Ігор Емільович Кіо, Ігор Емільович Гіршфельд-Ренард (рос. И́горь Эми́льевич Ки́о, 13 березня 1944, Москва — 30 серпня 2006, Москва) — радянський й російський артист цирку, ілюзіоніст; заслужений артист РРФСР (1980), народний артист Росії (2003), заслужений діяч мистецтв Грузинської РСР, лауреат міжнародної премії «Оскар» (Бельгія), член міжнародної асоціації «Братство магів[en]» (США). В енциклопедії «Хто є хто в сучасному світі» Міжнародного об'єднаного біографічного центру (2001) Ігор Кіо увійшов у число 200 видатних діячів сучасності.
Ігор Кіо | |
---|---|
Игорь Кио | |
фотопортрет Ігоря Кіо | |
Ім'я при народженні | Ігор Емільович Гіршфельд-Ренард |
Народився | 13 березня 1944 Москва |
Помер | 30 серпня 2006 (62 роки) Москва |
Поховання | Новодівичий цвинтар |
Національність | єврей |
Громадянство | СРСР Росія |
Діяльність | артист цирку, ілюзіоніст |
Дружина | Брежнєва Галина Леонідівна; Ольховікова Іоланта; Кіо Вікторія Іванівна |
Діти | Вікторія Ігорівна Кіо |
Батьки | Кіо Еміль Теодорович, Смірнова Євгенія Василівна |
Нагороди та премії | |
Заслужений діяч мистецтв Грузії | |
|
Життєпис ред.
Батько — Еміль Теодорович Ренард-Кіо (Гіршфельд) (1894—1965 рр.ж.). Мати — Євгенія Василівна Гіршфельд (дівоче — Смірнова, 1920—1989 рр.ж.). Брат — Еміль Емільович Кіо (нар. 1938 р.).
У дитинстві займався футболом у ФШМ Торпедо (перший тренер — Костянтин Бєсков), але за наполяганням батьків продовжив циркову династію. Спочатку навчався в середній школі у місті Москва. Навчання у середній загальноосвітній школі закінчив в м. Тбілісі (Грузія). Майстерності сценічного руху й мови вчився у знаменитих акторів МХАТу.
У 1959 р. стався дебют Ігоря Кіо як самостійного артиста, на арені Московського цирку на Цвітному бульварі[ru], коли він вийшов на арену підмінити хворого батька. Згодом до самої смерті батька він виступав разом з ним як асистент; ілюзійні номери створені батьком увійшли й до репертуару Ігоря Емільовича.
У 1977 р. у м. Ленінграді відбулася прем'єра програми «Вибране-77» (рос. Избранное-77), в яку входили номери з класичного репертуару минулих років і нові програми Кіо. Через кілька років з'явився ілюзійний атракціон «Раз-два-три», який був створений Кіо спільно з О. Левицьким. У 1982, 1983 і 1984 роках разом з Аллою Пугачовою вів естрадно-циркове шоу «Атракціон». У 1985 р. Кіо була поставлена програма в Театрі естради[ru] (автори О. Левицький та Б. Пургалін) під назвою «Без ілюзій» (рос. Без иллюзий), в якій брали участь естрадні артисти.
У 1989 р. Ігор Кіо пішов з Союздержцирку[ru] і створив фірму «Шоу-ілюзіон Ігоря Кіо» (рос. Шоу-иллюзион Игоря Кио), яка займається організацією як власних гастролей, так і виступів інших колективів.
На початку 1990-х років у Кремлівському Палаці з'їздів була представлена програма «О шостій годині вечора після зими» (рос. В шесть часов вечера после зимы), в якій брало участь багато артистів естради. У 1995 р. на сцені згаданого Театру естради йшла програма «Чарівник XX століття» (рос. Волшебник XX века), поставлена Кіо сумісно з Аркадієм Аркановим. Вдень проходили вистави для дітей, а ввечері — шоу за участю Яна Арлазорова, груп «Екс-ББ» і «Лицедії».
