www.wikidata.uk-ua.nina.az

Лелеківка Кропивницький Лелеківка давнє козацьке поселення сучасний район на півночі Кропивницького Розташоване при впад

Лелеківка (Кропивницький)

Лелеківка — давнє козацьке поселення, сучасний район на півночі Кропивницького. Розташоване при впадінні річки Грузька у річку Інгул.

Лелеківка
Загальна інформація
Країна  Україна
Адмінодиниця Кропивницький
У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Лелеківка.

Історичні відомості Редагувати

По верхній течії річки Інгул, верст за п'ять від колишньої фортеці Св. Єлизавети, там, де до Інгулу впадає річка Грузька, на пагорбах правого берегу розкинулося велике приміське село Лелеківка.

Село Лелеківка належить до старих населених пунктів колишньої Інгульської паланки Запорозької Січі, або «Херсонщини», як теперішні мешканці правого берега р. Висі називають усе, що на південь від цієї річки.

Коли саме засноване село відомостей точних не збереглося, але французький письменник, барон де-Тот, зазначає, те, що під час татарської навали 1769 року на «Нову Сербію», Лелеківку було спалено татарами, які обійшли стороною фортецю Св. Єлизавети.

За оповіданнями старих лелеківчан село засноване ще за часів Запорозької Січі козаком Лелекою на тому місці, де старий «Донський» шлях перетинав річку Інгул, і трошки вище того місця, де на Інгулі був старий «турецький» кам'яний міст (до наших часів не зберігся).

Засновником села, тоді званого Інгульська Слобода, вважається запорожець (за іншими даними гайдамака) Яким Лелека, який був підпрапорним Миргородського полку з Цибулівської сотні. Але більшість запевнює, що назву свою село отримало від великої кількості лелек (буслів, чорногузів), що жили в очеретах по берегах маленьких, нині вже висохлих, ставків на лівому низькому березі. Коли чумаки під'їздили до броду через річку, кажуть старі люди, це полохало лелек й починали вони з криком літати над очеретами та ставками, а з цього повстала й назва місцевості: чумаки казали, що ніби їдуть на Лелеків брід, а зимовик, що знаходився біля самого броду, називався Лелеків, або Лелеківка. Остання версія є правдоподібнішою, тому що й нині показують шлях, що одним кінцем підходить до м. Новомиргороду, а другим «тікає на Дон». За іншою версією Лелеківку заснував козак Лелека як військове поселення.

Про час виникнення села Лелеківка деяку інформацію подає грамота цариці Єлизавети Петрівни від 1752 року: 4 січня цього року «повелено построить земляную крепость, с наименованием её крепостью Св. Елисаветы. Крепость эта была заложена только 18 июня 1754 года за чертой Новой Сербии, в степи, на правом берегу Ингула, верстах 60 от Новомиргородского шанца, близ Запорожских зимовников. Но это место имело уже заселение, так что в том же 1754 году 24 июля была первая ярмарка».

Колишній Єлізаветградський повіт Херсонської губернії віддавна заселявся переселенцями з Польщі, Гетьманщини та Запорозької Січі. На самій межі з Польщею, де сходиться річки Тарговиця та Синюха, було засноване місто Архангельське, чисельність населення якого зростало завдяки українським переселенцям з Польщі. Київському полковнику Танському було наказано поновити та заселити села, що лежали з російського боку Синюхи, зруйновані татарами за часів турецької навали, війн. До Цибуліва був призначений отаманом та осадчим козак Миргородського полку Леонтій Сагайдачний, а до Архенгельського — місцевий пасічник Степан Таран. Сагайдачний вдало розпочав свою справу, заселивши в себе майже 300 родин переселенців з Польщі, а Таран, у свою чергу, жив у лісі і зовсім не дбав про доручену йому справу і тому був замінений на представника того ж полку Давида Миргородського. Нове місто, як околиця, перебувало, особливо на перших порах, у чималій небезпеці: найближче село Цибулів було за 70 верст й поляки постійно нападали на місто… Такий напад був вчинений на село Давидівка. Тоді уряд дав наказ поставити застави та фортеці, що й було доручено миргородському полковнику Капністу. У 1744 році у тій місцевості було засновано 13 слобід, а в них мешкало 357 козацьких та 563 польські родини. При захисті фортець та застав заселення пішло дуже добре: у 1752 році там мешкало більше 4000 українських сімей.

