Леонід Ісаакович Ярмольник (нар. 22 січня 1954, станція Гродеково в смт Пограничний, Анучинський район, Приморський край, РРФСР) — російський актор, продюсер, шоумен і телеведучий єврейського походження.
| Ярмольник Леонід Ісаакович | |
|---|---|
| | |
| Ім'я при народженні | рос. Леонид Исаакович Ярмольник |
| Народився | 22 січня 1954 (69 років) Гродеково[d], Погранічний район, Приморський край, РРФСР, СРСР або Пограничний[d], Приморський край, РРФСР, СРСР |
| Країна | Росія |
| Національність | єврей |
| Діяльність | кінопродюсер, актор, стендап-комік, телеведучий, ведучий, радіоведучий, гуморист |
| Alma mater | Театральний інститут імені Бориса Щукіна (1976) |
| Знання мов | російська і українська |
| Заклад | Современник |
| Роки активності | 1974 — тепер. час |
| Жанр | кінематограф і телебачення |
| У шлюбі з | Оксана Ярмольникd |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 0946473 |
| Сайт | leonidyarmolnik.ru |
|
Життєпис ред.
Народився 22 січня 1954 року в родині військовослужбовця.
Дитинство і шкільні роки пройшли у Львові. У Львові грав у молодіжному Театрі Ленінського комсомолу.
Закінчив Московське театральне училище ім. Б. Щукіна (1976).
Виступав на сцені Театру драми і комедії на Таганці (1976—1983). Нині працює в кіно і на телебаченні («Ь—клуб»).
На початку 90-х розлучився з дружиною та отримав громадянство України. До цього кроку його підштовхнуло бажання приватизувати батьківську квартиру у Львові. Після продажу нерухомості повернувся до дружини та російського громадянства.
Громадянська позиція ред.
У березні 2014 підтримав введення російських військ до Криму та його анексію Росією, назвавши Крим «споконвічно російською землею». Тоді ж заявив про ксенофобію, яка притаманна українцям, підтвердивши свої слова розповіддю про лінчування в Україні темношкірого іноземця. Ці слова викликали численні жарти про «розірваного на березах» Ярмольника.
При цьому, разом з Аллою Пугачовою та рядом інших російських діячів підписав у 2014 році звернення на захист Андрія Макаревича, який за свою позицію піддавався в Росії переслідуванню.
1 червня 2017 року речниця Служби безпеки України Олена Гітлянська повідомила, що СБУ заборонила в'їзд в Україну Леоніду Ярмольнику та звернулася до Міністерства культури України з метою внесення його у список осіб, які загрожують національній безпеці України.
Після початку відкритої війни РФ проти України Ярмольник втік з Росії до Латвії.
Фільмографія ред.
Знімався у фільмах:
- «Сищик» (Гнус, 1979),
- «Сашко» (1981, німецький солдат),
- «Казка, розказана вночі» (1981, Клаус),
- «Повернення резидента» (1982, Чарлі),
- «Сузір'я кохання» (1985, Шут),
- «Одеса» (2019, Григорій Йосипович)
та у телефільмах:
- «ТАРС уповноважений заявити...» (1983, 10 с),
- «Снігова королева» (1985, Нарцис) та ін.
Зіграв в українських стрічках:
- «Інспектор Лосєв» (1982),
- «Капітан Фракасс» (1984, т/ф, Леандр),
- «Звіздар»,
- «Капітан «Пілігрима»» (1986, Геріс),
- «Одіссея капітана Блада» (1991).
Примітки ред.
- . Архів оригіналу за 9 листопада 2016. Процитовано 29 січня 2017.
- . Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 29 січня 2017.
- Бабкіній та Ярмольнику заборонили в'їзд в Україну (документ). ukranews.com. Українські новини. 1 червня 2017.
Література ред.
| Вікіцитати містять висловлювання від або про: Ярмольник Леонід Ісаакович |
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ярмольник Леонід Ісаакович |
- Косач А. Леонід Ярмольник: Кінобіофафія тільки починається // На екранах України. К., 1985, № 52, 28 фуд.;
- Ванденко А. Но унитаз — его венец? // Все- український Ведомости. 1995. 2 июня. С.13;
- Павлючик Л. «Мне мой нос не мешает» // Труд — 7. М., 1996. 2 февр.;
- Леонид Ярмольник // Раззаков Ф. Досьє на звезд. 1962—1980. М., 1998. — С.571—577;
- Всемирный биофафический Энциклопедический словарь. М., 1998. — С.916;
- Кинословарь. Т. З. СПб., 2001. — С.452—454.