Ігор Кіо побував з гастролями в Японії (1965), США (1967—1968, спільно з Ю. Нікуліним), Бельгії, Франції (1969—1970), Туреччини, Югославії, Німеччині та інших країнах.
У 1999 році Ігор Кіо був обраний почесним академіком Національної академії циркового мистецтва Росії. У 2003 році йому було присвоєно звання народного артиста РФ. Удостоєний міжнародної премії «Оскар», що вручається за рішенням Товариства журналістів й критиків Бельгії Королівським цирком Брюсселя. Запрошувався до журі Вищої ліги КВН.
У кінці життя тяжко хворів, помер від загострення цукрового діабету і важкої форми пневмонії. Похований на Новодівочому цвинтарі в м. Москві (6 ділянка 23 ряд).
Походження артистичного псевдоніма ред.
Існує кілька версій походження сценічного псевдоніма як прізвища «Кіо»:
- акронім від рос. как интересно обманывать («як цікаво обманювати»);
- акронім від рос. киевский известный обманщик («київський відомий обманщик»);
- акронім від рос. колдун из Осетии («чаклун з Осетії») — за місцем народження Еміля Теодоровича Кіо;
- Юрій Нікулін розповідав історію, що на початку своєї артистичної кар'єри Е. Т. Кіо проходив з приятелями повз кінотеатру, на вивісці якого не горіла буква «Н» в слові «Кіно»; дружина одного з приятелів вимовила вголос «Кіо» і припустила, що це могло би стати хорошим сценічним ім'ям;
- Ігор Кіо згадував, що коли його батько Е. Т. Кіо жив у м. Варшаві, поруч з його будинком була синагога, звідки в новорічні свята лунали багаторазово гучні вигуки «Ткіо! Ткіо! Ткіо!», що послужило для вибору артистичного прізвиська.
Особисте життя ред.
- З першою дружиною, Галиною Брежнєвою (донька голови СРСР Брежнєва Леоніда Ілліча), Ігор Кіо був одружений дев'ять днів, після чого співробітники спецслужб СРСР вилучили паспорт Ігоря. Запис про шлюб був анульований, а сторінку в його паспорті про цей шлюб вирвали. Надалі протягом 4 років вони таємно зустрічалися.
- З другою дружиною, Іолантою Ольховіковою, Кіо прожив 11 років. Вона походила зі спадкової циркової родини, виступала у власному номері з папугами. У цьому шлюбі народилася дочка Вікторія, яка деякий час працювала в цирку з дресурою. Згодом Іоланта вийшла заміж за старшого брата Ігоря, Еміля.
- З третьою дружиною, Вікторією Іванівною, Кіо жив до кінця життя. Вона брала участь у шоу та була його асистенткою.
Номери ред.
Протягом 30 років своєї роботи він давав 500—600 виступів на рік, а на виставах з участю Кіо не було порожніх місць серед глядачів. Така популярність була викликана до застосовуваних ним успадкованих знань і у популярному номері «Дама в повітрі» або «Каталепсія» (рос. Дама в воздухе, каталепсия), що виконувався так: асистентка під впливом гіпнозу повисала в повітрі без будь-якої опори; у асистентки під цим впливом наставала каталепсія спочатку. Співробітники його виступів (75 асистентів) підписували документи про нерозголошення секретів його виступів, тому в цирковій династії Кіо не визнавали використання гіпнозу. Хоча очевидці свідчили, що він «володів здібностями на зразок гіпнозу й досягав бажаного», а в книзі його батька гіпнозу присвячений окремий розділ: «Сила гіпнозу». Ігор Кіо вважав, що без обману в його творчості не обійтися. Після смерті батька Еміля Теодоровича Ігор Кіо виступав з братом Емілем Емільовичем.