Але таке заселення, краще сказати колонізація країни вихідцями з Лівобережжя та Запорозької Січі, швидко було припинене. І хоча гетьманський уряд Лівобережжя та Запорізької Січі рішуче протестували, «суперечка за право колонізації запорозьких земель закінчилася на користь російських пануючих верств (російського торговельного капіталу). Вона в історії колонізації Степової України цікава тим, що виявила також інтереси лівобережної старшини та наміри її щодо степу; суперечка ця показує, що пануюча верства Лівобережжя здала свої позиції другій пануючій верстві — російській — лише по боротьбі… Утворення Нової Сербії було переведено після примусового виселення козаків, поляків та представників інших національностей. Їх, за підрахунком Шмідта було виселено близько 4008 сімей. Села, фортеці та будинки залишилися для сербів. Частина сіл отримала нові назви. Всю територію було поділено на два полки: Пандурський з центром у Крилові та гусарський — в Новомиргороді».

Виселення лівобережців із земель, що їх було відведено для сербських поселенців, сталося фактом, якому гетьманська влада мусила підкоритися, але цьому не хотіли підкоритися запорожці: В наказі у комісію 1767 року Запорозька Січ доручає своїм делегатам — військовому судді Павлові Головатому та курінному отаману Мойсею Скопі — вказати на образи, що вчинили запорізькій землі — «також подъ Новую Сербію и слободское при крепости святое Елисавети поселение, вширь и вдовжъ немало земли, с лесомъ и рыбными ловляме занято, казаков же зимовниками тамо сидящих согнано».

Поселення сербів на землях Буго-Гардівської, Інгульської та Кодацької поланок Запорожської Січі не виправдало тих надій, що на них покладалися російським урядом, а «колонізаційні інтереси до південних степів були настільки важливими для російської політики, що російський уряд повинен з усією силою користуватися нагодою переманити населення з Польщі до себе на нові незаселені землі».

У той самий час російський уряд, закріплюючи за собою запорізькі землі, примушений був на старих слободах поселяти не лише вихідців з Польщі, але й чужоземців, до яких входили й молдовани.

На початку 1880-х років офіційна версія була такою, що Лелеківку «в конце XVIII века заселено молдованами, пізніше (1811 г.) — великороссами, теперь малороссами», але імовірною з'являється версія, що її подає відомий дослідник Херсонщини, А. Шмідт: «вокруг крепости св. Елисаветы, за чертою Новой Сербии, образовалось значительное число слобод из русских раскольников и выходцев из Малороссии и берегов Дуная, так что, по проекту бригадира Муравьёва, из поселенцев при крепости св. Елисаветы с 1756 по 1759 год был составлен отдельный поселенный полк, названный Ново-Казачьим, к которому был присоединён, выведены на поселение из Малороссии, Слободской Малороссийский полк, вместо занимавших форпосты малороссийских казаков, постоянно разбегавшихся. В 1756 году в состав этого полка вошли слободы: Приградская или мещанская с приписанными к ней слободами крепости св. Елисаветы, Аджамка, Вершинно-Камянка… Слободы эти подразделялись на мещанские и солдатские; в них было 3538 семейств из 4604 душ, домов построенных 155».

Що в с. Лелеківка були колись старообрядці, про це свідчив образ «Саваофа», що знаходився за престолом старої лелеківської церкви.

В усіяким разі необхідно визнати, що Лелеківка, як велике село з українським населенням, існувало ще до татарського погрому 1769 року й заселене було її українцями, вихідцями з Польщі, на великому торговельному шляху, можливо на місці запорозьких зимовників, за багато років до заснування фортеці св. Єлизавети.

Тоді в місцевості Лелеківки існували поселення Піски, Димурівка, Бесарабія, Руський Край, Матня, Ближні Байраки, Крем'янече, Маніжжя (за переказами саме тут була перша дерев'яна церква). Також до церковного приходу відносилися тяжіли Високі Байраки, Обознівка, Северинка, Мамайка. Маніжжя назване за верховими вишколами козаків що відбувалися за першої хвилі Гайдамаччини у 1730 року.

