|
Лахмі́ди (араб. اللخميون), бану Лахм (араб. بنو لخم) — арабська царська династія, що правила приблизно у 300-602 роках у північно-східній частині Аравії. Столицею держави було місто Аль-Хіра у нижній течії Євфрату (нині територія Іраку). За припущеннями істориків Лахміди мали єменське коріння та проживали на берегах Євфрату від II століття.
Історія Редагувати
Лахмідська держава виконувала роль своєрідного буферу між Візантією та Сасанідським Іраном. Упродовж свого правління Лахміди були васалами Сасанідів. Останні підтримували Лахмідів своїми арсеналами в Укбарі й Анбарі. Зокрема, Лахміди отримували від Сасанідів чудові шкіряні намети, які на відміну від повстяних юрт вважались престижною річчю.
Армія Лахмідів копіювала організацію армії Сасанідів. Цар покладався на загін найманців, з яких також формувалась гвардія, куди набирали найзатятіших головорізів. Гарнізон столиці називався давсар чи шахба. Щороку в розпорядження Лахмідів іранці надавали 1000 вершників. Зрештою, в складі армії був загін з 500 вояків, що складався з узятих серед сусідів заручників. Загони очолювали командири (ардаф), які були близькими родичами царя. Допоміжні загони з дружніх племен залучались тільки до великих кампаній. Основні сили лахмідської армії складала кіннота.
502 року цар Кіндідів Харіса захопив аль-Хіру, втім невдовзі, отримавши допомогу від перського шаха, Лахміди вигнали Кіндідів зі своєї столиці. А 528 року цар Мунзір III завдав Кіндідам нищівної поразки. У період між 540 і 547 роками царство Кінда було остаточно знищено Лахмідами.
Однак невдовзі на заміну Кіндідам візантійці мобілізували арабське плем'я Гассанідів. 578 року останні здійснили набіг і розграбували столицю Лахмідів. Втім через суперечки з Візантією Гассаніди невдовзі втратили владу, а їхнього правителя було заслано.
602 року перси повалили династію Лахмідів, а 611 — остаточно ліквідували царство.
Правителі Лахмідського царства Редагувати
- Амр I ібн Аді
- Імру аль-Кайс I
- Аль-Харіс
- Амр II ібн Імру-ль-Кайс
- Аус ібн Каллам
- 380—405 — Імру аль-Кайс II ібн Амр
- 405—433 — Ан-Нуман I ібн Імру аль-Кайс
- 433—473 — Аль-Мундір I ібн ан-Нуман
- 473—494 — Аль-Асуад ібн аль-Мунзір
- 494—500 — Аль-Мунзір ібн аль-Мунзір
- 500—503 — Ан-Нуман ібн аль-Асуад
- 503—505 — Абу Йафур
- 505—513 — Імру-ль-Кайс III ібн ан-Нуман
- 513—554 — Аль-Мунзір III ібн Імру-ль-Кайс
- 554—569 — Амр ібн аль-Мунзір
- 569—574 — Кабус ібн аль-Мунзір
- 574—578 — Аль-Мунзір ібн аль-Мунзір
- 580—602 — ан-Нуман ібн аль-Мунзір
Примітки Редагувати
- Esat Ayyıldız, “Lahmîlerin Arap Edebiyatına Etkisi”, 2nd International Archeology, Art, History and Cultural Heritage Congress, ed. Kenan Beşaltı (Şanlıurfa: Iksad Yayınevi, 2022), 38-44.
- Шумов С. А., Андреев А. Р. Ирак: история, народ, культура [ 21 квітня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
- Армии месопотамской границы [ 18 вересня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
- Гассаниды [ 16 березня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ не належав до роду Лахмідів
- присутній не у всіх списках правителів