Кук — гора в Українських Карпатах, у південно-східній частині масиву Полонина Боржава.
| Кук (гора) | |
| (гора) | |
| 48°29′19″ пн. ш. 23°24′25″ сх. д. / 48.48861° пн. ш. 23.40694° сх. д.Координати: 48°29′19″ пн. ш. 23°24′25″ сх. д. / 48.48861° пн. ш. 23.40694° сх. д. | |
| Країна | Україна |
|---|---|
| Регіон | Закарпатська область |
| Розташування | Хустський район |
| Система | Полонина Боржава (Українські Карпати) |
| Тип | гора |
| Висота | 1361 м |
| Маршрут | із селища Міжгір'я або зі села Лисичово |
| Кук (гора) Кук (гора) (Закарпатська область) | |
| Кук у Вікісховищі |
Географія Редагувати
Розташована на межі Іршавського та Міжгірського районів Закарпатської області, на південний захід від смт Міжгір'я.
Висота гори — 1361 м.
Гора Кук до висоти 1200—1250 м вкрита буковими лісами з поодинокими деревами ялини і ялиці, вище — полонини з чорничниками. Верхів'я гори вкрито рослинністю антропогенного походження (журавлина, чорниця, біловус, щучник і тп.)
Головний масив гори простягається з півдня на північ (частково на північний захід) до сусідньої гори — Полонина Кук (1190 м, 48°30′05″ пн. ш. 23°24′01″ сх. д. / 48.50139° пн. ш. 23.40028° сх. д.). Південні відноги гори переходять у хребет за назвою Толяний. Південно-східні відроги простягаються в напрямку хребта Палений Грунь. Північно-східні схили вершини дуже круті та важкопрохідні.
Панорама Редагувати
З вершини відкривається широка панорама на Полонина Боржави (на північному заході; Стій, Великий Верх,Ма́гура-Жи́де), також Вододільний хребет (на півночі; Великий Яворник,Тростян, Чорна Ріпа), Ґорґани (на півночі і сході; Ґрофа, Паренки, Ігровець, Попадя, Петрос, Неґровець, Стримба) і Полонина Красна (на південному сході; Топас, Сигланський, Манчул). Крім того, на південному сході можна побачити на задньому плані вершини Свидовця (Татарука, Апецька), Мармароський масив (Farcăul, Петрос), Родня́нські гори (П'єтрос, Repede, Țapului) або гори Ціблеш (Bran). З південного боку вигляд на хребет Тупий і вдалині Західні Румунські гори, а на південному заході і заході Вигорлат-Гутинський хребет (пік Бужора), Синяк (Дунавка), Маковиця (однойменна вершина) і Вигорлат (Вітрова-Скала)
Туризм Редагувати
До села Нижній Бистрий через вершину Кука веде туристична стежка, позначена синім кольором. Він є продовженням ділянки червоного Закарпатського туристичного шляху, що веде від Воловця головним хребтом Полонини Боржави, яка на проміжній вершині Полонина Кук (1189 м) повертає на захід і спускається до Міжгір’я.
Цікаві факти Редагувати
- Кук— одна з найближчих до смт Міжгір'я вершин Боржавського масиву.
- На південь від гори розташований Річанський зоологічний заказник.
- На східних схилах гори бере початок струмок Козяй.
- У 1912 році підприємством «Dolhai Faipari Rt.» була споруджена лісова вузькоколійка. Вона проходила лівим берегом Боржави, лісова колія під'єднувалась до мережі колій Боржавської залізниці і вони разом прямували до станції Суха-Бронька. В цьому місці лісова колія повертала на схід в долину річки Бронька. Далі колія проходила вузькою долиною до пралісів під полониною Кук (1365 м н.р.м.). Тут вона роздвоїлась і одна гілка йшла на південь, під гору Кичера (903 м н.р.м.). Довжина цієї вузькоколійки становила 21 км. Відрізок вузькоколійки Суха — Бронька — Кук демонтовано у 1990 році. В 1930—1931 роках «Акціонерне товариство з перероблення деревини» збудувало нову гілку вузькоколійки на ділянці Кушниця — Лисичово — Репинне, завдовжки 4,2 км. Незабаром від пилорами в Кушниці було прокладено ще одну гілку залізниці, яка пролягла долиною Кушницького потоку до села Лисичово, а далі глибокою долиною Васькового потоку, де за будинком лісника розділювалась на три відгалуження. Перше відгалуження пролягало долиною Репинного потоку до пралісів під гору Камінь(підніжжя гори Кук), друге — долиною Сільського потоку під гору і перевал Присліп, третє — вздовж потоку Версіль під гору Звур. Ця вузькоколійка демонтована у 1986 році.
Галерея Редагувати
Джерела Редагувати
- Гора Кук. Світ Карпат (укр.). Процитовано 17 травня 2023.
- "Полонина-Кук" на карті Карпат. В Похід Карпатами. vpohid.com.ua. Процитовано 17 травня 2023.
- Кагало, О. О. (2016). Кук (Ukrainian) 16. Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. ISBN 978-966-02-2074-4.