Станом на 1886 рік у селі Лелекове Обознівської волості Єлисаветградського повіту Херсонської губернії мешкало 1982 особи, налічувалось 418 дворових господарств, існували 2 православні церкви, школа, лавка.

У 1938 році Лелеківці було надано статус селища міського типу, пізніше, під час чергової адміністративно-територіальної реформи, село було приєднано до Кропивницького.

Історичні пам'ятки Редагувати

Сакральні споруди Редагувати

  • Церква Святої Трійці (1785). Про те, що Лелеківка є одним з найстарших селищ округи, свідчила і дерев'яна лелеківська церква, за переказами її заснував козак Лелека. За інформацією, що збереглася у церковному архіві, стало відомо, що цегляна церква Святої Трійці була побудована у 1785 році. Як було написано вище, що у 1769 році Лелеківку спалили татари, й те, що барон де-Тот вказує на Лелеківку, яка знаходиться поблизу Цибулева, свідчить, що селище вже тоді мало доволі значні розміри, але самим важливим свідченням були одвірки західних, південних та північних дверей церкви, оздоблені орнаментом, різаним по дубу. Орнамент цей дозволяє припускати, що його було зроблено на багато років раніше 1785 року, коли, за архівними відомостями, було побудовано церкву. Здається, що не буде помилкою, якщо припустити, що одвірки було зроблено наприкінці XVII або на початку XVIII століття для тої церкви, що згоріла під час татарського погрому Лелеківки у 1769 році. Настоятелем храму був о. Іван Левицький, переведений з парафії села Дмитрівка Переяславської єпархії до с. Лелеківка Інгульської єпархії. З переказів місцевих мешканців Лелеківки, відомо, що стара дерев'яна церква була трибанна українського (запорозького) типу, а коли почала валитися, то її було розібрано, а з тих матеріалів було побудовано капличку. Капличка стояла на іншому місці посеред української частини села, але після побудови нової кам'яної церкви, капличку (без змін зовнішнього вигляду) було перенесено на сільське кладовище. Дуже хитким аргументом існування церкви у першій половині XVIII століття в с. Лелеківка може бути ще й Євангелія, що зберігалася на престолі дерев'яної церкви; було відомо, що цей Євангелія був надрукований у друкарні Києво-Печерської лаври у 1733 році, але відсутність інших записів на Святому Писанні позбуває можливості встановити, від якого часу зберігалося воно при церкві. Наприкінці 1940-х років цегляна церква була знищена Радянською владою.

Персоналії Редагувати

Див. також Редагувати

Примітки Редагувати

  1. [1] [ 29 квітня 2020 у Wayback Machine.]
  2. . elisavetgrad.ho.ua. Архів оригіналу за 14 квітня 2021. Процитовано 14 квітня 2021 року.  (рос.)
  3. Труды Херсонского губернского статистического комитета. Кн.1, ч.1… с.236
  4. Багалій Д. І. Заселення Південної України (Запорозького й Новоросійського края) і перші початки її культурного розвитку…с.66
  5. Ткаченко М. Утворення Нової Сербії на запоріжських землях в 1752 р.. кн.2-3…с.158
  6. Ткаченко М. Утворення Нової Сербії на запоріжських землях в 1752 р.. кн.2-3…с.154
  7. Гермайзе Й. Коліївщина в світлі новознайдених матеріалів. кн.1…с.33
  8. Труды Херсонского губернского статистического комитета. Кн.1, ч.1
  9. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  10. СССР. Административно-территориальное деление союзных республик на январь 1965 года. Справочник. С. 282

Джерела Редагувати

  • Ткаченко М. Утворення Нової Сербії на запоріжських землях в 1752 р. // Україна. — 1926.
  • Багалій Д. І. Заселення Південної України і перші початки її культурного розвитку. — Харків, 1920. — 102 с.
  • Швайба Н. І. Міста і села Південної України в спадщині Н. Д. Полонської- Василенко / Історія і культура Придніпров'я. Невідомі та маловідомі сторінки: Науковий щорічник. — Дніпропетровськ: Національний гірничий університет, 2006.
  • Гермайзе О. Коліївщина в світлі новознайдених матеріалів. «Україна», 1924.

