Липівка Рогатинська міська громада У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Липівка Ли півка до 1570 р Матії

49°30′57″ пн. ш. 24°33′59″ сх. д. / 49.51583° пн. ш. 24.56639° сх. д. / 49.51583; 24.56639Координати: 49°30′57″ пн. ш. 24°33′59″ сх. д. / 49.51583° пн. ш. 24.56639° сх. д. / 49.51583; 24.56639

Водойми

Гнила Липа, Залізний

Відстань до
обласного центру

81 км

Відстань до
районного центру

12 км

Найближча залізнична станція

Рогатин

Відстань до
залізничної станції

13 км

Місцева влада

Адреса ради

Івано-Франківська область, Івано-Франківський район, Рогатинська міська громада, с. Липівка

Карта

Липівка

Мапа

Липівка у Вікісховищі

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 714-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Івано-Франківської області» увійшло до складу Рогатинської міської громади.

Розташування ред.

Розташоване на березі річки Гнилої Липи, притоки Дністра, за 15 км від колишнього районного центру. Через село проходить автодорога сполучення Рогатин-Перемишляни-Куровичі.

У селі протікає потік Залізний, який впадає у річку Гнилу Липу притоку річки Дністер.

Історія ред.

Липівка (Ферлеїв) на австрійській мапі XVIII століття.

На території сіл кол. Воронівської сільради знайдено скарб римських монет (II—III ст.ст. н. е.).

Засноване на початку XV ст. Чотири рази татари нищили й палили село.

1430 р. перша згадка про село Матвіїв.

1570 р. королівським указом:

шляхтичеві Янові Фірлею на ґрунтах села Матіївців дозволено закласти містечко Фірлеїв,
запроваджені ярмарки на Зелені свята та Різдво Пречистої Діви Марії; торги — щопонеділка,
дідичним війтом призначений Миколай Нарайовський.

Містечко користувалося печаткою з власним гербом — зображенням святого Станіслава, що воскрешає Пьотровіна (відбитки печатки з цим гербом, датовані ХІХ століттям, збереглися в колекції відомого львівського краєзнавця Антонія Шнайдера).

У XVI—XVII століттях Фірлеїв зберігав статус містечка, тут розвивався гончарний промисел. Великої шкоди господарству й населенню містечка заподіяли в 1828 році пожежа й сарана, а в 1831 і 1855 роках — холера.

На початку ХХ століття у містечку були дві кредитні спілки, пожежна станція, пошта з телеграфом, два млини, дві каменоломні. Колись був замок, міські укріплення. З минулої краси зберігся костел святого Станіслава, збудований у 1575 році, зараз відновлений, з бідним, але цікавим інтер'єром. Біля костелу збереглася підпірна стіна з контрфорсами, яка надає храму оборонного вигляду.

Також у селі є церква Зішестя Святого Духа 1892 року побудови із величним іконостасом.

Н 1.01.1939 р. в селі проживало 1680 мешканців (1160 українців-греко-католиків, 440 латинників, 50 поляків, 20 євреїв і 10 німців та інших національностей).

7 червня 1946 року село Фірлеюв було перейменовано на Липівку і Фірлеювську сільську раду — на Липівську.

Костел святого Станіслава-єпископа, мученика РКЦ ред.

Місцеву парафію було утворено 8 грудня 1573 року завдяки фундушу Миколая Нарайовського. У середині XVI століття тут спорудили мурований костел на місці зруйнованої у І половині цього століття церкви, від якої залишились стіни висотою до 7 метрів. 1576 року храм консекрував (посвятив) львівський латинський архієпископ Ян Димітр Соліковський. Святиня тричі була спалена, зокрема у 1639 та 1672 роках, проте її щоразу відбудовували заново. У 60-70-х роках XVIII століття храм реконструювали, а 1774 року його повторно консекрував львівський архієпископ Вацлав Сераковський. У 1810, 1845 та 1927 роках відбулись чергові реставрації костелу. У 1941—1945 рр. святиня зазнала значних руйнувань. Після ІІ св. війни храм закрили (зерносховище). У 1980—1990 роках інститут Укрзахідпроектреставрація провів дослідження костелу, на підставі яких була здійснена його реставрація. Повернули святиню 8 вересня 1991 року. Головний вівтарний образ святого Станіслава-єпископа, мученика до 2 світової війни прикрашав знищений за часів СРСР костел святого Станіслава-єпископа, мученика у с. Журів. Сучасна приналежність парафії: Львівська Архідієцезія Римо-Католицької Церкви в Україні. Парафію обслуговують дієцезіальні священики парафії РКЦ св. Миколая у Рогатині.

Корисні копалини ред.

На території села є кар'єри, де видобувають будівельний камінь і пісок, поклади яких тут виявлено.

Соціальна сфера ред.