- «Моди» (рос. Моды),
- «Акваріум» (рос. Аквариум),
- «Рояль у повітрі» (рос. Рояль в воздухе),
- «Скриня Гудіні» (рос. Сундук Гудини),
- «Поява ведмедика» (Появление медвежонка),
- «Лев у повітрі» (рос. Лев в воздухе).
та інші.
Твори ред.
- (рос.)«Чудеса — моя профессия» / рубрика «По ту сторону фокуса» // «Юный техник», 1967, № 1. — С.60–61;
- (рос.)«Без фокусов» // «Советская эстрада и цирк», 1972, № 11. — С.23;
- (рос.)«Иллюзии без иллюзий». М.: изд. «Вагриус», 1999, 318 с.;
- (рос.)«Он жил под куполом небес…» / Книга воспоминаний о В. А. Мильруде. М.: ООО «Комментарий», 2007. — С.16–23.
Примітки ред.
- «Игорь Кио». «Nekropole». оригіналу за 11-06-2016. Процитовано 11 червня 2016. (рос.)
- ↑ «КИО (ГИРШФЕЛЬД-РЕНАРД) Эмиль Теодорович (1894—1965)». «Russian Association of Magicians». оригіналу за 11-06-2016. Процитовано 11 червня 2016. (рос.)
- «Награждён указом президента России № 537 от 19 мая 2003 года». 2003. Архів оригіналу за 10.07.2012. Процитовано 11 червня 2016. (рос.)
- Igor Kio [ 25 вересня 2016 у Wayback Machine.] // «Magicpedia» (англ.)
- «Famous Russian illusionist Igor Kio dies at 62». "Sputnik". 30.08.2006. оригіналу за 12.06.2016. Процитовано 12 червня 2016. «International Brotherhood of Magicians» (англ.)
- ↑ «Кио Игорь Эмильевич». "Международный Объединенный Биографический Центр". оригіналу за 11-06-2016. Процитовано 11 червня 2016. (рос.)
- ↑ «Кио Игорь Эмильевич». «Чтобы помнили». оригіналу за 11-06-2016. Процитовано 11 червня 2016. (рос.)
- «Евгения Васильевна Смирнова (Гиршфельд)». "JewAge". оригіналу за 11-06-2016. Процитовано 11 червня 2016. (рос.)
- Гольшак Юрий, Кружков Александр, (22.05.2009). «Разговор по пятницам: Валерия Бескова». «Спорт-Экспресс». оригіналу за 11.06.2016. Процитовано 11 червня 2016. (рос.)
- . Union-Tribune Publishing Co. «U-T San Diego». 2 вересня 2006. Архів оригіналу за 12.06.2016. Процитовано 12.06.2016. (рос.)
- ↑ (рос.)Аншлаг с Игорем Кио (2013) HD на YouTube
- Грабенко Людмила, (30.08.2011). Жена братьев Игоря и Эмиля КИО Иоланта: "В номере «Двойное распиливание» роль «бревна» всегда исполняли супруги фокусников, и по Москве даже шутка ходила: «Кио пилят только своих жен».. «Бульвар Гордона». № 35 (331) 2011. оригіналу за 11.06.2016. Процитовано 11 червня 2016. (рос.)
- «Иллюзионист Игорь Кио умер от запущенной пневмонии и сахарного диабета». "Полит.Ру". 30.08.2006. оригіналу за 11.06.2016. Процитовано 11 червня 2016. (рос.)
- Ремизова Мария, (31.08.2006). «Игорь Кио не перенес воспоминаний о бывшей жене Галине Брежневой? (Вчера 62-летний иллюзионист скончался в больнице)». «Комсомольская правда». оригіналу за 11.06.2016. Процитовано 11 червня 2016. (рос.)
- «Кио Игорь Эмильевич (1944—2006)». «Могилы знаменитостей». оригіналу за 11-06-2016. Процитовано 11 червня 2016. (рос.)
- Кипнис Соломон, (2001). «Прогулки по Новодевичьему». журнал «Лехаим». 5762—12(116). оригіналу за 11-06-2016. Процитовано 11 червня 2016. (рос.)