Посилання Редагувати

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Lelekivka davnye kozacke poselennya suchasnij rajon na pivnochi Kropivnickogo Roztashovane pri vpadinni richki Gruzka u richku Ingul LelekivkaZagalna informaciyaKrayina UkrayinaAdminodinicya KropivnickijU Vikipediyi ye statti pro inshi naseleni punkti z takoyu nazvoyu Lelekivka Zmist 1 Istorichni vidomosti 2 Istorichni pam yatki 2 1 Sakralni sporudi 3 Personaliyi 4 Div takozh 5 Primitki 6 Dzherela 7 PosilannyaIstorichni vidomosti RedaguvatiPo verhnij techiyi richki Ingul verst za p yat vid kolishnoyi forteci Sv Yelizaveti tam de do Ingulu vpadaye richka Gruzka na pagorbah pravogo beregu rozkinulosya velike primiske selo Lelekivka Selo Lelekivka nalezhit do starih naselenih punktiv kolishnoyi Ingulskoyi palanki Zaporozkoyi Sichi abo Hersonshini yak teperishni meshkanci pravogo berega r Visi nazivayut use sho na pivden vid ciyeyi richki Koli same zasnovane selo vidomostej tochnih ne zbereglosya ale francuzkij pismennik baron de Tot zaznachaye te sho pid chas tatarskoyi navali 1769 roku na Novu Serbiyu Lelekivku bulo spaleno tatarami yaki obijshli storonoyu fortecyu Sv Yelizaveti Za opovidannyami starih lelekivchan selo zasnovane she za chasiv Zaporozkoyi Sichi kozakom Lelekoyu 1 na tomu misci de starij Donskij shlyah peretinav richku Ingul i troshki vishe togo miscya de na Inguli buv starij tureckij kam yanij mist do nashih chasiv ne zberigsya Zasnovnikom sela todi zvanogo Ingulska Sloboda vvazhayetsya zaporozhec za inshimi danimi gajdamaka Yakim Leleka yakij buv pidprapornim Mirgorodskogo polku z Cibulivskoyi sotni Ale bilshist zapevnyuye sho nazvu svoyu selo otrimalo vid velikoyi kilkosti lelek busliv chornoguziv sho zhili v ocheretah po beregah malenkih nini vzhe visohlih stavkiv na livomu nizkomu berezi Koli chumaki pid yizdili do brodu cherez richku kazhut stari lyudi ce polohalo lelek j pochinali voni z krikom litati nad ocheretami ta stavkami a z cogo povstala j nazva miscevosti chumaki kazali sho nibi yidut na Lelekiv brid a zimovik sho znahodivsya bilya samogo brodu nazivavsya Lelekiv abo Lelekivka Ostannya versiya ye pravdopodibnishoyu tomu sho j nini pokazuyut shlyah sho odnim kincem pidhodit do m Novomirgorodu a drugim tikaye na Don Za inshoyu versiyeyu Lelekivku zasnuvav kozak Leleka yak vijskove poselennya 2 Pro chas viniknennya sela Lelekivka deyaku informaciyu podaye gramota carici Yelizaveti Petrivni vid 1752 roku 4 sichnya cogo roku poveleno postroit zemlyanuyu krepost s naimenovaniem eyo krepostyu Sv Elisavety Krepost eta byla zalozhena tolko 18 iyunya 1754 goda za chertoj Novoj Serbii v stepi na pravom beregu Ingula verstah 60 ot Novomirgorodskogo shanca bliz Zaporozhskih zimovnikov No eto mesto imelo uzhe zaselenie tak chto v tom zhe 1754 godu 24 iyulya byla pervaya yarmarka 3 Kolishnij Yelizavetgradskij povit Hersonskoyi guberniyi viddavna zaselyavsya pereselencyami z Polshi Getmanshini ta Zaporozkoyi Sichi Na samij mezhi z Polsheyu de shoditsya richki Targovicya ta Sinyuha bulo zasnovane misto Arhangelske chiselnist naselennya yakogo zrostalo zavdyaki ukrayinskim pereselencyam z Polshi Kiyivskomu polkovniku Tanskomu bulo nakazano ponoviti ta zaseliti sela sho lezhali z