Ле́он Ро́зенфельд (фр. Léon Rosenfeld) (14 серпня 1904, (Шарлеруа) — 23 березня 1974, Копенгаген) — бельгійський фізик-теоретик.
Леон Розенфельд | |
---|---|
![]() | |
Народився | 14 серпня 1904[1][2][…] (Шарлеруа), d, (Ено), Бельгія[2] |
Помер | 23 березня 1974[1][2][…](69 років) Копенгаген, Данія |
Країна | ![]() |
Діяльність | викладач університету, фізик |
Alma mater | (Льєзький університет) |
Галузь | фізика[4], теоретична фізика[4], (статистична фізика)[4], КТП[4], астрофізика[4] і ядерна фізика[4] |
Заклад | (Утрехтський університет) (Льєзький університет) (Лейденський університет)[5] |
Науковий керівник | d[6] |
Аспіранти, докторанти | (Абрахам Пайс)[7] d[8] d[8] d[8] d[8] d[8] d[8] d[8] d[8] d[8] d[8] d[8] d d[9] |
Членство | (Академія наук НДР) (Міжнародна академія історії науки) |
Діти | d[10] |
Нагороди | d (1949) |
![]() ![]() |
Життєпис
Походження
Леон Розенфельд народився 14 серпня 1904 в (Шарлеруа) (Бельгія) в світській єврейській родині. Батько Леона — інженер, помер у молодому віці. Його виховувала мама. Леон отримав добру середню освіту в Королівському (атенеумі) в Шарлеруа. Учителі школи пророкували йому успішну наукову кар'єру. Він був поліглотом, знав вісім-дев'ять мов і вільно володів щонайменше п'ятьма з них.
Етапи науково-академічної діяльності
1926 року Леон Розенфельд захистив з відзнакою дисертацію й отримав ступінь доктора фізико-математичних наук у (Льєзькому університеті). Завдяки урядовій дотації та стипендії Льєжського університету здійснив навчальні поїздки за кордон для стажування в Парижі, Геттінгені, Цюриху.
- 1926—1927 рр. у (École normale supérieure) працював з (Луї де Бройлем).
- 1927—1929 рр. в Геттінгенському університеті працював асистентом професора (Макса Борна), під час хвороби професора читав замість нього лекції. У Геттінгені провів три семестри, півтора року.
- 1929—1930 рр. на запрошення (Вольфганга Паулі) Леон перебував у технічному університеті Цюриху з невеликими перервами теж три семестри. Тут він займався електродинамікою. У цей час він вже був знайомий з (Нільсом Бором) і Бор запросив його до Копенгагена, щоб Леон допоміг йому з написанням статті, яку Бор хотів закінчити. Залишивши Цюрих, Розельфельд приїхав до Копенгагена і працював із Бором кілька місяців, а потім знову повернувся до Цюриха.
- 1930 року Леон Розенфельд був призначений професором теоретичної фізики в Льєжі, де спочатку читав лекції з фізики радіації, пізніше — із статистичної механіки. В університеті були зацікавлені в ньому і тому створили пільгові умови читання лекцій. Про це він сам так розповідав у інтерв'ю Чарльзу Вінеру в 1968 році: «Мені дали лекторство, але дозволили або, принаймні, терпіли — я не думаю, що вони були дуже раді — що я влаштував так, щоб мої лекції проходили протягом однієї частини року, або взимку, або влітку, як було зручніше, а іншу частину року я провів за кордоном. На цій умові я провів ще один семестр у Цюриху, а потім зв'язки з Бором ставали дедалі тіснішими, і нарешті я проводив половину кожного року тут, у Копенгагені, а іншу половину — у Льєжі»:
англ. They gave me a lectureship, but I was allowed or at least it was tolerated — I don’t think they were very glad — that I arranged for my lectures to take place during one part of the year, either the winter or the summer as it was more convenient, and I spent the other part of the year abroad. I spent still one semester on that condition in Zurich, and then the ties with Bohr became more and more intimate, and finally I spent half of every year here in Copenhagen and the other half in Liege.
