Лаври́нівці (Лаври́новці) , — село в Україні, у Ленковецькій сільській територіальній громаді Шепетівського району Хмельницької області. Населення становить 291 особа. Підпорядковане Старобейзимській сільраді.
| село Лавринівці | |
|---|---|
| Країна | Україна |
| Область | Хмельницька область |
| Район | Шепетівський район |
| Громада | Ленковецька сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA68060130090075610 |
| Облікова картка | облікова картка |
| Основні дані | |
| Засноване | до 1579 |
| Населення | ▼ 233 (2011) |
| Площа | 98 км² |
| Густота населення | 2969.39 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 30447 |
| Телефонний код | +380 3840 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°56′35″ пн. ш. 26°59′56″ сх. д.H G O |
| Середня висота над рівнем моря | 266 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 30447, Хмельницька обл., Шепетівський р-н, с. Старі Бейзими |
| Карта | |
Лавринівці | |
Лавринівці | |
| Мапа | |
Географія ред.
Село розташована на південно-східній Волині, у південній частині Шепетівського району. Має територію 121 га, у тому числі 91,53 га займає забудова та присадибні ділянки. У селі 94 двори.
Є ставок, споруджений на притоці Хомори річці Мухачці, котра розділяє Лавринівці і Старі Бейзими. Зі сходу село мешує з Брикулею.
Вулиці:
- Молодіжна
Історія ред.
Село вперше згадується 1579 року, коли належало до Сульжинської волості князів Острозьких. Вкінці 16 століття спустошене татарськими набігами.
Наприкінці 19 столітті у селі мешкало 665 осіб, було 92 садиби. Належало до Сульжинської волості Заславського повіту. З 1890 року діяла парафіальна школа. Також були 3 водяні млини і вітряк.
У серпні 2022 року, під час активної фази російсько-української війни і всупереч закону про декомунізацію сільський голова Ленковецької сільради Юрій Криворчук відмовився перейменувати радянську назву вулиці Жовтневої в Лавринівцях буцімто через те, що на жовтень припадає багато свят (День поштаря, День учителя, День лікаря, День людей похилого віку тощо).
Пам'ятки ред.
Була дерев'яна Церква Покрови Пресвятої Богородиці (1760 р.)Зруйнована воївничими атеїстами-комсомольцями 7 червня 1938 (розібрабрана до фундаменту,а з дерев'яних деталей був побудований клуб,під час Другої світової війни в гітлерівській окупації слугував стайнею,пережив пожежу,після звільнення села в березні 1944 року від окупантів,був відновленний і до початку 60 років 20 століття слугував,як клуб.В церкві,яку розібрали совєтські атеїсти батюшкою служив Марченко,який разом із донькою вимушенний був залишити село і оселитися в місті Проскурові і влаштуватись службовцем в держустанову.
Населення ред.
Населення села у 2011 році становило 233 особи, у 2010–239. З них за віковою структурою (2011):
- 29 осіб працездатного віку (у 2010 — 30)
- 21 дитина дошкільного віку (у 2010 — 25)
- 34 дитини шкільного віку (у 2010 — 36)
- 66 осіб пенсійного віку (у 2010 — 66).
Офіційно в селі працюють 28 осіб (2011, 29 у 2010 році), 1 безробітний (2011).
У 2010 році в селі було 172 виборці.
Відомі жителі ред.
У селі жив і помер визначний польський поет-романтик і мемуарист Шимон Конопацький (†1884).
Господарство ред.
У селі зареєстровані сільсьгосподарські підприємства «Мир», агрофірма «Злагода» та ферма «Врожай».
Примітки ред.
- . Архів оригіналу за 20 грудня 2011. Процитовано 24 червня 2022.
- Архив Юго-Западной Руси. — ч. 6, т. 1, — стор. 290
- Діана Кречетова, Село на Хмельниччині відмовилося перейменовувати вулицю Жовтневу через свята у жовтні // Українська Правда, 7 серпня 2022
- . Архів оригіналу за 20 червня 2012. Процитовано 10 липня 2019.
- Організації Лавринівців [ 27 вересня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
Література ред.
- Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Накладом Товариства «Волинь», 1986. — Т. 2 : Л — Я. — 578 с.
- Ławrynowce lub Stare Bejzymy // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1884. — Т. V. — S. 615. (пол.)