rosijskogo boku Sinyuhi zrujnovani tatarami za chasiv tureckoyi navali vijn Do Cibuliva buv priznachenij otamanom ta osadchim kozak Mirgorodskogo polku Leontij Sagajdachnij a do Arhengelskogo miscevij pasichnik Stepan Taran Sagajdachnij vdalo rozpochav svoyu spravu zaselivshi v sebe majzhe 300 rodin pereselenciv z Polshi a Taran u svoyu chergu zhiv u lisi i zovsim ne dbav pro doruchenu jomu spravu i tomu buv zaminenij na predstavnika togo zh polku Davida Mirgorodskogo Nove misto yak okolicya perebuvalo osoblivo na pershih porah u chimalij nebezpeci najblizhche selo Cibuliv bulo za 70 verst j polyaki postijno napadali na misto Takij napad buv vchinenij na selo Davidivka Todi uryad dav nakaz postaviti zastavi ta forteci sho j bulo dorucheno mirgorodskomu polkovniku Kapnistu U 1744 roci u tij miscevosti bulo zasnovano 13 slobid a v nih meshkalo 357 kozackih ta 563 polski rodini Pri zahisti fortec ta zastav zaselennya pishlo duzhe dobre u 1752 roci tam meshkalo bilshe 4000 ukrayinskih simej 4 Ale take zaselennya krashe skazati kolonizaciya krayini vihidcyami z Livoberezhzhya ta Zaporozkoyi Sichi shvidko bulo pripinene I hocha getmanskij uryad Livoberezhzhya ta Zaporizkoyi Sichi rishuche protestuvali superechka za pravo kolonizaciyi zaporozkih zemel zakinchilasya na korist rosijskih panuyuchih verstv rosijskogo torgovelnogo kapitalu Vona v istoriyi kolonizaciyi Stepovoyi Ukrayini cikava tim sho viyavila takozh interesi livoberezhnoyi starshini ta namiri yiyi shodo stepu superechka cya pokazuye sho panuyucha verstva Livoberezhzhya zdala svoyi poziciyi drugij panuyuchij verstvi rosijskij lishe po borotbi Utvorennya Novoyi Serbiyi bulo perevedeno pislya primusovogo viselennya kozakiv polyakiv ta predstavnikiv inshih nacionalnostej Yih za pidrahunkom Shmidta bulo viseleno blizko 4008 simej Sela forteci ta budinki zalishilisya dlya serbiv Chastina sil otrimala novi nazvi Vsyu teritoriyu bulo podileno na dva polki Pandurskij z centrom u Krilovi ta gusarskij v Novomirgorodi 5 Viselennya livoberezhciv iz zemel sho yih bulo vidvedeno dlya serbskih poselenciv stalosya faktom yakomu getmanska vlada musila pidkoritisya ale comu ne hotili pidkoritisya zaporozhci V nakazi u komisiyu 1767 roku Zaporozka Sich doruchaye svoyim delegatam vijskovomu suddi Pavlovi Golovatomu ta kurinnomu otamanu Mojseyu Skopi vkazati na obrazi sho vchinili zaporizkij zemli takozh pod Novuyu Serbiyu i slobodskoe pri kreposti svyatoe Elisaveti poselenie vshir i vdovzh nemalo zemli s lesom i rybnymi lovlyame zanyato kazakov zhe zimovnikami tamo sidyashih sognano 6 Poselennya serbiv na zemlyah Bugo Gardivskoyi Ingulskoyi ta Kodackoyi polanok Zaporozhskoyi Sichi ne vipravdalo tih nadij sho na nih pokladalisya rosijskim uryadom a kolonizacijni interesi do pivdennih stepiv buli nastilki vazhlivimi dlya rosijskoyi politiki sho rosijskij uryad povinen z usiyeyu siloyu koristuvatisya nagodoyu peremaniti naselennya z Polshi do sebe na novi nezaseleni zemli 7 U toj samij chas rosijskij uryad zakriplyuyuchi za soboyu zaporizki zemli primushenij buv na starih slobodah poselyati ne lishe vihidciv z Polshi ale j chuzhozemciv do yakih vhodili j moldovani Na pochatku 1880 h rokiv oficijna versiya bula takoyu sho Lelekivku v konce