Ласло Райк (угор. Rajk László; 8 травня 1909, Одорхею-Секуєск, Австро-Угорська імперія — †15 жовтня 1949, Будапешт, Угорська Народна Республіка) — угорський комуніст, політичний діяч, в роки диктатури Матяша Ракоші — міністр внутрішніх справ, який став жертвою політичних репресій.
| Ласло Райк угор. Rajk László | ||
| ||
|---|---|---|
| 20 березня 1946 — 5 серпня 1948 | ||
| Попередник: | Імре Надь | |
| Спадкоємець: | Янош Кадар | |
| ||
| 5 серпня 1948 — 11 червня 1949 | ||
| Попередник: | Ерік Мольнар | |
| Спадкоємець: | Дюла Каллай | |
| Народження: | 8 березня 1909[…] Одоргею-Секуєск, Харгіта, Румунія | |
| Смерть: | 15 жовтня 1949[…] (40 років) Будапешт, Угорська Народна Республіка | |
| Причина смерті: | повішення | |
| Поховання: | Керепеші :
| |
| Країна: | Угорщина | |
| Освіта: | Будапештський університет (1933) | |
| Партія: | Угорська комуністична партія і Угорська партія трудящих | |
| Шлюб: | Júlia Rajkd | |
| Діти: | László Rajk Jr.d | |
| Нагороди: | ||
| Медіафайли у Вікісховищі |
Біографія Редагувати
Виходець із трансильванських саксів, дев'ятий з 11 дітей в сім'ї. За фахом — викладач-філолог. Навчався у Франції, де познайомився з марксистським вченням. Повернувся до Королівства Угорщина в 1930. У 1931 вступив в Комуністичну партію Угорщини (КПУ) і Комсомол. У 1931 і 1933 заарештовувався. У 1934 — працівник відділу пропаганди Комуністичного союзу молоді Угорщини, а потім керівник комуністичної фракції Всеугорського союзу робітників-будівельників. Райк був одним з організаторів і керівників потужного страйку робітників-будівельників в 1935. У 1936 виїхав до Чехословацької республіки.
У 1937-1939 воював у складі інтернаціональної бригади в Іспанії, був комісаром угорського батальйону. Після поразки Іспанської республіки в 1939 був році інтернований у Французькій республіці. У 1941 нелегально повернувся до Королівства Угорщина, де був заарештований і засуджений до тривалого тюремного ув'язнення. Звільнений у вересні 1944, призначений секретарем ЦК КПУ. Він зіграв велику роль в досягненні єдності між КПУ і Соціал-демократичною партією, оформленій угодою від 10 вересня 1944. У листопаді 1944 був знову заарештований.
Після повернення до Королівства Угорщина в травні 1945 Райк очолив партійну організацію Будапешта, став членом ЦК і Політбюро КПУ. В кінці 1945 — вересні 1946 — секретар ЦК КПУ, з жовтня 1946 — Заступник генерального секретаря КПУ. З березня 1946 — міністр внутрішніх справ, з серпня 1948 — міністр закордонних справ Угорської республіки. 30 травня 1949 був заарештований і на основі неправдивого обвинувачення (вирок від 22 вересня) страчений. Посмертно реабілітований в 1955. Перепоховання останків Райка 6 жовтня 1956, на якому були присутні 100 000 осіб, стало наймасовішою публічної маніфестацією напередодні повстання 1956.
Примітки Редагувати
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Find a Grave — 1996.
Бібліографія Редагувати
- Crampton, R.J. Eastern Europe in the Twentieth Century — And After, 2nd Ed. Routledge Press, 1994.
- Гранвилл, Джоанна (Johanna Granville), Первый Домино The First Domino: International Decision Making During the Hungarian Crisis of 1956 [ 29 жовтня 2020 у Wayback Machine.], Texas A & M University Press, 2004. ISBN 1-58544-298-4.
- Litvan, Gyorgy The Hungarian Revolution of 1956: Reform, Revolt, and Repression 1953—1963, Longman Publishing Group, 1996.
- Rajk, Laszlo, Columbia Encyclopedia, 6th Ed. Columbia University Press, 2001. (1 Dec. 2005)
- Stokes, Gale (ed.) From Stalinism to Pluralism: a Documentary History of Eastern Europe since 1945, New York and Oxford University Press, 1991.
- Кимура К. «Дело Райка» в контексте венгерско-югославских отношений // Славяноведение. 2012. № 1. С. 3—15.
Джерела Редагувати
- Georg Hermann Hodos: Schauprozesse. Stalinistische Säuberungen in Osteuropa 1948—1954. Links, Berlin 1990, ISBN 3-86153-010-4.
- Duncan Shiels: Die Brüder Rajk. Ein europäisches Familiendrama. Zsolnay Verlag, Wien 2008, ISBN 978-3-552-05434-9.
- László Rajk und Komplicen vor dem Volksgericht. Mit einem Vorwort von Kurt Hager. Dietz, Berlin 1949. (Darstellung des Schauprozesses aus Sicht der SED)
- Béla Szász: «Freiwillige an den Galgen. Die Geschichte eines Schauprozesses». Greno, Nördlingen 1986, ISBN 3-89190-219-0