- ↑ (рос.)Легенды цирка. Игорь Кио на YouTube
- Телеканал «рос. Совершенно секретно». Документальне розслідування: «рос. Тайны советского цирка»
- Тумаркина Ирина, (16-23.03.2009). . «События и люди». № 52. Архів оригіналу за 11.06.2016. Процитовано 11 червня 2016. (рос.)
- Осипчук Игорь, (14.03.2014). Эмиль Кио: «Я счастливо женился на актрисе Иоланте Ольховиковой, первым мужем которой был мой брат Игорь». «Факты и комментарии». оригіналу за 11.06.2016. Процитовано 11 червня 2016. (рос.)
- «Игорь Кио». проект «Календарь событий», ООО «Медио». оригіналу за 11-06-2016. Процитовано 11 червня 2016. (рос.)
- Никулин Юрий,. «ОБЫКНОВЕННЫЙ ГИПНОЗ» ЭМИЛЯ КИО. «Почти серьезно». Архів оригіналу за 11-06-2016. Процитовано 11 червня 2016. (рос.)
- Изотов Михаил, (12.09.2014). «Тайны цирковой династии Кио: как пилили собственных жен и укрощали джиннов». "Magical Inventions - Каждый фокус — изобретение". оригіналу за 11.06.2016. Процитовано 11 червня 2016. «...обладал...вроде гипноза...добивался того, чего хотел» (рос.)
- Кио Эмиль Фёдорович,. Глава III. "Сила гипноза". // «Фокусы и фокусники». — М. : "Искусство", 1958. — 110 с. з джерела 11 червня 2016 (рос.)
- Тульская Марина, (2014). Игорь Кио. «Удовольствие обманывать». Люди. «Знаменитости». оригіналу за 11-06-2016. Процитовано 11 червня 2016. «...без него в моем творчестве не обойтись...» (рос.)
- ↑ «КИО Игорь Эмильевич (1944—2006)». «Российская ассоциация иллюзионистов». оригіналу за 11-06-2016. Процитовано 11 червня 2016. (рос.)
Джерела ред.
- Игорь Кио,. «Иллюзии без иллюзий». — М. : "Вагриус", 1999. — 318 с. — ISBN 5-264-00141-3. (рос.)
- Марьяновский В. А.,. «Кио. Отец и сыновья». — М. : изд. «Искусство», 1984. — 192, [34] с. — («Мастера советского цирка») — 25000 прим. (рос.)
- Килессо Н.,. Белая магия для черного Мерседеса // газета «Новый Взгляд». — 1992. — № 5 (15 февраля). — С. 2. Архівовано з джерела 11 червня 2016. (рос.)
Посилання ред.
- (рос.)Игорь Кио - последний великий маг на YouTube
- (рос.)Волшебник 20-го века / Кио 100 (1994) на YouTube
- (рос.)Легенды цирка. Игорь Кио на YouTube
- Килессо Наталья, (06.12.2013). «Игорь Кио (биография)». «Кино-театр». оригіналу за 11.06.2016. Процитовано 11 червня 2016. (рос.)
- «Игорь Кио (Igor Kio) — Игорь Эмильевич Кио (биография)». Люди. «Знаменитости». оригіналу за 11-06-2016. Процитовано 11 червня 2016. (рос.)
- Коробейников Дмитрий, (11.04.2014). «Биография советского иллюзиониста Эмиля Кио». РИА «Новости», МИА «Россия сегодня». оригіналу за 11.06.2016. Процитовано 11 червня 2016. (рос.)
- «Igor Kio – Russian illusionist». "Beautifulrus". оригіналу за 12.06.2016. Процитовано 12.06.2016. (англ.)
- «Famous Russian Magician Dies At Age 62». «Daily Press». 02 вересня 2006. оригіналу за 12.06.2016. Процитовано 12.06.2016. (англ.)