XVIII veka zaseleno moldovanami piznishe 1811 g velikorossami teper malorossami ale imovirnoyu z yavlyayetsya versiya sho yiyi podaye vidomij doslidnik Hersonshini A Shmidt vokrug kreposti sv Elisavety za chertoyu Novoj Serbii obrazovalos znachitelnoe chislo slobod iz russkih raskolnikov i vyhodcev iz Malorossii i beregov Dunaya tak chto po proektu brigadira Muravyova iz poselencev pri kreposti sv Elisavety s 1756 po 1759 god byl sostavlen otdelnyj poselennyj polk nazvannyj Novo Kazachim k kotoromu byl prisoedinyon vyvedeny na poselenie iz Malorossii Slobodskoj Malorossijskij polk vmesto zanimavshih forposty malorossijskih kazakov postoyanno razbegavshihsya V 1756 godu v sostav etogo polka voshli slobody Prigradskaya ili meshanskaya s pripisannymi k nej slobodami kreposti sv Elisavety Adzhamka Vershinno Kamyanka Slobody eti podrazdelyalis na meshanskie i soldatskie v nih bylo 3538 semejstv iz 4604 dush domov postroennyh 155 8 Sho v s Lelekivka buli kolis staroobryadci pro ce svidchiv obraz Savaofa sho znahodivsya za prestolom staroyi lelekivskoyi cerkvi V usiyakim razi neobhidno viznati sho Lelekivka yak velike selo z ukrayinskim naselennyam isnuvalo she do tatarskogo pogromu 1769 roku j zaselene bulo yiyi ukrayincyami vihidcyami z Polshi na velikomu torgovelnomu shlyahu mozhlivo na misci zaporozkih zimovnikiv za bagato rokiv do zasnuvannya forteci sv Yelizaveti Todi v miscevosti Lelekivki isnuvali poselennya Piski Dimurivka Besarabiya Ruskij Kraj Matnya Blizhni Bajraki Krem yaneche Manizhzhya za perekazami same tut bula persha derev yana cerkva Takozh do cerkovnogo prihodu vidnosilisya tyazhili Visoki Bajraki Oboznivka Severinka Mamajka Manizhzhya nazvane za verhovimi vishkolami kozakiv sho vidbuvalisya za pershoyi hvili Gajdamachchini u 1730 roku Stanom na 1886 rik u seli Lelekove Oboznivskoyi volosti Yelisavetgradskogo povitu Hersonskoyi guberniyi meshkalo 1982 osobi nalichuvalos 418 dvorovih gospodarstv isnuvali 2 pravoslavni cerkvi shkola lavka 9 U 1938 roci Lelekivci bulo nadano status selisha miskogo tipu 10 piznishe pid chas chergovoyi administrativno teritorialnoyi reformi selo bulo priyednano do Kropivnickogo Istorichni pam yatki RedaguvatiSakralni sporudi Redaguvati Cerkva Svyatoyi Trijci 1785 Pro te sho Lelekivka ye odnim z najstarshih selish okrugi svidchila i derev yana lelekivska cerkva za perekazami yiyi zasnuvav kozak Leleka Za informaciyeyu sho zbereglasya u cerkovnomu arhivi stalo vidomo sho ceglyana cerkva Svyatoyi Trijci bula pobudovana u 1785 roci Yak bulo napisano vishe sho u 1769 roci Lelekivku spalili tatari j te sho baron de Tot vkazuye na Lelekivku yaka znahoditsya poblizu Cibuleva svidchit sho selishe vzhe todi malo dovoli znachni rozmiri ale samim vazhlivim svidchennyam buli odvirki zahidnih pivdennih ta pivnichnih dverej cerkvi ozdobleni ornamentom rizanim po dubu Ornament cej dozvolyaye pripuskati sho jogo bulo zrobleno na bagato rokiv ranishe 1785 roku koli za arhivnimi vidomostyami bulo pobudovano cerkvu Zdayetsya sho ne bude pomilkoyu yaksho pripustiti sho odvirki bulo zrobleno naprikinci XVII abo na pochatku XVIII stolittya dlya toyi cerkvi sho zgorila pid chas tatarskogo pogromu Lelekivki u 1769 roci Nastoyatelem hramu buv o Ivan