У селі є дитячий садок, дев'ятирічна школа, клуб, бібліотека, медпункт.

У 2020 р. відкрили першу в районі амбулаторію загальної практики сімейної медицини.

Пам'ятки ред.

Традицію «віншування Василів» у селі Липівка визнано об'єктом нематеріальної культурної спадщини України.

Персоналії ред.

Міхал Вишневський (1794—1865) — польський письменник, філософ, історик літератури, політичний діяч.
Стефан Качала (1815—1888) — громадсько-політичний діяч, письменник і публіцист, фундатор і меценат багатьох українських товариств та організацій.
Михайло Кривень (1954) — Народний артист України, професор Прикарпатського університету ім. Василя Стефаника.
Ян Фірлей — власник села (міста), маршалок великий коронний Речі Посполитої.
Демський Олексій-«Шувар» (1913—1955) — провідник Рогатинського надрайонного проводу ОУН.
Какун Андрій Павлович (1912—1946) — провідник Перемишлянського надрайонного проводу ОУН.
Кічула Григорій Федорович (1932—2004) — художник декоративної кераміки та скла, живописець, монументаліст.

Примітки ред.

Фірлеїв [ 21 квітня 2021 у Wayback Machine.] // Libraria. Архів української періодики онлайн.
Іноді — Фірліїв → Див.: Бойцун Л. Вулиця Степана Качали [ 20 березня 2017 у Wayback Machine.] // Ї. — 2010. — Ч. 63. — С. 179.
. www.kmu.gov.ua (ua). Архів оригіналу за 12 листопада 2021. Процитовано 12 листопада 2021.
Конопада Р. Дослідження збережености історичної архітектурно-планувальної системи та забудови міст і містечок Рогатинщини. [ 7 березня 2016 у Wayback Machine.]
Баліньський М., Ліпіньський Т. Старожитня Польща з погляду історичного, географічного та статистичного^{[недоступне посилання]}. — Варшава, 1845. — Т. ІІ. — С. 706. (пол.)
Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [ 21 лютого 2021 у Wayback Machine.] — Вісбаден, 1983. — с. 66.
«Прикарпатська правда», 13 липня 1946
. Архів оригіналу за 22 травня 2014. Процитовано 24 липня 2014.
. Архів оригіналу за 30 липня 2014. Процитовано 24 липня 2014.
Віктор Шевченко: «Діти мають вчитися в теплі та комфорті». — «Вікна», 2018.09.20
. Архів оригіналу за 2 січня 2022. Процитовано 2 січня 2022.
Мінкультури внесло до нематеріальної культурної спадщини голубці і ще чотири елементи
. Архів оригіналу за 1 листопада 2016. Процитовано 31 жовтня 2016.

Джерела ред.

Baliński М., Lipiński T. Starożytna Polska pod względem historycznym, jeograficznym i statystycznym opisana. — Warszawa, 1845. — Т. ІІ. — Cz. 2. — 1442 s. — S. 706—708. (пол.)
Firlejów z Józefowiem // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1881. — Т. II. — S. 391. (пол.) — S. 391. (пол.)

Посилання ред.

Картка села^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
Липівка. Сайт Замки та храми України

[1] Фірлеїв [ 21 квітня 2021 у Wayback Machine.] // Libraria. Архів української періодики онлайн.

[2] Іноді — Фірліїв → Див.: Бойцун Л. Вулиця Степана Качали [ 20 березня 2017 у Wayback Machine.] // Ї. — 2010. — Ч. 63. — С. 179.

[3] . www.kmu.gov.ua (ua). Архів оригіналу за 12 листопада 2021. Процитовано 12 листопада 2021.

[4] Конопада Р. Дослідження збережености історичної архітектурно-планувальної системи та забудови міст і містечок Рогатинщини. [ 7 березня 2016 у Wayback Machine.]

[5] Баліньський М., Ліпіньський Т. Старожитня Польща з погляду історичного, географічного та статистичного^{[недоступне посилання]}. — Варшава, 1845. — Т. ІІ. — С. 706. (пол.)

[6] Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [ 21 лютого 2021 у Wayback Machine.] — Вісбаден, 1983. — с. 66.

[7] «Прикарпатська правда», 13 липня 1946

[8] . Архів оригіналу за 22 травня 2014. Процитовано 24 липня 2014.

[9] . Архів оригіналу за 30 липня 2014. Процитовано 24 липня 2014.

[10] Віктор Шевченко: «Діти мають вчитися в теплі та комфорті». — «Вікна», 2018.09.20

[11] . Архів оригіналу за 2 січня 2022. Процитовано 2 січня 2022.

[12] Мінкультури внесло до нематеріальної культурної спадщини голубці і ще чотири елементи

[13] . Архів оригіналу за 1 листопада 2016. Процитовано 31 жовтня 2016.