- 1940 року ще до німецького вторгнення в (Утрехтському університеті) він став наступником (Джорджа Уленбека), який з родиною повернувся в США, на посаді завідувача кафедри теоретичної фізики й механіки. Проте, через (німецьку окупацію Нідерландів) та її антисемітську політику Розенфельд не зміг обійняти посаду професора. Під час окупації він таємно проводив семінари в себе вдома для єврейських студентів. Усі воєнні роки Розенфельд провів в Утрехті. Після завершення війни він таки обійняв посаду професора в Утрехті, де працював до 1947 року.
- З 1947 Розенфельда запросили в Англію для підсилення досліджень в ядерній фізиці, де він працював завідувачем кафедри теоретичної фізики в (Манчестерському університеті) до 1958 року.
- З 1958 року аж до смерті працював в інституті (Nordita) в Копенгагені, заснованому в 1957 році з ініціативи Бора.
Родина
1933 року Леон Розенфельд одружився з Івонн Камбрезьє, яка була однією з перших жінок, які отримали ступінь доктора філософії з фізики в європейському університеті. У подружжя 1934 року в Льєжі народилася донька Андре Жанна, а пізніше — cин Жан. Основною мовою в родині була французька мова, хоча вони також вільно розмовляли нідерландською, а пізніше данською та англійською мовами. Батьки виховували дітей за європейськими нормами, притаманними середньому класу — в упорядкованому, стриманому, культурному дусі. Андре стала відомим археологом. 1960 року, захистивши дисертацію про (седиментологію) палеолітичних печер, зокрема, в (Девоні), отримала ступінь доктора філософії в Інституті археології (Лондон). Стала визнаним спеціалістом з інтерпретації (наскельного мистецтва) в Австралії. Молодший син Розенфельдів Жан став науковим співробітником.
Науковий внесок
Леон Розенфельд зробив наукові внески в широкий спектр галузей фізики, від статистичної фізики та квантової теорії поля до астрофізики. Свої важливі наукові праці він розпочав публікувати ще в 1927 році у віці 23 роки. 1928 року опублікував спільну з Е. Вітмером статтю про електронні хвилі в (Zeitschrift für Physik). 1929 року він зробив внесок в теорію (ефекта Фарадея). З 1929 по 1931 рр. він публікував свої дослідження з теорії поля.
1930 Леон Розенфельд опублікував перший систематичний (гамільтоніанівський) підхід до моделей (Лагранжа), які мають локальну калібрувальну симетрію. Застосування цього формалізму до теорій з локальною внутрішньою симетрією, таких як електромагнетизм у взаємодії з полями зарядженої матерії, є дійсним і випереджує на два десятиліття роботи (Дірака) й Бергмана. Як не дивно, Дірак ніколи не визнавав, що був стимульований роботою Розенфельда, хоча є документальні підтвердження того, що він знав про це ще в 1932 році. Тепер алгоритм для включення калібрувальної симетрії в гамільтоніанівську структуру дещо невиправдано відомий як метод Дірака-Бергмана. Як вважає професор-фізик Д. Солсбері, насправді точніше було б його описати як метод Розенфельда-Дірака-Бергмана. Таким чином, Розенфельд ще 1930 року розробив метод для обробки локальних калібрувальних симетрій у рамках гамільтоніана, який все ще можна використовувати дотепер.
З 1930 року Леон Розенфельд був близьким колегою й співавтором Нільса Бора. Він найбільш відомий завдяки своїй роботі з Нільсом Бором 1933 року про можливість вимірювання квантових електродинамічних полів. Крім проблем вимірювання в (квантовій електродинаміці), Розенфельд займався (статистичною механікою), ядерною фізикою та особливо (ядерними реакціями). З професором (Інституту теоретичної фізики) (Крістіаном Меллером) працював над польовою теорією мезонів. Він загально відомий своїми роботами з теорії атомних ядер. З 1962 по 1965 роки він у співпраці з Жаном Гумблетом опублікував серію досліджень з теорії ядерних реакцій. 1948 року в своїй книзі «Ядерні сили» запропонував назву елементарної частинки — лептон. 1955 року Леон Розенфельд заснував журнал «Ядерна фізика» (англ. Nuclear Physics) і залишався його головним редактором до смерті.