Levickij perevedenij z parafiyi sela Dmitrivka Pereyaslavskoyi yeparhiyi do s Lelekivka Ingulskoyi yeparhiyi Z perekaziv miscevih meshkanciv Lelekivki vidomo sho stara derev yana cerkva bula tribanna ukrayinskogo zaporozkogo tipu a koli pochala valitisya to yiyi bulo rozibrano a z tih materialiv bulo pobudovano kaplichku Kaplichka stoyala na inshomu misci posered ukrayinskoyi chastini sela ale pislya pobudovi novoyi kam yanoyi cerkvi kaplichku bez zmin zovnishnogo viglyadu bulo pereneseno na silske kladovishe Duzhe hitkim argumentom isnuvannya cerkvi u pershij polovini XVIII stolittya v s Lelekivka mozhe buti she j Yevangeliya sho zberigalasya na prestoli derev yanoyi cerkvi bulo vidomo sho cej Yevangeliya buv nadrukovanij u drukarni Kiyevo Pecherskoyi lavri u 1733 roci ale vidsutnist inshih zapisiv na Svyatomu Pisanni pozbuvaye mozhlivosti vstanoviti vid yakogo chasu zberigalosya vono pri cerkvi Naprikinci 1940 h rokiv ceglyana cerkva bula znishena Radyanskoyu vladoyu Personaliyi RedaguvatiPosunko Danilo Gerasimovich 1942 ukrayinskij cirkovij borec chempion svitu 1916 roku trener z borotbi Div takozh RedaguvatiPerelik naselenih punktiv sho postrazhdali vid Golodomoru 1932 1933 Kirovogradska oblast Primitki Redaguvati 1 Arhivovano 29 kvitnya 2020 u Wayback Machine Proishozhdenie nazvanij rajonov Lelekovka elisavetgrad ho ua Arhiv originalu za 14 kvitnya 2021 Procitovano 14 kvitnya 2021 roku ros Trudy Hersonskogo gubernskogo statisticheskogo komiteta Kn 1 ch 1 s 236 Bagalij D I Zaselennya Pivdennoyi Ukrayini Zaporozkogo j Novorosijskogo kraya i pershi pochatki yiyi kulturnogo rozvitku s 66 Tkachenko M Utvorennya Novoyi Serbiyi na zaporizhskih zemlyah v 1752 r kn 2 3 s 158 Tkachenko M Utvorennya Novoyi Serbiyi na zaporizhskih zemlyah v 1752 r kn 2 3 s 154 Germajze J Koliyivshina v svitli novoznajdenih materialiv kn 1 s 33 Trudy Hersonskogo gubernskogo statisticheskogo komiteta Kn 1 ch 1 Volosti i vazhnѣjshiya seleniya Evropejskoj Rossii Po dannym obslѣdovaniya proizvedennago statisticheskimi uchrezhdeniyami Ministerstva Vnutrennih Dѣl po porucheniyu Statisticheskago Sovѣta Izdanie Centralnago Statisticheskago Komiteta Vypusk VIII Gubernii Novorossijskoj gruppy SanktPeterburg 1886 VI 157 s ros doref SSSR Administrativno territorialnoe delenie soyuznyh respublik na yanvar 1965 goda Spravochnik S 282Dzherela RedaguvatiTkachenko M Utvorennya Novoyi Serbiyi na zaporizhskih zemlyah v 1752 r Ukrayina 1926 Bagalij D I Zaselennya Pivdennoyi Ukrayini i pershi pochatki yiyi kulturnogo rozvitku Harkiv 1920 102 s Shvajba N I Mista i sela Pivdennoyi Ukrayini v spadshini N D Polonskoyi Vasilenko Istoriya i kultura Pridniprov ya Nevidomi ta malovidomi storinki Naukovij shorichnik Dnipropetrovsk Nacionalnij girnichij universitet 2006 Germajze O Koliyivshina v svitli novoznajdenih materialiv Ukrayina 1924 Posilannya RedaguvatiHersonskij gubernskij statisticheskij komitet Arhivovano 31 travnya 2022 u Wayback Machine Zaselennya Pivdnya Lelekivka Kropivnickij Arhivovano 5 bereznya 2016 u Wayback Machine Istoriya poyavi poselen Lelekivka Zavadivka Kushivka Arhivovano 7 lipnya 2014 u Wayback Machine Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Lelekivka Kropivnickij amp oldid 38303272