвичай яловичина, але іноді в'ялена яловичина, чорисо, субпродукти або м'ясо інших тварин) і овочі. Інші інгредієнти зазвичай включають цибулю, квасолю, картоплю. У деяких регіонах до локро додають горох, маніок, пшеничну крупу чи рис, сир, зелені банани, інші місцеві овочі та приправи. У деяких регіонах локро готують з особливого сорту картоплі, так званої «папа чола», яка має унікальний смак, її важко знайти за межами рідного регіону.
Регіональні варіації ред.
В Аргентині локро поширився з регіону Куйо на решту країни. Його вважають національною стравою ще з часів війни за незалежність (1810–1816) й часто подають 25 травня, у річницю Травневої революції. Іноді на гарнір подають червоний гострий соус із червоного перцю та паприки, відомий як кікірімічі[es].
В Еквадорі популярний варіант, відомий як «ягуарлокро». У рецепті використовуються нутрощі та кров ягняти.
Примітки ред.
- Аргентинская кухня шаг за шагом. - М.: ИД ЗАО "Медиа Инфо Групп", 2013 (англ.). оригіналу за 19 квітня 2022. Процитовано 19 квітня 2022.
- . Argentina (ісп.). Архів оригіналу за 27 липня 2008. Процитовано 25 лютого 2012.