Лавру́хін Мико́ла Васи́льович (25 січня 1925, станиця Митякинська, Тарасовський район, Ростовська область, РРФСР, СРСР — 18 вересня 1994, Київ, Україна) — український радянський державний діяч, голова виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів у 1990 році, заслужений будівельник УРСР, лауреат премії Ради Міністрів СРСР. Депутат Верховної Ради УРСР 10—11-го скликань.
| Микола Васильович Лаврухін рос. Николай Васильевич Лаврухин | |
| |
|---|---|
| 17 січня 1990 — 29 грудня 1990 | |
| Попередник: | Валентин Згурський |
| Спадкоємець: | Григорій Малишевський |
| |
| 1970 — 17 січня 1990 | |
| Народження: | 25 січня 1925 станиця Митякинська, Тарасовський район, Ростовська область, РРФСР, СРСР |
| Смерть: | 18 вересня 1994 (69 років) Київ, Україна |
| Поховання: | Байкове кладовище |
| Національність: | росіянин |
| Країна: | СРСР → Україна |
| Освіта: | Київський інженерно-будівельний інститут |
| Партія: | КПРС |
| Шлюб: | Лаврухіна Антоніна Петрівна |
| Автограф: | |
| Нагороди: | |
| Медіафайли у Вікісховищі |
Життєпис ред.
Народився в селянській родині. Трудову діяльність розпочав 1943 року робітником з ремонту колій на Донецькій залізниці. У 1947 році закінчив Ворошиловоградський технікум залізничного транспорту, після чого працював у Ворошиловоградському будівельно-монтажному управлінні тресту «Південавтопромбуд» майстром, виконробом, начальником відділу, головним інженером.
У 1954 році закінчив Вищі інженерні курси при Київському інженерно-будівельному інституті, потім навчався в аспірантурі.
У 1957–1961 роках працював старшим інженером Міністерства будівництва Української РСР, головним спеціалістом Держбуду Української РСР. У 1961–1963 роках працював головним інженером, а потім керуючим трестом «Буддеталь» Головкиївміськбуду.
У 1963–1970 роках — завідувач відділу будівництва та міського господарства Київського обласного комітету КПУ.
З 1970 року працював першим заступником голови виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих (Київської міської ради народних депутатів — з 1978 року), з 17 січня по 29 грудня 1990 року — голова виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів.
З 1991 року — завідувач відділу з питань техногенно-екологічної безпеки, надзвичайних ситуацій, проектування і будівництва складних інженерних споруд Київської міської державної адміністрації.
Помер 18 вересня 1994 року в санаторії у Конча-Заспі. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 1).
Вшанування пам'яті ред.
На честь Лаврухіна названо вулицю на Вигурівщині-Троєщині в Києві. Біля будинку № 7 по цій вулиці йому встановлено бронзовий пам'ятний знак.
Примітки ред.
- Улица Лаврухина // Интересный Киев (рос.) [ 31 травня 2022 у Wayback Machine.]
Джерела ред.
- Київ. Історична енциклопедія. 1917–2000 рр.
- Ефимов Леонид. Улица Николая Лаврухина // Зеркало недели. — 1996. — № 329. — 9 — 16 августа. (рос.) [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Карамаш Сергій. Керівники Києва // Поділ і ми : журнал. — 2001. — № 4–5 (41–42). — С. 18–31.
- Салій І. М. Обличчя столиці в долях її керівників / Іван Салій; [ред. В. Ковалинський]. — К.: Довіра, 2008. — С. 198—215. [ 12 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
- Лаврухин Николай Васильевич (рос.) [ 28 червня 2012 у Wayback Machine.]
- Лаврухін Микола Васильович. Некролог // Голос України. — 1994. — № 178 (928). — 20 вересня. — С. 2.
- Умер Николай Лаврухин // Киевские ведомости. — 1994. — № 178 (502). — 20 сентября. — С. 2. (рос.)