Разом із Фредеріком Белінфанте він вивів тензор напруження–енергії Белінфанте–Розенфельда, який є модифікацією канонічного (тензора енергії-імпульсу).
Важливі внески Розенфельд зробив у галузі молекулярної астрофізики. 1933 року він чітко продемонстрував вплив коливань тиску й температури на вміст молекул у зоряній атмосфері. Проблема молекулярного вмісту була поставлена перед Івонн Камбрезьє як тема її дисертаційної роботи. І перша публікація на цю тему «Про (дисоціацію) молекул в атмосферах зірок головної послідовності» (англ. On the Dissociation of Molecules in the Atmospheres of the Stars of the Main Sequence) була підписана Івонн Камбрезьє, Леоном Розенфельдом і представлена Королівському астрономічному товариству Полем Діраком. У пізніших роботах Розенфельд показав, що в розрахунках реакцій дисоціації молекул, крім основної молекулярної константи — теплоти дисоціації, необхідно враховувати інші, такі як частоту коливань, момент інерції, електронний стан.
Інший внесок в молекулярну астрофізику полягав у остаточному приписування ліній поглинання в спектрах зірок молекулі й теоретичні міркування щодо поширеності таких (міжзоряних молекул). Його публікація 1937 року вперше ідентифікувала міжзоряну молекулу й спонукала до наступних досліджень. Як фізик-теоретик Розенфельд виявляв постійне зацікавлення астрономією, зокрема впливаючи на тематику інституту астрофізики під час свого професорства у Льєзькому університеті.
Розенфельд завжди цікавився історію науки. Ще 1927 року він став одним із засновників Товариства історії науки, 1933 року — членом Національного комітету історії науки. Протягом своєї кар'єри він опублікував багато розвідок з історії фізики, про фізиків та їх відкриття. Та найбільше про свого вчителя, а потім колеги — Нільса Бора, що дало цінні документи для історії фізики.
Вибрані твори
- Leon Rosenfeld. Nuclear Forces. — North-Holland Publishing Company, 1948. — P. 543.
- Leon Rosenfeld. Theory of Electrons. — North-Holland Publishing Company, 1951. — 119 p.
- N. Bohr, L. Rosenfeld. Zur Frage der Messbarkeit der electromagnetischen Feldgrössеn // Mat.-Fys. Medd. Dan. Vidensk. Selsk.. — 1933. — Т. 12, вип. 8 (16 червня). — С. 78-94.
- N. Bohr, L. Rosenfeld. Field and Charge Measurements in Quantum Electrodynamics // Physical Review. — 1950. — Т. 78 (16 червня). — С. 794-799. — DOI: .
Визнання й нагороди
- 1930 року отримав премію Агатона де Поттера (Королівської академії Бельгії).
- 1949 року отримав премію Франкі, яка щорічно присуджується з 1933 року Фондом Франкі бельгійському вченому, який зробив важливий внесок у науку, що підвищив престиж Бельгії.
- З 1959 року був членом (Королівської академії Бельгії).
1964 року 57-й 706-сторінковий том журналу «Nuclear Physics» був присвячений Леону Розенфельду. Він містив понад 50 важливих оригінальних публікацій в галузі теоретичної ядерної фізики. Випуск то́му був здійснений без відома Розенфельда з нагоди його шістдесятиріччя за ініціативи трьох його колишніх студентів M. Демера, Ж. Гамблета і Ж. Серпе. Статті для випуску були написані його колегами-фізиками, які хотіли виявити йому свою вдячність і пошану. Як було відзначено ініціаторами випуску у вступній статті, «Леон Розенфельд виявляє глибокий вплив, зумовлений не лише його талантом фізика, але і його привабливою особистістю, у якій знання вписуються у винятково багату загальну культуру. Усі мали змогу оцінити його постійну турботу про підростаючі покоління фізиків та його надзвичайну простоту, яка так полегшує людські стосунки»:
фр. «A tous il apparaît, en effet, que l'influence profonde exercée par Léon Rosenfeld est due, non seulement à ses talents de physicien, mais aussi à sa personnalité attachante où le savoir particulier s'insère dans une culture générale exceptionnellement riche. Chacun a pu apprécier sa sollicitude constante pour les jeunes générations de physiciens et son extrême simplicité, qui facilite tellement les relations humaines»..
