Газар Парпеці (Парпеций) (вірм. Ղազար Փարպեցի) — вірменський літописець та історик V–VI століття. Мав близькі зв’язки з впливовою шляхетною родиною Мамиконів. Найбільш відомий створенням історії Вірменії приблизно на початку VI століття.
Газар Парпеций | |
---|---|
вірм. Ղազար Փարպեցի | |
Monument_to_Ghazar_Parpetsi_in_Parpi.jpg | |
Народився | circa 441-443 or 453 Парпі, Айрарат, Велика Вірменія |
Помер | Early sixth century Parpi1 |
Національність | вірмени |
Діяльність | історик |
Знання мов | вірменська |
Magnum opus | History of the Armeniansd |
|
Біографія ред.
Газар народився в селі Парпі (поблизу міста Аштарак у Вірменії, що знаходилось під владою Сасанідів) і був вихований принцесою з роду Маміконян. {Sfn|Muradyan|2018}} Завдяки зв’язкам, які він підтримував з родиною Маміконян, після поразки вірмен у битві при Аварайрі у 451 році, Газар переїхав до замку Маміконського принца Ашуса в Гугарку, де здобув початкову освіту. Навчаючись у Агана Артструні, подружився з Вааном Маміконяном. Відмінно навчався і з 465 по 470 рік відвідував школу в Константинополі, вивчаючи нові мови, релігію, літературу та класичну філософію. Повернувшись до Вірменії, Газар зайнявся освітньою та духовною діяльністю в місті Ширак, який тоді був у володінні родини Камсаракян. З 484 по 486 роки жив у Сюніку, поки Ваган Мамиконян, якого нещодавно призначили главою марзпанської Вірменії, не запросив його наглядати за реконструкцією монастиря, що будувався у Вагаршапаті. Ваган призначив Газара настоятелем в монастирі, хоча його освіта, а також освітня та духовна політика не сприймались більш консервативними елементами церкви. За звинуваченням в єресі, він був вигнаний з монастиря у 490 році, оселившись у місті Аміда у Візантії.
Згідно з вірменською традицією Газар був похований біля руїн вірменської церкви в каньйоні Парпі, на південь від села Лазрев у Вірменії.
Праці ред.
Газар найбільш відомий написанням «Історії Вірменії». Після повернення з Аміди в 493 році Ваган Маміконян попросив свого друга написати нову історію Вірменії, починаючи з того місця, де закінчив історик Фавстос Візантійський, тобто з правління царя Арсака II (Аршака II). Історія складається з трьох частин. Перша розповідає про історію Вірменії з середини IV століття та життя у Вірменії під владою Сасанідів до смерті Саака Партева та Месропа Маштоца в середині V століття. Друга стосується подій, що передували битві при Аварайрі, а також її подальших наслідків, а третя — описує Вартананкські війни та підписання Нварсацького договору 484 року. Основними джерелами, які він використовує в історії, є первинні праці інших істориків, Агафангела Вірменського, Корюна та Фавстоса, хоча він, очевидно, використовував праці інших істориків, зокрема «Historia Ecclesiastica» Євсевія Кесарійського.
Переклади ред.
Переклади англійською ред.
Історія Вірменії, перекладена англійською Робертом Бедросяном (1980).
Історія Вірменії, перекладена англійською мовою Робертом В. Томсоном (1991).
Посилання ред.
- Muradyan, 2018.
- ↑ Вірменська радянська енциклопедія / за ред. Վ. Համբարձումյան, Կ. Խուդավերդյան — 1974. — Т. 7. — С. 19–20.
- ↑ Hacikyan, Agop Jack, Gabriel Basmajian, Nourhan Ouzounian and Edward S. Franchuk. The Heritage of Armenian Literature: The Heritage of Armenian Literature: From the Oral Tradition to the Golden Age, vol. 1. Detroit: Wayne State University, 2000, ISBN 0-8143-2815-6.
- ↑ Melik-Bakhshyan, Stepan. «Ղազար Փարպեցի» (Ghazar Parpetsi). Soviet Armenian Encyclopedia. vol. vii. Yerevan: Armenian Academy of Sciences, 1981, pp. 19–20.(вірм.)
- Bedrosian, Robert. Ghazar P'arpec'i's History of the Armenians: Translator's Preface. Robert Bedrosian’s Homepage. New York, 1985. Accessed June 9, 2008.
- Archive.org
Джерела ред.
- Muradyan, Gohar (2018). «ŁAZAR PʿARPECʿI». Encyclopaedia Iranica. http://www.iranicaonline.org/articles/lazar-parpeci.
Посилання ред.
- Передмова перекладача до англійського перекладу «Історії вірмен».
- Англійський переклад Історії вірмен – дзеркало, якщо основний сайт недоступний