Помер Леон Розенфельд 23 березня 1974 року в Копенгагені, коли його відпустили з лікарні на вихідні дні. Двома днями раніше він втішився, коли довідався про плани інституту з нагоди його 70-річчя встановити стипендію його імені для молодих дослідників, і яка мала б забезпечити річне стажування в (інституті Ерстеда).
Примітки
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- (Deutsche Nationalbibliothek) Record #131628976 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- SNAC — 2010.
- Czech National Authority Database
- Leidse Hoogleraren
- Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- https://uomlibrary.access.preservica.com/uncategorized/IO_b6adb112-fe72-4742-bca0-83487930ed7b
- http://humanities.org.au/wp-content/uploads/2017/04/AAH-Obit-Rosenfeld-2008.pdf
- P. Swings. In Memoriam Léon Rosenfeld // Bulletins de l'Académie Royale de Belgique. — 1974. — Т. 60 (16 червня). — С. 656-662.
- Anja Skaar Jacobsen. Leon Rosenfeld: Physics, Philosophy, and Politics in the Twentieth Century. — World Scientific Publishing Company, 2012. — 368 p. — .
- Charles Weiner. Oral histories. Interview of Leon Rosenfeld by Charles Weiner on 1968 September 3. — Niels Bohr Library & Archives. American Institute of Physics. — MD USA : College Park, 1968.
- Claire Smith. Andree Jeanne Rosenfeld // Australian Archaeology. — 2009. — Т. 68 (16 червня). — С. 83-84.
- D. C. Salisbury. Léon Rosenfeld and the challenge of the vanishing momentum in quantum electrodynamics // Studies in History and Philosophy of Science Part B: Studies in History and Philosophy of Modern Physics. — 2009. — Т. 40, вип. 4 (16 червня). — С. 363-373. — DOI: .
- D. C. Salisbury. Léon Rosenfeld's pioneering steps toward a quantum theory of gravity // Journal of Physics Conference Series. — 2010. — Т. 222, вип. 1 (16 червня). — С. 1-11. — DOI: .
- N. Bohr, L. Rosenfeld. Zur Frage der Messbarkeit der electromagnetischen Feldgrössеn // Mat.-Fys. Medd. Dan. Vidensk. Selsk.. — 1933. — Т. 12, вип. 8 (16 червня). — С. 78-94.
- C. Møller, L. Rosenfeld. On the field theory of nuclear forces // Det Kgl . Danske Videnskabernes Selskab. Mathematisk-fysiske Meddelelser. — 1940. — Т. XVII, вип. 8 (16 червня). — С. 1-72.
- Leon Rosenfeld. Nuclear Forces. — North-Holland Publishing Company, 1948. — 543 p.
- Yvonne Cambresier, L. Rosenfeld. On the Dissociation of Molecules in the Atmospheres of the Stars of the Main Sequence // Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. — 1933. — Т. 93, вип. 9 (16 червня). — С. 710–723. — DOI: .
- Editorial Board. [https://www.sciencedirect.com/journal/nuclear-physics/vol/57/suppl/C Special issue of NUCLEAR PHYSICS published on the occasion of Léon Rosenfeld 60th birthday] // Nuclear Physics. — 1964. — Т. 57 (16 червня). — С. 1-706.
- M. Demeur, J. Humblet, J. Serpe. Introduction // Nuclear Physics. — 1964. — Т. 57 (16 червня). — С. 1-2.
Джерела
- P. Swings. In Memoriam Léon Rosenfeld // Bulletins de l'Académie Royale de Belgique. — 1974. — Т. 60 (16 червня). — С. 656-662.
- Charles Weiner. Oral histories. Interview of Leon Rosenfeld by Charles Weiner on 1968 September 3. — Niels Bohr Library & Archives. American Institute of Physics. — MD USA : College Park,, 1968.
- D. C. Salisbury. Léon Rosenfeld's pioneering steps toward a quantum theory of gravity // Journal of Physics Conference Series. — 2010. — Т. 222, вип. 1 (16 червня). — С. 1-11. — DOI: .
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет